Про моральне зло експериментів по зачатті дитини з ДНК трьох осіб пише на сторінках L`Osservatore Romano Лаура Палаццані, викладач біоетики в римському університеті LUMSA.

Опублікована новина про дитину на ім'я Авраам, який народився в Мексиці за допомогою нової допоміжної репродуктивної технології, викликало гучні дебати. Йорданська пара хотіла мати дітей, але у жінки було генетичне захворювання, яке передається по лінії матері, - синдром Лея (рідкісний спадковий нейраметабалічний синдром, який пригнічує ЦНС). В результаті майбутній матері були трасплантавані мітохондрії здорової жінки.

На перший погляд, пише Палаццані, цей випадок здається біоетично допустимим: використовуються технології, щоб народилася дитина без спадкової патології.

Однак в дійсності, підкреслює автор, на сьогодні дана технологія має експериментальний характер і офіційно дозволена тільки у Великобританії.

Ця технологія не сертифікавана і науково не затверджена, а тому існує певна непрапорційність між очікуваною користю (народження дитини без спадкового захворювання) і можливою небезпекою.

Автор статті стверджує, що технологія заміни мітохондрій може викликати серйозні генетичні аномалії, так як вона пов'язана з перенесенням невеликої частини ДНК, а значить і генетичних ознак (близько 0,05%).

Але дізнатися про це неможливо відразу - знадобляться місяці, а може, й роки спостереження за розвитком дитини.

Викладач біоетики Палаццані вважає, що, застосовуючи репродуктивні технології, слід завжди брати до уваги всіх суб'єктів: цінувати природне бажання батьків мати дітей, але в такій же мірі - вірне право ненароджених ще не бути знищено (автор має на увазі редукцію «надлишкових» ембріонів ).

Про цеповідомляє Християнський портал КІРІОС з посиланням на catholicby.