Сценка до Святого Миколая

Чортик1:

Привіт, дзень добрий, гутен таг! Вітаю вас на різний смак.

Мене звуть антипком,

До вас примчав я аж із пекла, у вас – зима, в нас – хата тепла,

У вас – мороз за хвіст щипа,І снігу в очі насипа,

Не дивиться, що я тут гість,  морозить, студить, як на злість

Я без шапки, без кожуха, відмерзають хвіст і вуха.

От біда! Чи довго ждати, поки влізу десь до хати,

Де живуть погані діти, треба ж кості розігріти!

(Під звуки музики пританцьовує та співає)

Ух, ух, ух, ух.... Замерзає в мене дух!

Не поможе тут і плач – Грійся, чортику, та й скач!

(перестає танцювати)

Трохи розігрівсь.... Та цить!

(В кінці залу задзвонили дзвони).

Хтось до мене вже спішить,

Десь би тут сховатись треба. (Ховається за завісою. Виходять з санчатами Яринка та Тарасик)

Яринка:

Чом, Тарасе, не видати ні одного агеляти,

Ні дзвіночків не чувати!

Може, Миколай Святий не прибуде до дітей?

Тарасик:

Неможливо це, сестричко! Ще хвилинку невеличку

Терпеливо ми заждім. Миколай Святий в наш дім

Вірю, скоро завітає, він про нас всю правду знає.

Ми ж усі учились пильно, не вели себе свавільно,

І чужого научались, та й свого не відцурались.

Яринка:

Ми до Господа молились, щоб багато дав нам сили,

Щоб багато дав охоти, перешкоди всі збороти

І колись такими стати, як хотіли б тато й мати,

Як хотіла б вся родина й наша рідна Україна

Миколая доброту всі у світі знають

І про Нього усі діти весело співають

Величають в святу днину славнії діла

Щоб вкраїнська дітвора щасливою була

(Звучать дзвіночки)

Тарасик: (прислухається)

Сестро, чуєш?

Яринка:

Це дзвіночки!

Тарасик:

Ангелів голосочки!

1-й ангел: Де з молока тече дорога,

Де безліч зір, де царство Бога,

Я звідти йду і вість веселу

Несу у вашу я оселю.

2-й ангел:Ще хвилька, діти, і між вами

Тут стане Миколай святий.

Він з щирим серцем і дарами

Опиниться у залі цій.

(Чортик чхає за завісою).

1-й ангел: Тихо, діти! Хтось тут є. треба подивитись.

(Ангел шукає когось на  сцені, знайшовши, тягне за хвоста чортика на сцену).

Чортик: (плачить) Ой-ой-ой! Болить

Ангел1: Ось цей боягуз. Бачите як сховався!

Чортик1: І зовсім я не боягуз! Я до всіх нечемних дітей

із самого пекла примчався і прутики вербові  приніс. (Показує в’язку).

І кожен з прутиків придасться

Усім лінивим, що не вчаться!

Не слухають батьків своїх

Усі вони друзі  мої

(Бігає по сцені, розмахує в’язкою прутиків).

Чортик :А це не мої діти, бачу,

З горя мало не заплачу-у-у

(Сцена яскраво освітлюється, поважно виходить Святий Миколай у супроводі двох ангелів, вони тягнуть санки, повні подарунків)

Ангел2:

Просим, глянь, Дідусю Божий:

Перед містом на дорозі

Ми зустріли цих дітей.

Святий Миколай:

Мир вам, діти!

Яринка:

О, святий наш Миколаю! Не прогнівайся, благаю,

Що Тобі на зустріч ми серед ночі і зими

Аж за місто вийшли з хати! ми хотіли привітати,

Й поклонитися Тобі...

Тарасик:

Правду мовимо Тобі!

Святий Миколай:

Добрі діти – вас я знаю!  Правду із сердець читаю,

З ваших синіх оченят – Дуже, дуже з того рад!

Тільки ви вночі взимі Не пускайтеся самі

Віддалік від ваших хат!

