«Навчіться від Мене, бо Я лагідний і сумирний серцем»

(Мт.11,29).

Доки ми живемо на землі – доти і повинні навчатися Ісусової мудрості та покори, бути такими ж милосердними, як Він. Ісусові повчання – наймудріші, бо ведуть до Царства Небесного, а це - наш вірний і єдиний шлях звільнення, зцілення і спасіння.

Згадаймо, як в останні години життя Ісуса спокушав диявол, з’являючись тоді, коли нестерпні муки та біль переслідували нашого Господа. Але Ісусове смиренне серце залишалось вірним своєму Небесному Отцеві, бо Його віра була незламною. У цій вірі не було місця сумніву чи недовірі.

Подібно до Христа, і ми повинні жити, втілюючи Його науку у своє життя та в життя інших людей. Ми мусимо нести світло туди, де людину огортає темрява. Ми маємо допомагати, передусім, голодним і спраглим, немічним і злидарям, вказувати правдиві дороги невіруючим, закликаючи їх до покаяння і навернення.

Бути смиренним серцем, покірним – це неабияка цінність, бо тут проявляється добро, яке для нашого Бога є великою радістю. Господь благословляє таких людей і щедро обдаровує. Терпіння – це Божий Дар, який і робить серце людини лагідним і покірним. Кожний правдивий християнин повинен пам’ятати про терпіння нашого Ісуса, адже Він терпів заради нас, люди, заради нашого спасення. Подібно і ми мусимо зносити свої страждання - заради інших. Треба завжди щиро та тихо молитись, жертвувати наші молитви Богу за своїх близьких та ворогів, за хворих і немічних людей та за нещасних грішників.

Такими нас хоче бачити Христос! Смиренними та милосердними!

В нашому серці ніколи не повинна поселитись зневага, злоба чи жага помсти, ми повинні жити мирои і добром. Бо, як казав Ісус: «Не противтеся злому. Хто вдарить тебе в праву щоку, оберни до нього й другу. Хто хоче позиватися з тобою і взяти з тебе одежу, лиши йому і плащ. І хто тебе силуватиме йти милю, іди з ним дві. Дай тому, хто в тебе попросить, а хто хоче позичити в тебе, не відвертайся».

Для когось ці слова стануть пустими, хтось і вигукне: «Абсурд! Як таке можливо? З мене знущатимуться, а я і слова не промовлю, не захищу себе?!» Так, мовчи і будь покірним. Бо людині, яка знівечить тебе, – Бог Суддя. І в ту мить, коли тебе скривджено і зранено, Ісус плаче разом з тобою, бо ти - Його дитина.

Не відвертайся від тих, для кого ти можеш стати допомогою, а, бува, і спасінням. Ти можеш цього і не знати, одразу не відчути. Проте, якщо в тобі живе Господь, ти сам прийдеш на допомогу, перш ніж тебе покличуть.

В кожному знедоленому, блудному, біснуватому – ми повинні вбачати обличчя Ісуса і прагнути тій людині допомогти. Мусимо бути лагідними та милосердними. Не боятись, не ніяковіти. Бо де видано, в якій книжці написано, що добра треба соромитись? Ми повинні нести добро та мир протягом всього життя, освітлювати серця, навертати до Правди грішників, прославляти Господа і не боятись осудження. Наша любов повинна бути чистою та бездоганною. Нехай вона буде такою, як у Ісуса до нас.

Навчімося від нашого Господа правдивого смирення та щирої любові! Це - Істина і Добро. Пам’ятаймо: Божа любов та добро спасуть світ!

Анастасія Колосовська