Сайт зачинений. Просимо вибачення за незручності.

о.Володимир Коткевич

Актуальною є тема Патріархату, зокрема, стоїть питання - коли ми все ж цей Патріархат отримаємо і що він для нас дає? Це буде просто титул, а права ми вже маємо як Верховне Архиєпископство, чи це, властиво, є нові можливості для розвитку нашої Церкви?

На це запитання християнський портал КІРІОС попросив відповісти о. Володимира (Коткевича), простосинкела Сокальсько-Жовківської Єпархії УГКЦ

Коли ми говоримо слово «Патріархат», «Патріархальна Церква», то певною мірою ототожнюємо їх зі словом «незалежність». Якщо це є незалежність,  то від кого ця незалежність? Адже бути католиком означає вселенську єдність.

"Патріархат є щось інше, щось глибше: це є Церква, яка вповні є Вселенською, однак   має свої - богословську школу,   структури та управлінські функції; є та, яка сама собою в стані управляти і вирішувати питання, які виникають. Ці елементи є, якщо говорити про Українську Греко-Католицьку Церкву.

 

Головне - мати не лише назву, а мати систему довершеного  управління  -  ось у чім є різниця… Наша Церква має цю систему, є вповні патріархальною Церквою і доказом цього є наявність Синоду єпископів, який вільно приймає рішення; приклад - обрання главою УГКЦ Блаженнішого  Святослава. У нас є всі структури патріархальної Церкви, які в ній знаходяться. Ми є Церква, яка за устроєм і є патріархальною  Церквою.

А питання титулу - це питання системи його надання. Є такий аспект, як позиція  Російської Церкви щодо греко-католиків, яку  вона артикулює  до Святішого престолу… Звичайно, це створює певні складності. Але що важливіше: є титул чи факт того, що ця Церква є самоуправна?

Думаю, факт того, що ця Церква є самоуправною і самодостатньою, і дає привід називати нашу  Церкву Патріархатом.

Патріархат творимо ми.  І його розвиток залежить від кожного члена цієї Церкви".

Про Кодекс Канонів Східних Церков в контексті питання Патріархату УГКЦ

"Кодекс КСЦ покликаний допомагати розвиткові Церкви. Він не покликаний, щоб чимось обмежувати або  заперечувати, він – доповнює. А, по-друге, час і розвиток життя Церкви дозволяє - для її добра - вносити до нього зміни. Він сьогодні той, що діє і дає нам певні юридичні права діяти за його вказівками. А прийде час, і, я думаю, до нього будуть вноситись зміни".

Інтерв'ю провів о.Тарас (Дзьоба)