Владики УГКЦ поділилися своїми думками стосовно періоду Великого постуВід 11 березня розпочинається Великий піст — час підготовки до світлого празника Христового Воскресіння. Напередодні його початку багато владик Української Греко-Католицької Церкви прагнуть поділитися своїми думками щодо його значення та способів плідного проведення.

 

Київ. Блаженніший Святослав

Під час проповіді до вірних у Патріаршому соборі Воскресіння Христового в Сиропусну неділю, яку ще називають Неділею прощення, Блаженніший Святослав зазначив: «У сьогоднішньому Євангелії бачимо нашого Спасителя, який виголошує в пустинному місці свою нагірну проповідь. Запрошує нас вийти за Ним в оте пустинне місце, бо Він до нас хоче говорити. Прагне обновити свою любов щодо кожної своєї дитини — до мене і до вас. Він хоче наче заманити нас за собою і говорити нам до серця в цей час, у цю хвилину, зокрема в час Великого посту».

У сьогоднішньому Євангелії, за словами Предстоятеля, ми чуємо три дуже важливі речі, які Господь Бог нам хоче сказати, коли говорить до нашого серця. Насамперед Він нам сьогодні говорить про прощення. Друге — про радісне вмите обличчя. Третє — про скарб.

«Запрошуючи нас до того оновленого стосунку любові, Господь Бог передусім хоче дарувати своє прощення. Бо прощення є моментом оновлення і відродження. Бог є той, який перший до мене хоче говорити. Його слово є словом любові, звільнення від зла», — сказав духовний лідер українців.

Спаситель каже нам готуватися до зустрічі, до зустрічі з Ним з умитим обличчям у час Великого посту. «Тому період Великого посту має бути не часом фарисейського сумування, а часом очікування радісної зустрічі з нашим люблячим, милосердним Господом, який спасає. Господь каже нам сьогодні, що найбільшим скарбом нашого серця не є земні блага, навіть не рай. А сам Господь Бог, який є джерелом і того раю, і того всякого добра. Він єдиний гідним бути твоїм особистим скарбом, скарбом твого серця», — переконує Блаженніший Святослав.

 

«Великий піст — це час пустелі, — каже проповідник, — коли ми намагаємося відгородитися від гамору цього світу, з його гординею, з його клопотами. Великий піст є часом молитви, панування над власним тілом і його різними силами, імпульсами і потребами. Є часом милосердя щодо нашого ближнього, час добрих діл».

«Тому запрошую всіх вас, — закликав Блаженніший Святослав, — у період Великого посту знайти трошки більше часу для розмови з Богом. Він має так багато вам сказати. Він хоче обновити стосунок любові з вами. Запрошує вас простити ближнім, бо Він вам хоче простити під час цієї великої чотиридесятинці».

Львів. Архиєпископ і митрополит Ігор Возьняк

Високопреосвященний архиєпископ і митрополит Львівський Ігор Возьняк звернувся напередодні Великого посту до духовенства, монахів та монахинь, та всіх вірних під час проповіді у Сиропусну неділю в архикатедральному соборі Святого Юра. Аналізуючи Послання святого апостола Павла до Римлян, владика Ігор відмітив його уболівання над духовним станом тогочасного римського суспільства, яке можемо також прийняти сьогодні і до самих себе: «Як вірні святої Церкви, підходимо до посту з якоюсь особливістю духовного життя. Відразу лине думка про Христове воскресіння, але не без роздумів про Його терпіння й смерті на хресті. Святий апостол Павло звертався до римлян зі словами заохоти, щоб прокинулися зі сну, тобто з духовного дрімання й успішніше застановлялися над своїм спасінням. Він говорив про те, що спасіння приближається, і це правда, бо кожен прожитий день сигналізує людині про вічний сон тіла та безсмертне життя духа. Святий апостол уболівав над духовним станом вірних, закликав покидати вчинки темряви, тобто гріховні практики. Вказував, що життя не полягає на переїданні та пияцтві, наказував покидати розпусту, сварні та заздрощі, що було практикою римської знаті і не тільки. Бажав бачити римлян тверезих, мудрих, світлих, одягнених у Христа, тобто таких, що живуть духом Ісуса. Не хотів, щоб люди жили задля тілесних поганих схильностей. Він бачив вірних Богові людей сильними, які з відвагою служили б Господеві, допомагаючи ближнім. Перестерігав перед суперечками, погордою та осудом ближніх. Апостол навчав приймати людей такими, якими вони є, настановляти їх і не очікувати відразу великих поступів вперед у духовному житті. Велике значення має те, щоб пам’ятати, що ми діти Бога, Небесного Отця, який нас любить, утворив для нас ще в лоні матері безсмертну душу. Будьмо завжди гідними дітьми нашого Отця Неба, не засмучуймо Його беззаконнями, завжди краще жити чесно, як безчесно».