Тарасик: (до ангелів)

Ми гадали, слуги Божі, що поможем вам в дорозі,

Шлях в село ми вам покажем, хто і де живе, розкажем.

Святий Миколай:

Нам якраз туди пора, де чекає дітвора,

Щоб її дійснилась казка.

Тарасик:

О, то просимо! Будь ласка!

Тут місток, там першій дім,

Парк і зал...

Святий Миколай:

Хутчіш ходім!

(Знову відізвалися дзвіночки, висовуються чортики):

Чортик1:

Даремно я сюди пригнався,

Замерз,  й нежиті набрався. (чихає)

Брів я снігами без кожуха,

Відморозив собі і ніс і вуха.

Друзів моїх тут нема –

Все пропало...все дарма!...

Братику рідненький мій

Перемерз я – розігрій!

Тарасик:

О, чортів я розумію!

Зараз я й тебе зогрію...

(з мітлою женеться за Чортиком, той втікає)

Сцена знов освітлюється, дзвонять дзвіночки, на сцену виходять святий Миколай з ангелами. Яринка та Тарасик показують дорогу.

Яринка:

Ось ми в залі! Погляньте – Оля, Галя

Ромки, Славки, Петрусі – Українські діти всі!

Святий Миколай:

О, спасибі, друзі браві, що дорогу показали!

За цю поміч, милі діти, буде вас Ісус любити,

А Ісусикова Мати все вам буде помагати.

(Пригортає Яринку та Тарасика, а потім підступає до края сцени і благославляє громаду дітей):

Мир вам, любі! Ласка Божа ваші душі хай осяє!

А громада ваша гожа, мов чудова квітка-рожа,

Хай росте і розцвітає

Без пригоди злої, лиха, мамі, татові на втіху,

А народові на славу!

(до ангелів):

А скажіть, небесні діти, - Ви ж для них найліпші свідки –

Чи ті діти, що у залі, ті спереду і там далі,

Більші, менші і маленькі, цілий рік були чемненькі?

Чи молитву рідну знають? Бога нею прославляють?

Чи шанують рідну мову, українське рідне слово?

Ангел2:

Так, вони були чемненькі,

Тата слухали і неньки.

Ангел1:

Так, і моляться, й читають, різні пісеньки співають

Галі, Роми, Андрійки, Олі, бо добре вчаться у рідній школі.

Святий Миколай(до дітей, що у залі):

Ну ж бо діти, сміливіше йдіть до мене всі скоріше

Розкажіть мені, ви, діти, що навчилися робити?

Чи молились ви в цю днину за добробут в Україні,

За бабусеньку – сирітку, за дідуня і за тітку,

За ровесників дітей  і за рідних всіх людей?

Божі слуги, ангелята!  Розвантажуйте санчата,

Розпаковуйте гостинці Святославу і Галинці.

Роздавайте всім, як треба, подаруночки із неба.

(Миколай роздає подарунки)

Погляньте любі діти горе, другі саночки з подарунками пропали. Та тож напевно наш дорогий друг, чортик постарався. Ану ж бо мої ангелятка наздоганяйте його. Як же ж ми залишимо решту діточок без подарунків.

Яринка:

Дякуємо Тобі, Святий,

Від усіх оцих дітей!

Тарасик:

Обіцяємо добрими бути,

Слів Твоїх не призабути,

Завжди вчитися охоче,

Бо того Ісусик хоче,

І такими виростати,

Як бажають тато, мати

І увесь наш рідний край!

Ангели (хором):

Всім вам Боже помагай!

Миколай:Отож, любі діти,нам пора прощатись. Ще хочу сказати вам декілька слів. Поважайте, цінуйте своїх батьків. Будьте завжди побожні та чесні. Не все легке в житті. Важку життєву дорогу зуміє той пройти, хто серцем до Бога прихилився, до добра святого. А батьки в свою чергу подавайте гарний приклад своїм діточкам. Адже ті заслуговують поваги, хто виконує щоденно святі заповіти. Не забувайте Божої науки. До зустрічі на наступний рік. Хай оберігає вас Господь!