Владика Венедикт презентував у Львові свою книгу “Таїнство зустрічі”Як зустрітися з Богом? Чому «хороші» та «погані зустрічі» — лише ілюзія? Чи готовий владика Венедикт зустрітися із переможцем Президентських перегонів Володимиром Зеленським? Чому для того, щоб змінити суспільство варто почати із себе? Як відкрити своє серце назустріч ближньому? На ці та багато інших запитань дав відповідь під час презентації своєї нової книги Правлячий Архиєрей єпархії Святого Миколая з осідком у Чикаго владика Венедикт Алексійчук. Презентація відбулася у Гарнізонному храмі Свв. апостолів Петра і Павла.

Про особисту зустріч з Богом та покликання до монастиря

Молитва — це зустріч з Богом. Кожна зустріч з Богом, як і молитва, має бути унікальна і неповторна. І тому той досвід Бога, який я пережив вчора, це є вчорашній, інший досвід. І такі зустрічі має кожна людина. Як я розпізнав покликання до монастиря? У американців є такий вираз «крок за кроком». Завжди був ідеалістом, шукав ідеалів. Спочатку шукав ідеалів у політиці, у достатньо радикальних молодіжних організаціях, але побачив, що там не є до кінця ідеально. Тоді Божим Провидінням я пішов до семінарії, закінчив семінарію, мої ідеали не закінчилися і я пішов до монастиря. Тому називаю це поступове розпізнання Божої волі. Я б не сказав, що моє життя християнське завершилося. Тому ціле життя це розпізнання того, що від мене хоче Бог, це зустріч. Куди Бог мене кличе. Тому думаю, що кожен з нас має бути відкритим на Бога, вслухатися у Бога і у те, що Бог хотів би від мене. Бо у кожній ситуації я можу щось зробити. Апостол Павло казав: «Все я можу в укріпляючому Христі». Кожен з Вас має своє унікальне особливе покликання. Коли ми кажемо про покликання до монашого, священичого стану — це правда. Але маємо також покликання до подружнього життя, покликання бути Президентом. І його треба розпізнавати.

Чому книга присвячена темі зустрічі?

Найважливіша людина у твоєму житті — це та, яка сидить тепер перед тобою. І тому коли я спілкуюся з людьми, я рідко беру до рук телефон, лише у крайніх випадках.

Коли люди помирали, то я пригадував як я з ними зустрічався востаннє. Але у той момент я не знав, що ми більше не побачимося. Якось мене це вразило — коли ти бачиш людей, то не знаєш, чи ти їх бачиш востаннє чи невостаннє. І якось це застановило мене цінувати момент. І я подивився на своє життя з перспективи часу і почав розуміти, що кожна людина відіграла певну роль у моєму житті. Кожну людину Господь послав з якоюсь місією у моє життя. Якщо задуматися, то можна зрозуміти, чому ця конкретно людина є присутня у моєму житті.

Про зустрічі «солодкі» та «гіркі»

У нашому житті, його обставинах, немов у дзеркалі, бачимо самих себе. Адже маємо стосовно себе різні уявлення: «я такий, я така», а у обставинах і ситуаціях я відкриваю свою реакцію, свою поставу. Тому ці трудні ситуації є для того, щоб я побачив себе, а це не є просто. Відтак на Іспиті Сумління потрібно не лише визнавати свої гріхи, а пробувати усвідомлювати, чому я так повівся, чому знову «вийшов із себе». Важливо казати: «Цю ситуацію дав мені Бог і Бог хотів чогось мене навчити, бо Він любить мене». Тому питання чи легка, чи складна ситуація, як і зустріч — це лише моє ставлення.

Про ймовірну зустріч із новообраним Президентом

Зустріч відбувається з двох сторін. Я можу мати бажання зустрітися, але чи хтось зі мною хоче зустрітися. Це питання двостороннє. Звичайно я бажаю зустрітися. Але зустріч, то є зустріч вона не є прогнозована. Зустріч завжди вимагає відкритості. Я готовий зустрітися і готовий з усіма людьми зустрічатися, які Бог дає на життєвій дорозі.