Опісля, проповідник застановився над євангельським уривком, який Свята Мати-Церква запропонувала для читання у цей день. Владика Ігор звернув особливу увагу на здійснення діл милосердя, проте не заради людської слави та власного егоїзму, але заради любові до нашого ближнього. «Людина не може отримати прощення від Бога, коли сама не вміє простити своєму кривдникові. Бо піст, молитва й інші добрі діла блокуються гнівом чи ненавистю, не доходять до неба. Таких сам Спаситель називав лицемірами, бо чинили добрі зовнішні вчинки на показ, шукаючи похвали від людей. Хто шукає похвали й оплесків, той не шукає Бога! Не заради прощення й нагороди від Небесного Отця чинять добрі діла люди, коли живуть тим, що вихваляються та доводять іншим: дивіться на нас, які ми добрі. В таких серцях панує егоїзм, направлений на себе, що піднімає на подіум та спонукує очікувати признання. Людина, що непомірковано любить себе, не зуміє полюбити щиро інших, здібніших та мудріших осіб, бо самозакоханій особі такий стан ближнього не по душі. Судимо, що таких людей не багато, але вони трапляються. Кожній людині необхідно спускатися вниз та тверезо оцінювати свої та інших дари. Це — навчання Ісуса, щоб прощати без умов, молитися й постити, щоб збирати скарби на небі, а не на землі. Зусилля людини не повинно шукати щастя та задоволення лише на землі, радше спрямовувати своє життя до Бога. А Він не далеко, завжди біля нас, з нами, бо Господь — наш люблячий батько», — підкреслив архиєпископ і митрополит Львівський.

Повний текст проповіді архиєпископа і митрополита Львівського Ігоря Возьняка

Дрогобич. Владика Ярослав Приріз

10 березня, у Сиропусну неділю, владика Ярослав, єпископ Самбірсько-Дрогобицький, відслужив Божественну Літургію в катедральному соборі Пресвятої Трійці м. Дрогобич.

Під час проповіді єпископ зазначив, що Великий піст є часом «оздоровлення наших відносини з Богом, з ближніми і з самими собою». Перше питання, яке Бог поставив упалій людині було: «Адаме, де ти?». Тож перед початком Великого посту кожен християнин переосмислює своє ставлення до Бога, ближніх і самого себе.

Далі проповідник порівняв великопісний період із старозавітною подією виходу ізраїльтян із Єгипту. «Неволя єгипетська — це символ поневоленої людини, опанованої пристрастями: чи то гнівом, чи то нечистотою, захланністю, чи скупістю, обмовами, чи пересудами», — зазначив владика Ярослав.

Перш, ніж просити у Бога прощення за свої гріхи, християн повинен виконати одну важливу передумову — простити і примиритись з усіма. «Прости, і зазнаєш миру», — процитував проповідник слова св. Івана Павла ІІ.

Людська логіка може протестувати проти прощення. «Однак прощення черпає своє натхнення з логіки любові, тієї любові, якою Бог обдарував кожну людину, кожну націю та кожен народ, цілий людський рід», — наголосив проповідник.

