Кожного разу, як ми роздумуємо над багатствами та щедротами світу, важливо, перш за все, пам’ятати, саме Кому належить все це, Хто є Творцем земних благ. Свідомий християнин знає, що Господь – Сотворитель наш! Відтак, лише Йому і належить влада над скарбами світу. Ми можемо це лиш використовувати, жити з допомогою матеріяльних благ. Бо, гроші та речі – добрі слуги, але, повірте, погані пани! Та, на превеликий жаль, якраз ми найчастіше і не задумуємось над всією небезпекою багатства.
Так, бути заможним ще не означає гріха чи чогось негідного. Гріхом є те, як людина може зажерливо жити у багатстві своїм, не думаючи про те, яка тінь себелюбства супроводжує її. «Отак, як тінь, ходить чоловік, лише даремне він непокоїться, збирає скарби, і не знає, для кого він збере їх» (Пс. 38). Людина шукає розкоші, нагромадження своїх маєтків, влади і визнання, думаючи, що то є звичним процесом вдосконалення власного безтурботного життя, де не стрінуться їй злидні. Звичайно ж, людина переймається добробутом своєї родини, бажає задовільнити потреби, які необхідні для існування. І це оправдовує її. Але, мовити не про це хочу…
Річ в тому, що більшість з нас, живучи в достатку, – разом з тим не живе з Богом. Не прямує дорогою, яка обіцяє вічне життя, яка і є тим правдивим і єдиним скарбом на Землі. Людина задовольняється своїми грішми, збирає для себе багатства, натомість не багатіє у Господа. Не має на то часу, взагалі не думає про те, що для Господа важливо, як ти прожив своє життя на Землі. Сюди ж належить і те, як ти користав своїми статками, чи зміг подолати, подекуди, їхній згубний вплив. І чи думали ми над тим – «Яка користь людині, що ввесь світ здобуде, себе ж саму погубить чи пошкодить» (Лк. 25). Де ж бо є то щастя, якщо людина за нього саму себе занапастить? Тоді статки вже не є радістю, це вже - похіть та страх, страх перед лицем злиднів.
Щоб ніколи не стикнутись зі згубним багатством, – слід пам’ятати про хворобу духовної пустки у серці: недуга, яка висушує до знемоги Храм Святого Духа, що є всередині нас; і, як наслідок. - ні багатства, ні святости.
Так, Господу не потрібні наші маєтки, Йому потрібне наше відкрите серце, глибокої віри душа. Це для Нього і є справжнім багатством, бо це - чистота, яку може і повинен осягнути кожен, спасення свого ради. І лише шляхом праведности ми зможемо збагатіти у Бога. Життя людини не залежить від нагромаджених заощаджень власної кишені, ми не зможемо забрати ці банкноти із собою у вічне життя. Там вони нікому не будуть потрібні, будьте певні! І нікому ви не скажете: «Дивись-но – це те, чим я жив ціле життя, заради чого я жив, чого все життя прагнув і що отримав!» Вам же ж відмовлять у відповідь: «Про що мовиш ти, чоловіче? Справжнього багатства ти не осягнув, бо то не варте діло - заробити купу грошей! Гідно їх використовувати, живучи з Богом, – о, це вже щось означає!»
Ми можемо важко трудитись заради того, щоб прожити. Але Богу не потрібний такий труд, який не принесе плоди чи який забере у людини, найперше, молитву, гідність та честь. Бо, як відомо, багато людей стверджують, що не моляться і не ходять до церкви, оскільки просто не мають часу. Це - неправильно і негідно звання «християнин». Кожна робота повинна супроводжуватись молитвою, думкою про Бога, чи навіть зі щирим серцем взиванням Його Імени. Це - також молитва. Навіть один глибокий погляд на Ісуса означатиме визнання, вшанування і поклоніння Його величі те незбагненним Його любові й милосердю.
Не можна, посилатись на брак часу, коли це стосується Господа. Він - наш найперший і найголовніший Друг і Помічник, Розрадник та Утішитель. Він – наш Спаситель і Зцілитель, і багатіти в Нього – це велика благодать і велике благословення. Мине час і ви не зчуєтесь, як зрозумієте, як важливо збирати саме Небесні скарби, а вже потім – земні.
Нехай же Божий Святий Дух та Його щедрі благодаті і благословення все життя перебувають з нами у наших намірах здобути Господні блага і допоможуть нам дістатися Неба!
Анастасія Колосовська