«Неблагодатне священство» - саме так охарактеризував духовенство двох конфесій (УПЦ КП та УАПЦ) секретар Митрополита Володимира (Сабодана) Архиєпископ Олександр (Драбинко).

Відсутність єдності у українському Православ’ї турбує багатьох, хто себе вважає приналежним до цієї конфесії. Зокрема, з позиції УПЦ (МП), що єдина в Україні перебуває в євхаристійному спілкуванні з вселенським Православ’ям, причинами цього є відхід у розкол двох інших течій.

Нещодавно секретар Престоятеля УПЦ (МП) архієпископ Олександр (Драбинко) вкотре наголосив саме на такій невідступній позиції: «Хіротонії, які звершуються в УАПЦ і УПЦ КП, є неблагодатними, тобто не мають апостольської спадковості». Отже, з цього огляду «не можемо говорити про рівноправність у благодатній площині досягнення єдності». Однак, за словами єпископа, цю позицію може змінити Собор, якщо він визнає дійсними хіротонії, що звершувалися в УАПЦ та УПЦ КП.

З уст архієпископа Олександра (Драбинко) не прозвучало в цьому питанні чогось особливо нового. Варто нагадати, що 11 червня 1992 року Архиєрейський собор РПЦ - у зв’язку з «розкольницькою діяльністю» - позбавив всіх священичих ступенів митрополита Філарета, теперішнього Патріарха УПЦ КП. А у 1997 році видав «Акт про відлучення від Церкви монаха Філарета (Денисенка)». На Апеляцію митрополита Філарета Вселенський Патріархат та інші Помісні Православні Церкви не дали ні ствердної, ні заперечної відповіді.

Що стосується історії УАПЦ, то на початках свого утворення, а саме 14-30 жовтня 1921 року в Києві на Першому Всеукраїнському Церковному Соборі, не маючи жодного єпископа, який би підтримував автокефалію, «рукоположення» єпископів здійснили священики, що є порушенням першого правила святих Апостолів.

На сьогоднішній день Вселенське Православ’я не визнає УПЦ КП і УАПЦ як канонічні Церкви.

Проте, як любить зазначати Глава УПЦ КП, спасіння приходить не по канонах, а по благодаті Божій.