Бог завжди готовий простити нам наші провини і хоче цим заохотити нас прощати наших ближніх. «Важко є прощати, але можливо, ще важче — просити прощення. Наш страх перед упокоренням, але ще більше наша гордість противляться, щоб просити прощення», — додав проповідник. Далі владика зауважив: «Фразу — „Прощаю і прошу прощення“ — неможливо розділити».

Сокаль. Владика Михаїл Колтун

Владика Михаїл Колтун, єпарх Сокальсько-Жовківський, опублікував окреме Великопосне послання для священиків, монахів і монахинь і всіх вірних Сокальсько-Жовківської єпархії. Своє послання владика розпочав із віршованих рядків: «Нам гріх заподіяв руїну, Тривога охоплює кожне життя. Ми сьогодні вдаємося до Премудрості Божої, Хай справою миру нам стане Вона».

Проповідник відзначив «розвиток індустрії захмарного рівня», який не приносить людині істинного щастя. «Інтернет, комп’ютери, техніка — це все створює, здавалось би, щораз кращий рівень життя. Але і це нас в кінцевому результаті цілковито не тішить. Якщо йдеться про особисте щастя, в якому знаходять себе закохані, то і це не є вистарчальним для людського щастя. Ми спостерігаємо, що матеріальний світ не може задовільнити наші вимоги. Коли ще почнемо говорити про здоров’я і хвороби, про нещастя і смерть, про природні розрухи і війни — це людину може зводити до відчаю — Тривога охоплює кожне життя».

Відтак владика Михаїл пригадав послання Блаженнішого Святослава «Наша Свята Софія», у якому йдеться про значення Премудрості Божої для нашого народу. Саме час Великого посту, за словами автора послання, повинен стати для нас нагодою відкрити цю Премудрість Божу та поступово втілювати її у своєму житті: «Ми зараз знаходимося в часі Великого Посту для того, щоб застановитися над викликами особистого і суспільного життя, в тому числі і церковного життя, і щоби нашими зусиллями і Божою допомогою у вірі, надії і любові запалитися прагненням Божої Премудрості у всіх наших діяннях, думаннях, бажаннях, стараннях, триваннях і сподіваннях. Якщо ми бодай щось одне з Премудрості Божої засвоїмо, то Премудрість нас поведе дальше і про більше буде нам торувати шлях. […] Піст полягає у Божій Премудрості. Це не є видумка Церкви, але це є приклад самого Бога Ісуса Христа, який дав нам приклад духовного змагання, боротьби із злими силами, які ми називаємо гріхом. Постом виражаються наші суттєві, життєві зусилля непримеренності з нашими гріхами.

Опісля, владика Михаїл закликав усіх до плідного звершення цього Великого посту: «Ми Божу Премудрість признаємо у світі, І в Премудрості Бог нам цей світ доручив. Дав в ньому любов, мир, свободу, дав вільну волю, Щоб кожен Премудрість в собі досвідчив». Ради нашого життя, здоров’я, успіхів, наших трудів; ради успішного нашого благоустрою життя: особистого, сімейного, церковного і суспільного; ради припинення війни, відведення ворогів і встановлення миру; ради нашої держави-України, якої без нас не може бути, а якщо з нами, то вільної, незалежної з усіма її для нас конституційними гарантіями, основаними на правах Божих і людських, візьмімось за молитву, піст і милостиню, переймімось щирим покаянням і нашим наверненням до Христа у Його Божественній Премудрості, яку Він об’явив у Євангелії, зокрема на хресті».

