Глибока суспільна криза, в якій перебувають українці, має передовсім духовне коріння. Це не є економічна, та навіть не зовсім політична криза. Так вважає кардинал Любомир Гузар.
Джерелом безладдя є нездорова сім’я, адже вона є першим вихователем дитини, у якому та вперше відчуває «що є хтось другий, що є і ти, і я». Кардинал додає: «те, що дитина одержить вдома, в середовищі, яке називаємо сім’єю, залишається на все життя. Якщо ми маємо такі кризи, як економічна, політична чи якась інша, то це наслідок того, що дитина вдома не набула належної духовної формації»
Ще одним варіантом причини кризи може бути брак любові, яку батьки, дбаючи виключно про матеріальне, не додали своїм дітям: «Може, батьки у свій спосіб старалися дитині догодити, забезпечити житлом, харчами, здоров’ям, але не вміли передати духовних цінностей. Словом, замість виховувати дитину духовно радше руйнували її. Крім того, дитина не відчула якогось порядку у ставленні батьків поміж собою, справжнього виховання, бажання і старання батьків прищепити їй поняття чогось доброго і правильного. Також батьки не подбали про те, щоб її захоронити від різних впливів – від поганого товариства, від неконтрольованого використання засобів масової інформації. І та дитина якось росла, силою факту свого існування просто собі росла. Але не ушляхетнювалась, не використовувала належно того всього, що повинна була дістати, бо не було кому їй того дати. І вона виростала не як доглянута квітка, а як будячок».
Важливо звернути увагу батькам і на оточення, товариство у якому зростає їх дитина. Тут велику роль грає атмосфера відносин між самими батьками, братами чи сестрами, наявність спільної молитви. «У родині повинне панувати вирозуміння, справедливість, відсутність будь-якої форми насилля», - зауважив кардинал Гузар.
Насправді для правдивого вираження своєї любові потрібно зовсім небагато: «Поцілунок матері чи батька – це щось надзвичайно важливе. І це свідчення того, що в сім’ї є любов. Поцілунок для дитини, немовлятка, передає оте відчуття материнської – батьківської любови. Друге, дитина мусить відчути прихильність свої батьків у всьому: що вони справді дбають за неї, що вона може до них прибігати з усіма своїми потребами, що вони хочуть їй добра. Але є ще один надзвичайно важливий елемент у родинному житті. Поведінка батьків, стосунки батька і матері поміж собою повинні бути такими, щоб стати добрим приміром любові між тими двома особами. Дитина приглядається, виростає у світлі тої любові, яка лучить батька і матір. Дитина мусить це все відчути…».
Про це повідомляє Християнський портал КІРІОС з посиланням на Департамен інформації УГКЦ.