Неповторна...Незбагненна...Жінка… Дівчина…Щось неймовірне і особливе…Фінал творіння великого Бога! Красивий фінал. Без жінки навряд було б так мило на Землі, так було задумано Богом. «Не добре чоловікові бути самому…» Окрім птаства, тварин та вод, в поміч чоловікові прийшла жінка з його ребра, щоб були вони одним цілим в обличчі відмінностей. Щоб далі по життю могли доповнювати одне одного. 

Жінка приголомшливе творіння Господа, яка має і приголомшливе покликання – дарувати світу красу! Давайте не будемо думати про цю красу, як про примітивну і слабку красу тіла…Бо без краси духа, нутра – зовнішня краса є недовершеною, непостійною, недосконалою…Ваше красиве довге волосся, прекрасне обличчя з «правильними рисами» і чистою шкірою, «правильні» габарити тіла, вражаюча легка хода нічого не варті, якщо ви надміру цим клопотаєтесь, думаючи що це все можна зберегти на все життя, піклуючись тим як зберегти «досконалі» форми. Мабуть кожна жінка, дівчина бажає мати гарний вигляд, вражати чоловіків і взагалі людей усіх своїм яскравим виглядом. Але, повірте це лише перші поривання і враження…Така краса, думаю, не зможе полонити чиєсь серце цілковито. Вразить, але не полонить.

«Нехай ваша окраса буде не зовнішня – заплітання волосся, накладання золотих обручок чи прибирання в шати, але всередині людського серця, в нетлінності душі, лагідної та мовчазної…» (1Пт. 3.3-4)

Правда ж мудро сказав апостол Петро? Думаю, що багато жінок слова ці закарбували не тільки у своїй пам’яті та уяві, але й глибоко у серці, бо слова ці цілком зрозумілі для кожної з нас: клопотатись про красу свого серця, з якого б’є фонтан життєдавчої краси, яка врятує світ, даруючи свіже натхнення у кожній справі, думці, слові жінки. Не лише демонструванням тіла, обличчя, сукні та сережок.

Без сумніву, всі коштовності тіла, прикраси зовнішньої краси не є чимось сороміцьким! Ні! Ми з певністю можемо використовувати такі принади для нашого «тілесного побуту», лише додаючи собі краплі витонченості, екстравагантності і шарму. Проте, ми не повинні ставити собі це за мету, бажаючи завжди бути впевненою у своїй красі, бо маємо такі принади. Навіть якщо це додасть нам, дівчатам і жінкам, якоїсь впевненості, то в будь-якому випадку це не буде вирішенням «дилеми краси», оскільки все закорінено набагато глибше – у серці жінки!

Уявіть собі ситуацію: дівчина на побаченні…Дівчина, яка хотіла б сподобатись, привернути бажану увагу, викликати приємні переживання у юнака. Це природно! Викликає струмінь емоцій та запитань всередині себе! Чи я приваблива? Це питання збурює шквал переживань і змушує деяких з нас сумніватись чи навпаки підноситись у своїй красі вище голови та здорового глузду. Проте, нам дівчатам і жінкам варто всього лиш залишатись спокійними у цих думках, адже красивий Господь і хіба може Він, досконалий Творець створити нас непривабливими?! Звісно ні! Кожна з нас особлива і принадна. Такі собі голубки, лебідки і метелики…Ніжні і вразливі! Думайте так про себе! Бережіть своє серце! Бережіть красу духа!

Давайте подумаємо, який добрий справжній чоловік, що цінує справжню красу у жінці не захоче поруч себе бачити саме вразливу і добру жінку, яка захоче від нього сили та захисту (мова йде не про якісь вуличні бійки чи голосні слова), палкої молитви? Так само жінка, дівчина…Та яка плекає красу серця, душі і своїх слів захоче, щоб її визнали, виокремили з посеред інших. І кожна цього заслуговує!

Дозволю собі процитувати одні чудові слова: «Це прагнення у серці жінки – бути поряд у великій пригоді – походить із самого серця Бога, який також жадає нас. Він не хоче бути однією з можливостей у нашому житті. Він не хоче бути доповненням, підлеглим. Як і будь – яка жінка…» Стейсі Елдредж

А тепер скажіть, що у цих словах ви, жінки і дівчата не знайшли себе? Бачите, Бог хоче щоб ми найперше розділили любов з Ним, а потім шукали любови чоловіка. Ісус знає наперед, що ми можемо зазнати поразки, можливо і зневаги, а може нас і знехтують, відкинуть наші бажання подарувати красу свого серця і думок, адже відомо, красу зовнішню охоче приймають усі! А хіба тут ховається щастя справжньої краси?! Та начебто ні…

І тут, красуне відчуваючи присутність Бога і дозволивши Йому полюбити тебе, вмить проймешся усвідомленням того, що ти неймовірна! Зрозумієш те, що Ісус хоче бачити як буяє твоя краса у всьому сприйнятті життя і покликанні бути жінкою. Він не хоче, щоб ми дівчата, марнували цінність вроди, розтрачали її на дешеві похоті тіла, віддаючи без огляду найцінніше, що ми можемо з гідністю дарувати, а не просто так, бо тобі «щось» пообіцяли.

Ми також розуміємо, і думаю більшість з нас визнає, що у нас поселяється часом страх бути непотрібною і не визнаною. Це не добре, це – сумно! Так просто не повинно бути…А знаєте чому? Просто тому, що ми особливі в очах Бога!