Повний текст Великопосного послання владики Михаїла Колтуна

Коломия. Владика Василь Івасюк

Єпарх Коломийський владика Василь Івасюк своїми думками та порадами щодо Великого посту поділився в інтерв’ю інтернет-ресурсу «Глузд»:

  • У час посту людина має зосередитися на тому шляху, який пройшов Божий Син, намагатися аналізувати його і розуміти.
  • Жити в мирі із самим собою. Старатися поселити мир і злагоду у своїй душі. Це означає не сваритися із сусідом, помиритися з ближніми, бути хорошими батьками для своїх дітей, подаючи їм належний приклад. І так треба намагатися жити не тільки під час посту.
  • В ідеалі дотримуватися посту це також не їсти м’яса. Однак є категорія людей, яким не бажано, навіть заборонено постити: вагітні та годуючі грудьми жінки, люди похилого віку й студенти, а також ті, у яких є медичні протипоказання. Сюди можна додати ще й тих, які важко працюють, адже фізіологічно закладено так, що людині потрібно щось їсти, щоб мати енергію.
  • І все ж суть посту не в їжі, а в тому, щоб не «їсти» свого ближнього. Ми можемо постити в плані їжі, але гніватися на когось, творити зло, навіть, війну. Це не буде вважатися постом. Адже основне те, що відбувається всередині людини.

Перемишль. Архиєпископ і митрополит Євген Попович

У Сиропусну неділю у перемиському соборі Святу Літургію очолив архиєпископ і митрополит Перемисько-Варшавський Євген Попович, співслужили: отець-мітрат Богдан Степан та сотрудник отець Павло Шади та архидиякон Володимир Качмар. Після Святої Літургії митрополит Євген з духовенством здійснив «Чин всепрощення у Сиропусну неділю». Архиєпископ зі священниками на колінах звертався до вірних такими словами: «… Зі щирого серця признаємось, що згрішили супроти ближніх, свідомо чи несвідомо образили, скривдили і прогнівали та з цілого серця просимо прощення». Вірні відповідали: «Бог нехай простить і помилує вас і ми вам прощаємо». Подібно ж і вірні, ставши навколішках, просили прощення. На знак примирення вірні підходили і цілували хрест, яким благословляв митрополит і архиєпископ Євген. Згодом вірні прощали собі взаємно.

Париж та Лондон. Владика Гліб Лончина

З нагоди початку Великого посту владика Гліб Лончина записав відеозвернення до усіх вірних, доручених його пастирській опіці, та до усіх людей доброї волі. «Ось ми знову у часі Великого посту. Великий піст, що триває 40 днів та Страсний тиждень будуть нас приготовляти до світлого Воскресіння нашого Господа Ісуса Христа. Можливо, іноді ми підходимо до посту із смутком чи якимось небажанням, — „О, це знову треба багато молитися, постити, не можна танцювати“. Різні негативні емоції можуть бути пов’язані із постом. А може, варто підійти до цього часу із іншим ставленням? Усвідомити, що Бог нас любить і не бажає нас судити за наші гріхи, адже Він бажає нашого спасіння та нашого визволення. Гріх — це немовби хвороба. Тому, так як мама бажає здоров’я дитини, так Господь бажає визволити нас від наших гріхів. Погодьтеся, ніхто не хоче бути грішним, ніхто не хоче бути недобрим. Ми всі терпимо через те, що грішимо. Таким чином, Господь прагне нам допомогти і робить це за посередництвом Церкви. Покаянні відправи, молитви, поклони, пости, діла милосердя — усе це має за мету звернути нашу увагу на Божу любов. Бог хоче нам допомогти. Тому, стараймося у часі Великого посту по-іншому думати і ставитися до цього святого часу. І нехай Господь благословить усіх нас і допоможе, щоб із новими силами, з новою надією дочекатися Христового Воскресіння».

