Для кожного найкраще те місце на землі де він народився та виріс. Одні не можуть і дня прожити без розкошів та достатку , а інші дякують Господу за щасливе життя у тихій затишній оселі на краю села. Життя мов вітер, кидає людину у різні життєві ситуації, й не рідко потрібно дякувати Господу не тільки за те, що дав нам, але й за те, що щось забрав. Адже досить часто тільки тоді людина усвідомлює свої помилки й починає жити за Божими законами.
Саме так трапилося в історії про вередливі груші, які пишалися тим, що ростуть найближче до Бога.