Сцена святково прибрана. На сцену виходять двоє ведучих. вони сідають за столик, на якому стоять ікона св. Миколая, квіти, горять свічки. Появляються двоє читців, виходять на авансцену.
I читець. Тяжкий то гріх — за краденим гонитва,
Ще тяжчий—батька й неньку зневажати.
Хай буде з нами повсякчас молитва,
Святий Христос — надійний провожатий.
Веди нас, Христе, славний Сине Божий,
Дорогою до праведного раю.
Хай тьму гріхів поборе день погожий!
Молися Богу, наш Опільський краю!
II читець. Очистимось від скверни та від бруду,
Очистимось від спекулянства шалу.
Геть, сатано, нас не веди в облуду!
Молитво, Ти заходь до нас, до залу!
Поглянь на урочистість світлу нашу,
Окрилилися ангельським ми рухом,
Ми починаєм свято з "Отченашу",
Бо возз'єднались із Господнім духом.
Зал співає „ОТЧЕ НАШ”.
І читець. З молитви ллється живодійна сила.
Геть, сатано, страшна потворо злая!
Нас Божа Мати ніжно попросила:
"Зустріньте тут святого Миколая".
ІІ читець. Ми всі в чеканні, ми усі в тривозі,
Стомились виглядати наші очі:
Десь забарився Миколай в дорозі.
Невже до нас прибуде опівночі?
(Читці ідуть зі сцени).
І ведучий: Свято Миколая, здавна в нашого народу відзначається великим почитанням. Не було в нас ні однієї хати, де не було б Ікони св. Миколая. Народ почитає його, наче свого національного героя. Звучить пісня "О святий Отче наш".
II ведучий: Це було дуже давно. В одній сім'ї ріс хлопчик на ім'я Миколай. Він був дуже добрим і щирим, всі його любили, а батькам була найбільша втіха, коли він виріс, став священиком. До нього горнулися всі люди. Отець Миколай старався всім допомогти, але так, щоб ніхто не знав, чиїх це рук справа.
І ведучий: В одного чоловіка було три дочки. Він був дуже убогий, часто і хліба не було у нього вдома. Журився батько, що його дітям судилася зла доля. До того ж вони не мали матері, бо вона померла. Св. Миколай відніс вночі до дому цього чоловіка мішечок з золотом і тим самим поміг йому врятувати дітей від горя і злиднів.
ІІ ведучий:. Святий Миколай дає нам прегарний приклад живої діяльності та жертвенної любові до Бога і ближніх. Його любов -запальна, всі обіймаюча, повна милосердя І готова помогти в кожній потребі душі і тіла. Він у кожному бачив самого Ісуса Христа, тому так скоро в кожній потребі спішив йому на допомогу.
І ведучий: Хоч від смерті Миколая-чудотворця минуло понад півтори тисячі літ, але він і досі живе в серцях мільйонів людей, і його любов до ближнього щоразу відроджується у зимові дні, коли він щедро обдаровує всіх дітей християнського світу.
ІІведучий: Таємниця його великого і постійного культу між усіма народами християнськими полягає у тому, що він для всіх став символом жертовної любові та співчутливого милосердя до ближнього.
І ведучий: На нашу українську землю культ св. Миколая приходить разом із християнською вірою. В другій половині XI ст. була збудована в Києві церква св. Миколая на могилі Аскольда. Тут же, в Києві, під покровом св. Миколая був жіночий монастир, що його фундувала жінка князя Ізяслава Святославича, де прийняла чернече постриження мати святого Теодозія Печерського. До найперших в Галичині належить церква Миколая у Львові, що походить з кінця XIII ст.
II ведучий: Енциклопедія українознавства про вшанування св. Миколая в нашому народі каже: " У численних народних переказах Миколай боронить людей від стихійного лиха: найбільше він опікується тими, хто перебуває у плаванні, тому чорноморські рибалки, виходячи на промисел, брали з собою образ Миколая.
