Відкритий лист до його преосвященства Митрополита Львівского, голові конференції єпископів РКЦ України, архиєпископу Мечиславу Мокшицькому
Пролог: Я не хотів одразу ж включити емоції та відповісти нашому владиці на те , що «архиєпископ Мечислав Мокшицький підтримав ухвалу польського Сейму «Про встановлення 11 липня Днем пам’яті поляків, жертв геноциду, вчиненого ОУН-УПА»» що він дещо помиляється. Пишу дещо пізніше.
Йому внятно ніхто не відповів, за винятком, мабуть Зиновія Середи.
Тому хочу від себе, як представника української спільноти РКЦ звернутися до Вашого Преосвященства.
ВЕЛЬМИШАНОВННИЙ ПАНОТЧЕ МЕЧИСЛАВЕ,
Я завжди поважав Вас, як великого Пастиря, який був до останнього з нашим св. Папою Іваном Павлом ІІ. Мені дуже близькі до душі були Ваші проповіді в Соборі св. Олександра та пастирські листи до нашої дієцезії. Ваше Преосвященство завжди підтримувало нас у протиборстві з окупантом – Росією… Ваші вдячні слова про покійного владику київського-житомирського Петра Мальчука… Вашу проповідь в Летичеві…
Ви мою сім’ю, мабуть, бачили в липні біля Бердичівської Матері Божої…
Але!.. декілька питань, деякі застаріли:
1. Навіщо Ви створюєте нездорову атмосферу навколо передання споруд Костелів України в 1990-х роках у володіння УГКЦ?
Невже неможна було уникнути цього скандалу? Ви ж розумієте, що римсько-католицька меншість не зможе фізично утримувати всі колишні Костели Галичини за прямим призначенням?! А УГКЦ хоча б зберігає за цими спорудами їх пряме призначення!
2. Навіщо Ви роздмухуєте українсько-польське протистояння з самої Вашої інтронізації на Львівську митрополичу Катедру з 2008 р.? Ви некоректно називали українців-патріотів націоналістами, забувши , що такої самою націоналістичною (з елементами нацизму), з українскої точки зору, була влада Другої Речі Посполитої!
3. Навіщо Ви приєдналися до цієї популістської резолюції Польського Сейму по «Волинському геноциду», яка не має нічого спільрного ані з історичною правдою (яку мають винайти дйісно науковці), ані з Христовою Наукою: «Благословляйте тих, хто вас проклинає, і моліться за тих, хто кривду вам чинить.» (Лк. 6.28).
4. Невже Ваше завдання, як Голови конференції єпископів РКЦ в Україні, зробити нашу Церкву (РКЦ України) - Церквою польської меньшини-діаспори в Україні (Церкви «страждальниці»), всупереч Павловим словам, що «нема ані геллена, ані юдея, обрізання та необрізання, варвара, скита, раба, вільного, але все та в усьому Христос! …» (Павло, Кол.3.11)?
Для нас, римсько-католиків, етнічних українців (яких в центральній Україні більшість в РКЦ) така постанова неприйнятна!
Ліричний відступ: я вперше зіткнувся з нашою Церквою (РКЦ) в чорнобильський 1986-й, у Литві (ще совєтській), але мене зворушило не тільки якесь відчуття Духа Божого в церкві, а якесь відчуття свобода в Костелі (це було в СРСР).
5. А, може, дійсно, Ваші нецерковні дії - це справа «ворожої» Польщі, (ворожість якої я не відчував), яку Ви Виконуете? … яка далі діє за тим самим алгоритмом.
P.S. Наскільки я розумію, я не порушив церковних канонів щодо неповажання ієрархів РКЦ, (тому, Ваше Преосвященство, сподіваюсь, не відлучите мене від ЦЕРКВИ).
P.P.S. Сподіваюсь, що ВИ мене почуєте. Ми, римсько-католики України багато чого пройшли, боронимо Україну, разом з нашими ксьондзами – капеланами в зоні т.з. АТО, а насправді у війні з Росією.
АЛЕ, якщо буде згіршення (якщо РКЦ України стане промосковьске, або пропілсудське), ми знаємо куди тікати, наприклад у ту саму Литву.
Ми дійно патріоти України. АЛЕ ПОПЕРШЕ – МИ ХРИСТОВІ!!!
Про це повідомляє Християнський портал КІРІОС з посиланням на RISU.