Коли ми творимо дивні для когось, але особливо – вразливі для Ісуса вчинки, які нас характеризують, як жінок глибоких душевних поривань, уявіть як цим ділам радіє Небо! Жінок які прагнуть плакати коли болить і коли душно від пилюки Землі, коли здається ось – ось станеться вибух, фатальне зміщення доріг, поразка у житті чи навпаки тріумф, коли радієш не від того, що зробила покупку, здобула у свої тенета нового шанувальника, а коли ти життя знайшла у красі відвідин храму і силі молитви, коли почула слово, яке по – справжньому підбадьорить і оселить надію, вказуючи на твою неповторність!

Будьте такими, бо мабуть тут криється благодать світлої краси…Тобто в тому, що змусить тебе, красуне відчути себе казковою героїнею великої пригоди, доброї та милої Богу.

Можливо ще не час до такої пригоди, можливо не знаєш як правильно увійти у нові, чисті і особливі зносини з лицарем своєї дороги, то не засмучуйся! Запитай Ісуса… «Ісусе, що Ти хочеш мені зараз показати у моєму дівочому серці – покажи, навчи, дозволь зрозуміти і не зблудити, не оминути, не осудити, не змарнувати і не знехтувати! Розкажи, якою має бути моя краса?»

Враз ти можеш з Його веління на щось натрапити, щось особливе. Можливо колись ти це бачила і чула, чи читала про це, але цього разу воно буде скарбом твого бажання зрозуміти своє покликання і роль у світі!

Зараз у модернізованому хаотичному світі, краса часто розбещується, зводиться часом до розпусти, надмірного вихваляння чи навпаки приниження, якщо так добряче придивитись і прислухатись. Думаю, багато кого це ранить, тому що хтось не зрозумів чи не визнав, не прийняв намагань і старань дівчини подарувати своє романтичне серце. Так, саме романтичне…Не думайте, молоді люди, мова не йде про напучені бажання говорити віршами, «складати губи бантиком», вдавати зацікавлення тоді, коли тобі байдуже, охкати при кожній нагоді, де висвітлюється якась педантична тема. Таке демонстрування є несправжнім і відкидається. Навіщо? Нам потрібно зберегти те, що принесе плід у стосунках! Щирість, підтримка і віра у те, що робить дорога тобі людина! Тоді жінка проявляє свою красу у підтримці та доброму слові.

Нам дівчатам, часом важко буває приборкати свої бажання гаркнути, як хижа самка, пориваючись до того, щоб довести свої права, наголосити на своїй правоті. Проте, часто це не допомагає і характеризує нас як слабких і непевних. Я думаю, що причина у тому, що ми нехтуємо чеснотою покори та смирення…Жінці варто бути такою, щоби не трапилось. Цим ми доведемо, наскільки потребуємо Бога у своєму житті, віддаючи свої печалі та переживання Йому, тоді як Він приведе нас під покров Богоматері. І коли ти красуне захочеш такий подарунок прийняти, неодмінно отримаєш! Ласки Небесної Діви багаті, і Вона щедро їх роздає кожній, яка насправді хоче перейнятись благодаттю краси і терпіння. І саме тут ти доведеш, що сильна! Не тому що відповіла на образу, відбила своє і довела правоту, не зважаючи на зауваження і застереження, а лише тому що прийняла виклик і чекала…надіялась…вірила…терпіла…плакала…любила! Любила завжди! Бо знала, що без любові твоя краса, квітко – зівяне, навіть коли ти не зацікавила чи не полонила…Вір!

Тут на підмогу прийшли мені слова, що хочу їх вам процитувати: «Найстрашніше для жінок – дарувати красу, не маючи певності, що вона справді потрібна, або що нас відкинуть…» («Чарівна..»)

Так воно мабуть і є…Нам не по собі від цього. Питання будуть: «Як же ж, я покликана дарувати красу, а нею нехтують? Де правда, справедливість?» Можливо…Але все не так погано чи гірше, безнадійно! Все має свій час, своє місце, свого партнера. Найперше зрозумій, подруго те, що для Бога твоя краса вічна, завжди потрібна. Коли ти розділиш з Богом свої поривання нести світу красу, то зрозумієш наскільки ти особлива. Набагато цінніша ніж думала. Бог не хоче віддати тебе у руки хижаків, які розірвуть твоє серце, змарнують таланти і зламають віру в себе, понівечать твої скарби. Він пошле тобі випробування, захоче подивитись, як ти зможеш впоратись із спокусою краси, як зможеш її використати, кому подаруєш? Ти не лякайся. Будь спокійна, ти з Богом. Запитай Його, поділись своїм бажанням чи наміром. Бо прийде час і ти зрозумієш, як саме треба було плекати любов у красі, вірність у красі, пристрасть та бажання. Як плекати, щоби Бог був у захваті?

Спробуймо так плекати красу та відвагу, таланти жіноцтва, щоб нас завжди хотіли пізнавати! Неповторні і запаморочливі…ті, в яких дихає свіжість Неба!

Кожна з нас мала можливо гіркий і солодкий досвід у справах краси, як її подарувати і який плід вона принесе. Комусь можливо неправильне поводження з красою, талантами й любовю принесли біль, комусь еліксир зцілення в усвідомленні краси і чистоти. Попри все…Як би не було. Всупереч ідеологіям і стереотипам, принципам…трендам і моді, Ти – дівчина…жінка!

Анастасія Колосовська