Філадельфія. Владика Борис Ґудзяк

Новоіменований архиєпископ і митрополит Філадельфійський владика Борис Ґудзяк поділився своїми думками стосовно періоду Великого посту під час інтерв’ю каналу «Голос Америки». Зокрема, владика підкреслив основне значення посту, яке полягає не тільки у відмові від певного раціону, але насамперед у відмові від гріха. «Якщо можна, я хочу через Вас попросити прощення у всіх глядачів, які мене знають і проти яких, я, можливо, провинився. Нехай Господь нам прощає і я прощаю. Це є, я би сказав, найважливіше. Найважливішим є не те, що не їсти, а кого не їсти. Не їсти членів родини, членів своєї спільноти, сусідів, людей на роботі. Якби ми почали менше „гризти“ один одного, то всі плоди посту постали б дуже швидко. Очевидно, для цієї самодисципліни ця традиційна аскеза посту, здержання від певних страв є дуже корисною. Однак, я би ще додав дещо — трохи обмежити себе із інтернетом чи із facebook. Я це практикував, воно мені було корисним. Не знаю, чи час змін, який я зараз переживаю, дозволить мені це, але я буду старатися. Прошу Вас молитися за це, щоб я після 10 години не включав комп’ютер», — зазначив владика Борис.

Чикаго. Владика Венедикт Алексійчук

Владика Венедикт Алексійчук, єпарх Чиказький, також неординарно розкрив своє бачення Великого посту, а саме через започатковану ним «Школу молитви» у вигляді коротких щотижневих відеоблогів. Насамперед, владика відмітив, що 40 днів цього посту якраз становлять десятину від усього року: «Тепер ми перебуваємо у перших днях Великого посту. Час Великого посту — це щось неймовірне. Це час, в якому ми намагаємося віддати Господеві десяту частину свого життя. Адже, як ми знаємо, у році налічується 365 днів, ми маємо практично 40 днів посту, що є десятою частиною від року. Впродовж цих 40-а днів ми намагаємося бути більше із Богом, пробуємо переглянути своє життя. Кожен із нас свідомий того, що він не живе так, як би мав жити. Таким чином, Матір-Церква дає нам цей Великий піст для того, щоб ми призупинилися».

Відтак проповідник окреслив три способи плідного його проведення, а саме молитва, піст і милостиня. «У Великому пості ми вказуємо на три речі, які є основними: молитва, піст і милостиня. Молитва — це те, що нам дає нагоду бути з Богом. Кожен молиться у різний спосіб, але найголовнішим завданням молитви є зустріч із Богом. У нашому народі кажуть: „З ким поведешся, того й наберешся“, тому зустрівшись із Богом, ми від Нього набираємося того, що є у Бога божественного, тобто перемінюємося, стаємо іншими. Отож, коли ця зустріч із Богом дійсно відбувається у молитві, ми не можемо бути тими ж самими і неминуче змінюємося. Тому Церква закликає до більш зосередженої та продовженої особистої та спільнотної молитви. Церковні богослуження також змінюються та стають довшими, міняють свій характер на більш покаянний, щоб людина роздумала над собою та своїм життям. Отже, час посту — це особливий час для молитви».

Сам же піст, за словами владики Венедикта, позбавляє наше серце від маленьких прив’язаностей, які не дозволяють нам бути вповні вільними. «Коли ми говоримо про піст, то доволі часто думаємо, що це обмеження себе від тих чи інших страв. У певній мірі, це правда: адже не є грішним споживати ковбасу в певний час, натомість, Церква каже уникати м’ясних страв в інший час. Це зроблено для того, щоб ми навчилися себе стримувати від чогось. Однак, важливіше придивитися до себе самого та визначити те, від чого ми залишаємося залежними. Адже піст виконує ту ж саму функцію, що і молитва: молитва дає нам нагоду бути із Богом, а піст усуває те, що нам не дозволяє із Ним бути, те, від чого ми є залежними. Придивімося до нашого життя: кожен із нас має багато залежностей. У розповіді про Гулівера та ліліпутів, головний герой потрапляє у країну ліліпутів, де його волосся ліліпути зв’язують маленькими частинами за ниточки і він не може поворушитися. Також і нам видається, що ми не чинимо великих гріхів, однак, ми як той Гулівер прив’язані цими маленькими речами. Тому, час посту — це час відв’язувати себе та обмежувати у тому чи іншому. Подумаймо, що кожен із нас є чимось прив’язаний, кожному із нас від чогось треба посту».

