У понеділок, 4 листопада 2013 р., у Ватикані повідомлено про те, що Святіший Отець призначив Всечесного отця-митрата Євгена Мирослава Поповича Єпископом-помічником Перемисько-Варшавської архиєпархії УГКЦ в Польщі, надаючи йому титулярний осідок Горрецелії (Horrea coelias). Від 1996 року він виконував служіння Протосинкела архиєпархії та пароха катедрального собору в Перемишлі, - повідомляє Християнський портал КІРІОС з посиланням на Радіо Ватикан.
Єпископ-номінат Євген народився 12 жовтня 1961 року в Члухові, що у південно-західній Польщі. Після закінчення школи, 1981 року, вступив до Вищої Духовної Семінарії в Любліні, після закінчення якої 17 жовтня 1986 року отримав ієрейські свячення.
Після періоду душпастирської праці на різних парафіях Польщі о. Євген від’їхав на навчання до Риму, де здобув докторат зі східного канонічного права в Папському Східному Інституті. Деякий час виконував служіння судового вікарія у Львівській Архиєпархії УГКЦ та викладав у Львівській Духовній Семінарії, після чого повернувся до Польщі, де виконує різноманітні душпастирські та інші обов’язки в Перемисько-Варшавській архидієцезії. Володіє польською, українською, італійською, російською та англійською мовами.
Історія Перемиського греко-католицького єпископства починається на початку минулого тисячоліття, а першою історичною постаттю, про яку згадують літописи, є єпископ Антоній Добриня, котрий отримав свячення з рук Київського Митрополита. У XV ст. до неї приєднано Самбірську єпархію.
Після поділів Польщі наприкінці ХVIII cт. Перемиська єпархія була однією з трьох адміністративних одиниць Галицько-Львівської Митрополії УГКЦ, а Перемиському єпископові були підпорядковані парафії в Кракові та Варшаві, що були розташовані за межами єпархії. В 1934 році з її території виокремлено Апостольську Адміністрацію Лемківщини.
Внаслідок територіальних змін за підсумками Другої світової війни, на території Польщі залишилися Апостольська Адміністрація Лемківщини та західна частина Перемиської єпархії. Значна частина місцевих українських греко-католиків була переселена до Радянського Союзу. Були заарештовані та померли мученицькою смертю останні єпископи - бл. Йосафат Коциловський, ЧСВВ, та його помічник бл. Григорій Лакота. З цього часу відповідальність за душпастирську опіку над вірними східного обряду покладено на римо-католицького Варшавського архиєпископа, який призначав спеціального вікарія з-поміж греко-католицьких священиків. Після акції «Вісла» велика частина вірних були переселені вже на Захід та Північ Польщі, а греко-католицьке душпастирство зазнавало всіляких перешкод з боку тодішньої польської комуністичної влади.
Щойно 1989 року візантійсько-українська Церква в Польщі отримала першого власного єпископа після арешту бл. Йосафата Коциловського. Ним став владика Іван Мартиняк, який був призначений єпископом-помічником Примаса Польщі та Ґенеральним вікарієм для греко-католиків. А через два роки бл. Іван Павло ІІ призначив владику Івана Єпархом Перемиським, юрисдикція якого обіймала всі парафії на території країни. Дбаючи про забезпечення якомога кращої душпастирської опіки, Апостольська Столиця 31 травня 1996 р. утворила в Польщі Перемисько-Варшавську митрополію, до складу якої увійшли новостворені - однойменна архиєпархія та Вроцлавсько-Ґданська єпархія.