«22 січня ми відзначаємо подію, яка відбулася ще на початку минулого століття, коли дві Народні республіки об’єдналися в одну Українську державу. Такі дати треба не тільки пам’ятати і відзначати: вони є нагодою для глибоких роздумів і спонукою до дій».

За словами Блаженнішого, впродовж майже всієї історії наш народ потерпав від різноманітних поділів. Щось подібне ми переживаємо і сьогодні, - інформує християнський портал КІРІОС з посиланням на Зік та колонку Любомира (Гузара) на «Українській правді».

«Можна перечислити багато сучасних поділів: Схід – Захід, Північ – Південь, багаті – бідні, влада – громадськість. Не можна оминути поділів на підставі віровизнання, національного походження, політичних переконань, мови тощо. Ми повинні поміркувати, яка причина поділів і чи можна щось зробити, щоб їх подолати», – зазначив Архиєпископ.

«У нас сьогодні панує переконання, що є певні, чітко визначені, групи людей, яких слід уважати негативно налаштованими до загального блага: політики, олігархи, державні чиновники, працівники правозахисних органів і ще деякі інші. Це неправильний підхід», – вважає Блаженніший Любомир.

«Увесь наш народ, незалежно від зовнішніх відмінностей, поділяється на дві групи: ті, що бажають загального блага, ним переймаються та для нього працюють (не можна забувати, що - хто працює для загального добра – сам справедливо користає), і ті, які живуть тільки для себе», – наголосив кардинал Гузар.

За його словами, тим, хто любить свій народ, треба допомагати, їх треба підтримувати, а тим, хто любить себе більше, ніж свій народ, – треба допомогти його полюбити.

«Члени другої групи – хоч і обіймають високі посади, втішаються впливами на суспільство, мають мільйони – по суті, є нещасними людьми. Вони живуть за триметровими огорожами, ховаються у своїх кабінетах, захищаються правоохоронними органами (дехто вже називає їх владозахисними) і спілкуються тільки з подібними до себе, бо всіх інших бояться», – додав Любомир Гузар.

Як зазначив екс-глава УГКЦ, у 60-х роках минулого століття в Сполучених Штатах Америки відбувалися великі суспільні зрушення – темношкірі громадяни, майже через століття після громадянської війни між Північчю і Півднем, у перебігу якої було скасувано рабство чорних, почали домагатися для себе рівних прав. У них був харизматичний керівник – пастор Мартін Лютер Кінг. Перші слова його програмної промови були такі: «Я бачу мрію…».

Архиєпископ Любомир зазначив, що у нього теж є мрія: «Уявімо собі, що одного дня пролунає заклик: задзвонять дзвони, затрублять труби, загудять сирени, може, навіть, загримлять гармати. На цей заклик, який звучатиме в усій Україні, кожна людина візьме за руку того, хто стоїть по її правиці та лівиці, незалежно хто це буде. І тоді ми відчуємо, що всі ми є однаково людьми. Це може бути щось більш драматичне, ніж те, про що говорив пророк Ісая: «Вовк буде жити вкупі з ягнятком, леопард біля козеняти лежатиме; телятко й левеня будуть пастися разом» (Іс. 11, 6). Тоді те, про що мріяли наші предки і чого ми так прагнемо сьогодні, – здійсниться».