24 листопада у приміщенні Генерального консульства України в Мілані розпочалися заходи з приводу вшанування пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 років. Цього року виповнюються 85-ті роковини цієї трагічної події в історії українського народу. Заходи відбулися з ініціативи Української Греко-Католицької Церкви в Італії та Генерального консульства України в Мілані, аби привернути увагу італійської громадськості, сподіваючись офіційного визнання з боку Італійського парламенту Голодомору, як геноциду українського народу.
Участь в заході взяв п. Євген Перелигін, Посол України в Італії, п. Роман Гор’янов, Генеральний консул України в Мілані.
На початку була представлена виставка видатного італійського скульптора, автора пам'ятника жертвам Голодомору, встановленого в м. Кал’ярі Армандіно Лекка «Забутий біль – Голодомор» (близько тридцяти малюнків і кам’яних скульптур про біль, страждання та людську гідність). Він створив ці експонати під час роботи над пам’ятником жертвам українського Голодомору, який відкрили на острові Сардинії минулого року.
А після цього відбулася наукова конференція в якій взяли участь італійські дослідники Голодомору – Джованна Брогі, науковець, почесний професор Києво-Могилянської академії, Франческа Ломастро, історик, продюсер документального фільму «Голодомор. Забута пам'ять». Учасників заходу вразила доповідь о. Августина Баб’яка, доктора богослов’я, в якій він розповів про те, як в період з 1932 по 1933 роки митрополит Андрей Шептицький хоробро засуджував сталінську кампанію, відому як Голодомор.
«Він не міг багато зробити, аби матеріально допомогти потерпілим, однак зробив багато словами для того, щоби протидіяти цій трагедії», − наголосив доповідач. За його словами, митрополит Андрей розумів, що Жовтнева революція являла собою загрозу не тільки для Церкви, а й для всього суспільства, так як вона нав’язувала соціально-економічну модель, яка утискала свободу і незалежність народу. 14 липня 1933 року, коли новини про Голодомор дісталися до архиєпарії УГКЦ у Львові, митрополит Шептицький зі своїми єпископами підписав сміливу відозву «Україна в передсмертних судорогах», в якій засудив радянський комунізм як «канібалістичну систему державного капіталізму». Наступного дня після оголошення відозви 35 українських громадських організацій та партій об’єдналися в Український громадський комітет рятунку України, який став координатором допомоги голодуючим. «Він не міг втрутитися у внутрішні справи України, було складно, майже неможливо, організувати матеріально-технічну допомогу... Допомога міжнародного співтовариства та, зокрема, Червоного хреста, була заблокована, відхилена, тоді як люди голодували», − вів він далі.
«Митрополит Андрей відчував, що перешкоди, з якими вони стикаються, були нездоланними: більшовики заперечували голод, міжнародна дипломатія ховалася або залишалася за більшовицькою пропагандою, Православна Церква була більш пристосованою, а УГКЦ тільки лише народилася і не могла нічого зробити, щоби засудити жах трагедії. Митрополит організував бюро, яке збирало відгуки, дані, статистику, звіти, фотографії, що документують цю ситуацію, аби потім їх поширювати і розповідати всьому світові. І він через свого референта в Римі − владику Івана Бучка в 1932 році намагався донести інформацію про голод в Україні до Папи Пія XI, Конгрегації для Східних Церков і Апостольського нунція у Варшаві», − вів далі о. Августин.
17 жовтня 1933 року Митрополит разом з єпископами склали другий спільний пастирський лист у справі допомоги Великій Україні, в якому запросили вірних молитися і підтримати діяльність Українського громадського комітету рятунку України. Народ відповів і мобілізувався, і таким чином єпископи вирішили оголосити національний траур 29 жовтня і рекомендували духовенству підняти благання і проводити проповіді у всіх церквах про трагедію України.
Наступного дня, 25 листопада, заходи продовжилися маніфестацією української громади в Мілані, під час якої українці на вулицях розповідали перехожим та туристам про Голодомор в Україні.
Про це повідомляє Християнський портал КІРІОС з посиланням на Департамент інформації УГКЦ