І ведучий: Пісні про святого Миколая належать до найдавніших зразків української поезії, серед них такі популярні, як "Ой, хто, хто Миколая любить".
Звучить пісня " Ой, хто, хто, Миколая любить".
На сцену виходять 2 дівчинки і 2 хлопці.
1 дівчина. В грудні ніч є чарівна,
Бо з небесного човна
Миколай на землю сходить
І дива усюди творить.
1 хлопець. Все він знає, все уміє, .
Тільки хтось про щось помріє –
Мрію здійснить в цюю ніч,
Бо святий він - в тому річ.
2 дівчина. Наставляє Миколай:
Злом себе не покарай!
Чесним будь та справедливим,
і працюй, не будь лінивим.
Другом вірним завжди будь,
Свого роду не забудь.
2 хлопець. Не зречись своєї мови
Ні за якої умови!
Будь людиною завжди
і добрі від долі жди,
1 дівчина. В ніч на свято Миколая
Дітвора уся чекає
Подарунків і чудес.
Із-за хмар з самих небес,
Він несе дарунки добрі
У своїй великій торбі.
У віконця заглядає,
І про тебе все він знає:
І хлопець. Як ти вчишся, де ти ходиш,
Як себе з людьми поводиш.
Чи лягаєш вчасно спати,
Чи порядок робиш в хаті.
2 дівчина. Якщо чемний, то тоді
Подарує він тобі:
І Може, коника прудкого,
Може, котика м'якого,
Літачок чи книжку,
Чи ведмедя й мишку.
І дівчина. Миколай тихцем зайде,
Твоє ліжечко знайде,
Подарунки покладе,
І з кімнати геть піде.
Та коли ти неслухняний,
Робиш прикрощі для мами,
Миколай тобі несе
Добру різку - і...Усе!
2 хлопець. Отже, слухай маму, тата,
То в дарунках ваша хата
Буде квітнути завжди
В першім місяці зими.
Виходять зі сцени.
На сцені - читці.
1 читець. У зимовий нічний час •;
Миколай іде до нас,
На санках везе пакунки,
В тих пакунках - подарунки.
Миколай на сивих конях
В двори заїжджає •
І пакунки чемним дітям
Із санок скидає.
Коли діти міцно сплять,
Раптом двері заскриплять,
В хату Миколай прийде
І дарунок покладе.
II читець. Ці дарунки не прості –
Миколаєві, святі –
Під подушку їх кладе,
Коли в хату він зайде,
Кому - зошит, кому - книжку,
Кому - іграшку й калач,
А нечемним дітям - різку
Й більш нічого - хоч ти плач.
Ще й погладить по голівці
Чемну він дитину,
Не обмине, не облишить
Жодную хатину.
І читець. В кожну хату завітає,
Де послушні діти,
Дар святий їм залишає,
Як їм не радіти?!
І я рада за дарунок,
Від отця святого,
Від Миколи - чудотворця,
Хранителя мого.
II читець. Буду щиро Миколая
Я також просити,
Щоб зіслав із неба ласку –
На вкраїнські діти.
Святий отче Миколаю,
Просим тебе щиро:
Єдність дай у ріднім краю,
Злагоди і миру!
Чути мелодію дзвіночків. Появляється синє світло. Входять Ангели.
Ангел І. З небес високих я тут приходжу,
Діточки любі, кохані.
Я той, що завжди при вас сторожу,
Маю опіку над вами.
Я той, що чую, я той, що бачу, -
Що робить кожна дитина.
Як воно плаче - і я з ним плачу.
Сумна у мене година.
Голодне - я нагодую,
Заплаче - я потішу,
Коли сон зморить голівку сонну -
Я його радо сколишу.
Ангел 2. І я вас люблю, діточки милі, над все на світі,
Бо я ваш сторож, бо я ваш Ангел-хоронитель.
ї нині, діти, будете радіти,
Бо радість велика вже сходить,
Мов сонце ясне. Радуйтесь, діти,
Святий Миколай надходить!.
