Хата, стіл, лава. Дітидопомагають мамі. Мама пече балабушки.

Мама (місить тісто ):
Ану, Катрусю, подай мені лист. Будемо викладувати на нього балабушки. Бери, помагай. Бо Св. Миколай усе бачить і чує. Як побачить, що не допомагаєш, то не буде вам дарунків.

Хлопчик:
Мамо, мамо, хто він є, Св. Миколай?

Мама:
Ой, діточки, то довга історія, а я не маю часу розповідати. Підіть просітьрозказати тата. Він краще знає.

Дівчинка:
Повідайте нам, тату.

Хлопчик: Повідайте! 
Тато: Жінко, а ти кликала на вечір кумів тасусідів?
Мамо: Та а як же! Прийдуть. Казали, щоприйдуть. А ти розкажи дітям, що просять.
Діти: Повідайте нам, тату!
Тато: Слухайте, бешкетники. Ось, сідайтепоруч....

То було, діточки, дуже давно. Десь 500 років тому. Жив у однім краю, служивГосподу Богу і людям єпіскоп Миколай.

Це була добра і порядна людина. Він помагав усім людям, які вірували вІсуса Христа. А найперше він помагав тим людям, яких спіткало горе. І любив вінсвої дари давати так, щоб його при цому не бачили. Приміром, в одної жінки вмерчоловік. І було тій вдові дуже тяжко жити. Бо сама вона тепер утримувала малихдітей та хворих старих батьків. Одного разу прокидається вона, застилає ліжко,а під подушкою знаходить вузлик, набитий грішми. Здивувалась вона дуже.Помолилася Господу Богу, подякувала щиро за те добро, а сама одразу мала надумці, що то робота Св. Миколая. І відтоді тій вдовиці велося дуже добре, бо Св.Миколай допоміг їй від щирого серця. Тож вона і дітей поставила на ноги, і їїрідні одужали. І було ще багато подібних випадків. Ото ж пішло з того часу і посьогодні, що ми святкуємо свято Св. Миколая.
Отож нині, може дасть Бог, і до нас прийде Св. Миколай.

Мамо:

Прийде, чому ж не прийде, наші дітки чемні, слухняні, помічники погосподарству.

Заходить дядько.

Дядько: Слава Ісусу Христу!
Мама: Слава навіки!
Тато : О, вже дядько прийшли, а ти, жінко, всеще пораєшься коло печі.
Дядько : Така завірюха надворі, то я й думаю собі, піду раніше, поки не смеркло.
Тато і мамо: Сідайте, грійтеся!

Дядько ( додітей):
А ви тут як? Як наука в школі? А ти хлопче, що далі збитки робиш?
Іду я ось щойно вашім подвір”ям. Дивлюся, а за сараєм щось чорне.Страшне стоїть і ричить. Аж я злакався,та подумав, що не годиться втікати, не взнавши, що ж воно і до чого. Щепросунувся трохи вперед, а воно як би десь пропало, а голос чути:

В хаті цій живе хлопчисько,
Називається Петро,
До науки він не дуже,
А до шкоди о-го-го!

- За кого б отой голос таке казав, чи не знаєшь?

Хлопчик схилив голову, йомусоромно...
Мама:
Кажи де напакостив. Чому мовчиш? Чи не ти ото, часом, у тітки Мотрі вікнорозбив? Зізнавайся!
Хлопчик : Я,....тільки ж я не хотів. То ж я вкицьку сніжку пустив, а вона... (плаче)

Заходять сусіди, куми.Вітаються та сідають.

Кум: А що це воно за веремія в хаті?
Ти що плачешь, Петрику? Певно, щось накоїв?
Кума:
Та він же такий гарний хлопець, чи не міг він щось страшне скоїти? А вже, коли щось і вийшло, то не зі зла, нез охоти, правда?
Хлопчик: Так!
Кума: Бачите, і він більше не буде. Не будешь?
Хлопчик: Ні, не буду!
Тато: Сідайте, прошу в нашій хаті. Будемо скоросв. Миколая стрічати.

Кум: То не завадило б і заколядувати. Бо щось дуже тихо в хаті. І Різдво Христове вже скоро, а ми не колядували.

Колядують. Стукіт у двері.

Мама:
Мабуть, Миколай. Піду, двері відкрию.

Чути : „Ахто, хто Миколая любить?”

Св. Миколай:
Слава Ісусу Христу!
Усі: Навіки слава!
Св. Миколай: Ішов я луками і лісами, снігами йнаметами і до вашої оселі прийшов. Казали мені добрі люди, що в цій хаті дітигарні і слухняні, добрі. Я хотів їх бачити. А ну, дітки, покажіть, що вмієте,що знаєте. А хто з вас молитву знає?

Дівчинка:

Отче наш, що єси на небесах!
Нехай святиться ім”я твоє,
Як на небі, так і на землі.
Хліб наш насущний
Дай нам сьогодні
І прости нам провини наші,
Як ми прощаємо
Винуватцям нашим.
І не введи нас у спокусу,
Але визволи нас від лукавого!
Бо твоє є царство, і сила, і слава навіки.
Амінь.

Хлопчик:
Боже Великий, єдиний,
Нам Україну храни,
Полі і світу промінням
Ти її осіни.
Світлом науки і знання
Нас усіх просвіти,
В чистій любові до краю
Ти нас, Боже, зрости.

Св. Миколай обдаровує дітей,примовляючи:

Учися, дитинко, хай розум не спить,
Дорогу в науку всім треба любить...
Навчайтесь, навчайтесь, поки молоденьки.
До школи щодня поспішайте, любеньки...

На прощання всі дякують Св.Миколая за ласку, добро. Він благославляє присутніх.