Та приймуть народи Європи голодних мігрантів як своїх власних братів: до цього закликав Папа Франциск на приватній аудієнції у Ватикані, звертаючись до делегатів фонду імені Романо Гуардіні. Говорячи про цього великого німецького богослова, Святіший Отець підкреслив, що в народі, як у дзеркалі, відбивається сила Божественного дії.
«Не існує і не може бути на всій землі гріха, якого Бог не простив би тим, хто в ньому щиро кається», - зазначив Папа, згадуючи фрагмент з «Братів Карамазових» Достоєвського, про яку розмірковував Гуардіні. У цьому уривку йдеться про те, як одна виснажена селянка пішла сповідатися до старця після того як вбила свого жорстокого чоловіка. Жінка була замкнута в собі, однак, зазначив Папа, священик допоміг їй знайти вихід із ситуації:
«Під час сповіді жінка перетворюється і заново знаходить надію. Саме найпростіші люди можуть зрозуміти, про що тут мова. Вони вражаються величю, яка блищить в мудрості і силі любові старця. Вони розуміють, що значить святість, іншими словами, життя у вірі, здатне побачити поряд з людьми Бога, що тримає їх життя в Своїх долонях ».
Папа Франциск зупинився на понятті народу, що займав думки Гуардіні настільки, що філософ вважав його дзеркалом, в якому відображено «силове поле божественного дії»:
«Гуардіні приходить до концепції 'народу', чітко захищаючи його від раціоналізму епохи Просвітництва, який вважав реальним тільки те, що можна охопити розумом (СР« Релігійний світ Достоєвського », стор. 321) і, як правило, прагнув ізолювати людину, вириваючи її з життєво важливих природних відносин. Проте народ - це 'втілення того, що в людині є самим справжнім, глибоким і суттєвим' ».
Говорячи про шляхи народу в сучасному світі, Святіший Отець звернувся з новим закликом до країн Європи, щоб ті великодушно відкрили свої двері мігрантам та біженцям:
«Таким чином ми, напевно, зможемо визнати, що Господь у Своїй мудрості послав до нас - в багату Європу - голодного, щоб ми його нагодували, послав спраглого, щоб ми напоїли його, щоб ми прийняли мандрівника і одягли нагого. Свого часу історія покаже: якщо ми - народ, то, безумовно, приймемо його як брата; якщо ж ми - просто група більш-менш організованих осіб, то опинимося перед спокусою боягузливо вціліти за всяку ціну, але після нас вже нікого не буде ».
Про це повідомляє Християнський портал КІРІОС з посиланням на Радіо Ватикан.