На сцену виходить святий Миколай, за ним два ангели несуть кошики з подарунками, за ними шкутильгає Антипко Із в'язкою різок. Св. Миколай /благословляє хрестом 3 рази/.
Мир Цьому дому й усім, хто в ньому!
Витайте, діти мої любенькі,
З вас слава буде Богу святому,
Радість, утіха для батька, неньки
Користь для Церкви, дляУкраїни,
Як так зростати дальше будете
У щирій вірі, в добрі, без зміни,
То до мети так певно дійдете.
Тішуся дуже, радію сильно,
Як дітей бачу добрих, слухняних,
Згідних, побожних, в науці пильних –
На них ласкаво Господь все гляне!
Й тепер зрадів я, як тільки можна,
Як вчув, як всі ви співали хором
Згідно про мене пісню побожну,
Склали молитву в небесні двори.
Так, добрі діти, хто мене любить,
Цього ніколи я не кидаю;
Рятую всюди з горя, з погуби,
В потребі кожній допомагаю!
Чи на землі хто, чи на морю,
Чи над землею зве ймення мого,
Все я поможу в нещастю, в горю,
Мольбу за нього зашлю до Бога.
То ж йдіте, діти, шляхом лиш Божим,
А злі шляхи все минайте всюди,
Я вам в потребі все допоможу,
Шляхом правдивим все виведу в люди.
/до ангелів/. Ангеле, що там в книзі вписав ти,
Про цю велику дітей громаду?
Чи були чемні, слухняні завжди,
Чи все робили точно, в порядку?
Бо що побожні, то я вже знаю, Та чи в наупі пильні, охочі?
Ангел 1. Нічого злого про них не маю,
Все тільки гарне, пресвятий Отче!
Антипко. Що тут заводять діла практичні?
Я наведу вам діла фактичні,
Бо Петро розбив вікно,
А Тарас грушки потряс,
А ще Стах ліз на дах,
Оришка плюнула у миску,
А Йогася попеклася,
А Данило мухам відривав крила,
А Антін рухав дзвін,
А Денис мучив миш,
А ці дому не пильнують,
Тільки ходять та збиткують.
Не в дарунках тут наука,
Всім їм треба бука, бука !!
Ангел 2. О, святий отче, ти не вір йому,
Підшепту хитрому і злому.
Я тії діти віддавна знаю,
Коло них ходжу, їх доглядаю.
Знаю їх вчинки, знаю їх мислі,
Їх душі, отче, як сльози чисті.
А то, що дух злий пише в жалобі,
Він злість і зависть криє в собі.
Він недобрий, що тії діти
Не йому - Богу й Тобі хотять служити.
Антипко. Не вступлюся легко, бистро,
Все записано реєстром, Хто брехливий, хто лінивий, Хто на людях неввічливий. Навіть молитов не знають, Не уступлюсь Миколаю.
Ангел 1. Досить, досить, не приносить
Все те тобі честі,
Тут ти крутиш, баламутиш,
А все тільки з месті!
Їхні ті дрібні провини
З нерозважної хвилини.
Та і зараз вже жаліли
Як зробили щось негарне -
Не дійдеш ти так до цілі,
Всі крутійства ті намарне,
Бо вони всі добрі діти,
Всі слухняні, знай, і чемні –
Не візьмеш їх в свої сіті –
Все даремне, все даремне!
Св. Миколай. А тепер, діти, приступіть до мене,
Кожний дарунок дістане від мене,
Щоби котрого не залишити,
Жалю і смутку не наробити,
Щоб не нарікали на мою гостину:
"О, святий Миколай забув про дитину".
Роздає дітям подарунки.
Співають пісню " Владико, Отче Николає".
Св. Миколай. Ви взяли дарунки, та все пам'ятайте,
Що треба добрим усе життя бути.
Тепер прощайте, за рік знов прибуду.
Ну, прощайте! Час втікає, А хаток іще багато,
За рік знову завітаю
З архангелом в хату вашу.
Виходить разом з ангелами.