Відбулася VІI Всеукраїнська проща духовенства УГКЦ до Перемишлян9 травня 2018 року, відбулася VІI Всеукраїнська проща духовенства УГКЦ до Перемишлян на Львівщині – міста, у якому своє служіння здійснював блаженний священномученик Омелян Ковч – покровитель священнослужителів УГКЦ ,- повідомляє Християнський портал КІРІОС з посиланням на stryiugccorgua.

Численні священнослужителі, які прибули на прощу з території цілої України, помолилися молебень до блаженного священномученика Омеляна в храмі святого Миколая, де впродовж 1922-1943 років отець душпастирював о. Омелян. Після цього учасники прощі процесійно пройшли до пам’ятника блаженному, де до присутніх звернувся Преосвященний владика Тарас (Сеньків), єпарх Стрийський:

Сьогодні ми прийшли сюди, щоб творити живу пам’ять про блаженного священномученика Омеляна Ковча, котрий жив в минулому столітті, але його життя було позначене історією трагедій не тільки нашого народу. Блаженніший Любомир колись сказав: «Син одного народу – українського, котрий віддав своє життя на землі іншого народу – Польщі, ради життя третього народу – єврейського». Цими словами звернувся Єпарх Стрийський 9 травня 2018 року до священнослужителів, котрі чисельно прибули до м. Перемишляни, щоб взяти участь у  VII Всеукраїнській прощі духовенства УГКЦ. Аналізуючи життя блаженного священномученика, єпископ назвав його прикладом «доброго пастиря», котрий кожною миттю свого життя має багато чого нам сказати, тим, котрі живемо в часи, які можна назвати благополучними і тривожними. Але передусім це є часи, які є великим викликом для відваги віри, для глибокого священичого розуміння особистої відповідальності за нинішній та завтрашній день нашого народу. Бо кожний народ має повноцінно глибоке життя тоді, коли своїм життям, своїм служінням і своєю працею прославляє Бога. Біля пам’ятника блаженному традиційно під час кожної прощі зачитують складений ним іспит сумління для священика. І, беручи до уваги його актуальність, владика Тарас звернув увагу на те, що ми живемо в часи інших тоталітарних небезпек, а тому образ, свідоцтво, життя, слово і смерть блаженного священномученика Омеляна Ковча є своєрідним дзвоном, котрий сьогодні мав би задзвонити в глибині наших душ і спонукати глибоко застановитися над тим іспитом сумління, котрий він знову хоче нам пригадати та звірити те чим ми живемо з тим, як жив він,  і з тим, що сьогодні від нас очікує Христос і наш народ. Сердечно дякую всім, що сюди прибули. Нехай наша спільна молитва буде виявом нерукотворного пам’ятника блаженному Омеляну Ковчу, котрий буде завжди нагадувати нам усім – священикам, єпископам про відповідальність за народ, відповідальність, яку нам дає не конституція, але священство і відповідальність не перед людьми, але перед Богом, – звернувся на завершення до усіх присутніх Архиєрей.

Відтак був зачитаний іспит сумління, укладений блаженним Омеляном.

Після цього у храмі святого Володимира і блаженного священномученика Омеляна розпочалася Архиєрейська Божественна Літургія, яку очолив Високопреосвященний владика Володимир (Війтишин), архиєпископ і митрополит Івано-Франківський. Архиєрею співслужили: Високопреосвященний владика Василій (Семенюк), Архиєпископ і Митрополит Тернопільсько-Зборівський, Преосвященний владика Тарас (Сеньків), Єпарх Стрийський, Преосвященний владика Василій (Івасюк), Єпарх Коломийський, Преосвященний владика Володимир (Груца), Єпископ-помічник Львівської Архиєпархії, Преосвященний владика Григорій (Комар), Єпископ-помічник Дрогобицько-Самбірської єпархії, Преосвященний владика Василій (Тучапець), Екзарх Харківський та Преосвященнний владика Богдан (Манишин), Єпископ-помічник Стрийської єпархії, а також присутні на прощі священнослужителі. Чудовим співом Літургію прикрасив хор семінаристів Київської Трьохсвятительської духовної семінарії.

Після прочитання євангельського уривку, до присутніх з проповіддю звернувся Високопреосвященний митрополит Володимир, який беручи за приклад блаженного Омеляна Ковча роздумував над суттю священичого служіння та викликами, які ставить перед духовним провідником суспільство.