 «І останньою є милостиня. Милостиня дає нам нагоду позбуватися тих чи інших речей, до яких ми часто маємо прив’язання. Милостиня дозволяє нам не бути лише в парадигмі тих чи інших речей, якими ми володіємо. Загалом милостиня виводить нас в іншу парадигму буття. Зокрема, в монашому житті є обіт убожества. Убожество — це не лише бідна людина. Убожество означає „у Бозі“, тобто людина, яка перебуває в Бозі. Тому, коли ми роздаємо милостиню, ми остаточно роздаємо те, що нам не дає бути із Господом, те, що ми посідаємо та чим володіємо. Іван Золотоустий каже, що не існує багатих або бідних, а є лише ті, кому Бог дав, та ті, які потребують. Кожному із нас Бог щось дав, тому кожен може зробити милостиню якимись добрами, грошима чи речами. Інколи можемо здійснити милостиню добрим словом, коли поговоримо із кимось в період Великого посту, приділимо свою увагу. Коли ж не можемо її здійснити ділом чи словом, то можемо її виконати першим, про що ми сьогодні говорили, тобто молитвою», — завершив третім способом духовного збагачення під час Великого посту владика Венедикт Алексійчук.

Едмонтон. Владика Давид Мотюк

В Едмонтонській єпархії УГКЦ із благословення Правлячого Архиєрея владики Давида Мотюка для усіх вірних на офіційному єпархіальному сайті представили великий збірник матеріалів для ефективного проведення Великопосного періоду. «Великий піст вже надходить. Цього року він починається 4 березня (за юліанським календарем 11 березня). Протягом цього часу заохочується підготувати себе і свої сім’ї, щоб бути духовно готовими і гідними святкувати і поклонитися Воскресінню — 21 квітня (за юліанським календарем 28 квітня). Зокрема, нас заохочують до посту, до частішої молитви і до здійснення діл милосердя. Ось деякі ресурси та пропозиції, які можуть допомогти нам у нашому шляху», — йдеться на початку матеріалів.

«Прагніть збільшити молитву, піст і милостиню:

  • Милостиня, разом з молитвою і постом складають триногий стілець, який тримає нас на нашому великопосному шляху. Ці три речі, які повинні практикуватися разом, допомагають відкрити наші серця Господу, так що ми можемо торкнутися божественної благодаті.

  • Це прекрасна і заохочувана практика відкласти гроші, які ми економимо від обмеження в їжі під час Великого Посту. Заощаджені гроші, не виходячи на обід або вечерю, їсти простіше і менше кожного дня, можуть бути відкладені і в кінці подорожі можуть бути подаровані голодним або нужденним.

  • Ви також можете збільшити свою активність у вашій парафії або взагалі, або для спеціального проекту.

  • Прагніть не торгуватися з собою про те, як зберегти Великий піст, але в той же час поговоріть зі своїм чоловіком, дітьми та парафіяльним священиком про ваші очікування і вирішіть всією сім’єю, що ви будете робити.

  • Зробіть свій Великий піст жертвою, жертвою Богові, давши собі час молитися і слухати Його. Дайте собі кілька хвилин, щоб прочитати Святе Письмо і спланувати наступний день, перш ніж відправитися на роботу і в школу.

  • Прочитайте життя святих, псалми, або книги про молитву.

Відвідайте якомога більше літургійних служб:

  • Віднайдіть календар місцевої парафії і сплануйте відвідини богослужіння всією сім’єю.

  • Розпочніть свою пісну подорож з прощенням. Деякі парафії пропонують вечірню із Чином всепрощення, або приєднують Чин прощення до Недільної Божественної Літургії. Це хороша практика покликати сім’ю, друзів і тих, кого ми, можливо, образили і просити прощення.