Про вибори і про зміни в країні

Проблема в тому, що суспільство намагається обрати не Президента, а Месію. Але Спасителем є тільки Господь наш Ісус Христос. І якщо ми поставимо Бога на перше місце, то все інше стане на свої місця. І коли ми з Богом, то політика це не щось зле чи добре. І чим більше людина має влади, то тим більше вона може послужити іншим людям. Ми шануємо святого Миколая. Він мав багато грошей, але цими грошима вмів послужити людям. І це не є правда, коли кажуть, що гроші, чи влада псує людину, ні. Це просто питання, чи ти є святий Миколай, який служить, чи ти є Митрополит Андрей, який служить, чи ти є інший. Християнам не треба боятися йти у політику, не треба навіть бажати мати багато добра. Але суть у тому, що ти мусиш бути з Богом, щоб уміти дати собі раду. А коли ти будеш з Богом, то можеш дати раду на будь-якому місці.

Кожен має займатися своєю справою. Займайся своєю професією. Можливо саме ти виховуєш майбутнього Президента, якщо ти вчитель. Дуже важливо, щоб ми зростали як люди. Може хтось з нас буде міністром, чи мером. Але ти мусиш мати хребет, християнські цінності, розуміння. Тому ми маємо ставати зрілими християнами і коли Бог поставить нас на якесь місце, ми можемо зробити дуже багато.

Я вважаю, що Україна змінюється

Вона вже не така, як була 20–30 років тому, але це потребує часу. Я брав участь у революціях, але я не вірю у революції. Бо у революціях ми змінюємо когось, чи щось, а змінити можеш лиш самого себе. Ми не знаємо, яке наше майбутнє, куди Бог нас поставить. Коли ти працюєш сам над собою, то Бог може дати можливість і обставини. За часів Митрополита Андрея змінилася політика, кордони, держави. Все змінювалося. Митрополит був. У християнстві важливо бути особистістю. І через зустрічі з Митрополитом Андреєм люди змінювалися радикально. Бог від нас не хоче багато, чи мало. Бог хоче те, що ми можемо зробити. Коли ми зробимо це, воно не зникне. Діє закон збереження енергії. Коли ти щось зробив, воно не зникає. І ти чуєшся тоді вільним. Важливо у цьому житті робити добро заради добра, заради Господа, а не очікувати чогось взамін.

 

Християнство вимагає втілення

Треба щоб ми не лише християнство декларували, а ним жили. «Змінися сам і довкола тебе зміняться тисячі». А ми хочемо змінювати когось іншого державу, уряд. Але Бог дав мені свободу. Ми можемо змінити себе самого. І це ілюзія, що ми маємо вплив на когось. І з мирянами зустрічаються інші миряни і бачать, чи ви декларуєте християнство, чи ви ним живете. Бог потребує від нас, що ми жили християнством. Я вважаю, що криза сучасного християнства, у тому, що ми пишемо багато книжок, проводимо чудових реколекцій, але як християни цим не живемо. Коли б християнське життя стало для нас на першому місці, то ми б виконували те, що говорить державний закон. Для американця це велика ганьба не заплатити податок, наприклад. Тому ми маємо почати жити як християни на своїх місцях. Найбільші реформи робили у Церкві святі особи, незалежно від того, яке становище вони займали. Бути християнином і перемінювати суспільство — це тоді, коли ми даємо добрий приклад. А нам постійно все не так. Я не знаю, щоб нам хтось вгодив. Подивімося на те, як ми живемо. Змінися сам і довкола тебе зміниться суспільство. І коли ми змінимо себе — ми станемо здатні змінювати інших. Бо кожна людина вільна. І навіть, якщо хтось критикуватиме мою книгу — то це окей, це просто мій досвід, яким я поділився.

 

Про це повідомляє Християнський портал КІРІОС з посиланням на velychlviv.com