9 травня 2018 року, Архиєрейську Божественну Літургію з нагоди VII Всеукраїнської прощі духовенства УГКЦ до Перемишлян очолив Архиєпископ і Митрополит Івано-Франківський Високопреосвященний владика Володимир (Війтишин). Беручи за приклад постать блаженного Омеляна Ковча, Архиєрей роздумував над суттю священичого служіння та викликами, які ставить перед духовним провідником суспільство. Нижче подаємо повний текст проповіді:

Високоповажані Отці, дорогі та возлюблені у Христі брати і сестри, благодать Божа зібрала нас сьогодні на прощу духовенства нашої Церкви до м. Перемишляни, де свого часу служив блаженний мyченик за віру – отець Омелян Ковч. У цій Літургії в окремий спосіб складаємо подяку Господу за дар священства. За цей великий дар дякуємо Всевишньому Богові у цій Безкровній Жертві Христа – Спасителя, та чинимо це у нашій великій вірі до Господа. Дорогі отці, всі ми отримали Таїнство Христового Священства. Таким чином, ми склали Богові жертву з власного життя, присвячуючи себе для більшої слави Бога, для Церкви і України у спасінні людських душ, до яких Нас Господь покликав. Ми, усі тут зібрані, дякуємо Господу за ці роки невпинного священичого служіння, а також просимо подальшого Божого супроводу у Нашому житті та служінні. Віддання життя Богові не означає позичити Йому своє життя лише на декілька років, але постійно віддавати всі свої сили для парафіян, яких Бог посилає нам, у цій земній мандрівці, щоб прикладом нашого священичого життя могти вести їх до Бога. Людям потрібен священик свідомий значення свого священства, який глибоко вірує, відважно визнає і ревно молиться. Який навчає всіх з переконанням, який служить і своє життя зосереджує на восьми Блаженствах, який вміє любити, який є близький усім, а особливо найбільш потребуючим. «Особистість священика має бути для інших виразним і прозорим вказівним знаком. Люди, з-поміж яких ми є вибрані і для яких ми установлені, хочуть в нас бачити такий знак і мають до цього право». «Кожен священик є посвячений і помазаний Святим Духом, щоб бути для народу живим знаком Ісуса Христа: живим знаком Христа, який молиться, знаком Співстраждаючого Відкупителя, живим знаком любові нашого Спасителя, знаком вірності Господу, і отже, як і Христос знаком протиріччя, знаком братерської любові Ісуса, знаком доброго Пастиря, який прийшов не щоб Йому служили, але служити іншим» (Йоан Павло ІІ, Novo Іnсiріetе № 12). Нехай з покликання, яке ми свідомо прийняли, постійно випливають нові сили до праці з людьми, щоб ніколи не згасав у нас цей апостольський і пророцький дух, щоб уподібнюючись до Христа Господа, найвищого священика, наша праця приносила щедрі плоди і єднала людей у Христову родину. Згадуючи сьогодні блаженного Омеляна Ковча, покровителя нашого духовенства, пам’ятаємо, що за віру Христову у тих часах випробування разом з бл. Омеляном дали велике свідоцтво наші мученики, ісповідники, єпископи, священики, монахи і монахині та весь наш український народ. Як бачимо перемогла Правда. Перемогли ворога лютого наші батьки і матері своїми молитвами, своїми терпіннями. Перемогли ворога усі, хто вранці й увечері молилися до Божої Матері за волю Церкви, за волю України, перемогли ті, які таємно ходили на Службу Божу. Отже, боролися всі. І в цій боротьбі багато великих жертв духовних осіб: єпископів, священиків, монахів, монахинь, жертв наших братів і сестер. За що Бог нас винагородив великою нагородою ще тут на землі, а саме — що ми вільні, вільна наша Українська Греко-Католицька Церква, вільний наш український народ, вільна Україна. Живемо хоч у часах вільних, але дуже важких і небезпечних. Бо ворог знову хоче у нас забрати волю і незалежність, вмирають найкращі сини нашого народу – українські воїни, захищаючи на Сході Україну від ворога. Томy і обороняємо сьогодні наше духовне і національне, нашу Батьківщину, щоб вона була направду вільною і незалежною державою. Підтримуймо тих, хто любить наш український народ, хто будує нашу державність та демократію, ми маємо бути відкритими на Бога, відкритися на Божі справи, відкритися на Божу ласку, – ось те, до чого ми всі покликані, ми маємо пам’ятати, що наша країна і наш народ мають древню духовну історію і культуру, що наше коріння походить з Володимирового Хрещення Руси-України, 1030-ти ліття, якого у цьому році будемо святкувати. Молитовно просимо сьогодні, щоб Господь благословив і постійно обдаровував своєю благодаттю й миром нашу Батьківщину Україну, весь український народ та дозволив якнайплідніше служити нашому духовенству в будуванні Царства Божого тут на землі!

Після Святої Літургії владика Тарас (Сеньків), єпарх Стрийський, подякував присутнім єпископам та священикам за участь у прощі, а відтак всі помолилися за Україну, заспівавши гімн «Боже великий, єдиний».

Нагадаємо, що 24 квітня 2009 року, блаженний священномученик Омелян Ковч був проголошений покровителем душпастирів УГКЦ, а перша Всеукраїнська проща духовенства до Перемишлян відбулася у 2012 році.