  • Відвідайте канон св. Андрія Критського в перший тиждень. Це прекрасна служба, спрямована на те, щоб направити нас до покаяння, і стосується вона всього нашого тіла.

  • Божественна Літургія не служиться у будні Великого посту, тому Церква пропонує Літургію Напередосвячених Дарів. Вона дає нам можливість бути зміцненими від Пресвятої Євхаристії, в той час, коли ми подорожуємо по нашому пісному шляху.

  • Якщо ваша парафія пропонує вечірню в суботу ввечері, спробуйте докласти зусиль, щоб прийти і привести своїх дітей.

Вчиніть добру сповідь, здійснивши перед тим іспит совісті.

Інші пропозиції:

  • Якщо можливо, вимкніть телевізор на період всього Великого посту. Якщо ви не можете це зробити, вимкніть його в будні дні. Або обмежтеся переглядом сімейного фільму разом з дітьми в недільний день.

  • Встановіть обмеження на кількість часу, який ви будете витрачати перед екраном і Інтернетом щодня поза роботою — це також стосується смартфонів. Якщо ви відчуваєте, що ви раб вашого телефону, встановіть обмеження, скільки разів на день ви його перевіряєте.

  • Відпочиньте від Facebook. Він може бути корисним засобом комунікації, але також може швидко стати засобом розмивання часу.

  • Вимкніть радіо в автомобілі під час Вашої поїздки і насолоджуйтеся тихою молитвою.

  • Оновіть або розпочніть нове хобі. Захоплення або ремесла можуть допомогти нам відчути натхнення, зайняти руки і дати нам можливість відпочити.

Виділіть час виключно для сім’ї:

  • Їжте разом.
  • Відвідуйте церковні служби разом.
  • Грайте в настільні ігри разом.
  • Сядьте разом і прочитайте голосно Святе Письмо та інші навчальні книги».

Окрім того, у цих ресурсах для вдалого проведення мандрівки Великого посту також подаються правильники щодо іспиту сумління, поради та рекомендації щодо духовного читання, посні активності для зайнятих сімей, корисні інтернет-ресурси.

Повний текст Resources for Great Lent

Парма та Саскатун. Владики Богдан Данило та Браян Байда

У Пармській єпархії УГКЦ впродовж Великого посту реалізовуватимуть покликання парафій до місійності. Напередодні початку Великого посту владика Богдан Данило, єпарх Пармський, звернувся до духовенства та вірних із закликом оновити місійну діяльність на парафіях, зокрема через парафіяльні зустрічі та навчання. Окрім цього, владики Богдан Данило та Браян Байда запрошують довірених своєму проводу вірних та духовенство до «Програми навчання між поколіннями. Великий піст». Основна мета цих формаційних парафіяльних зустрічей описана у вступі та передана словами св. Василія Великого: «Пригадати, що піст є дуже давньою практикою і що всі святі зберігали його, таким чином, ніби це була спадщина від батьків, передана від батька до сина. Отож, цей скарб дійшов до нас як нерозривна традиція» (Про піст, I). Відтак окреслена ціль: «Ця сесія Великого посту основується на цій традиції, яка заохочує нас покаятися і пробачити всім, у той час, коли ми готуємося до святкування Воскресіння Христового. Через молитву, піст і милостиню ми навчимося спочатку поставити Бога на першому місці у всьому, що ми робимо. Також як церковна сім’я ми часто збиратимемося разом молитися і заохочувати один одного, слідуючи за цією „безперервною традицією“ на нашому шляху до Пасхи».

Відтак офіційні сайти Пармської єпархії святого Йосафата та Саскатунської єпархії пропонують душпастирям розроблений курс парафіяльних формаційних зустрічей із своїми спільнотами вірних, який включає читання Слова Божого, екзегезу, тренінги із творення спільноти, перелік матеріалів та інвентаря, план заходів та кожного заняття зокрема, інтерактивні завдання і т. д.

 

Про це повідомляє Християнський портал КІРІОС з посиланням на   Прес-службу Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