«Вислухай, Отче, наші молитви. Задля крові, пролитої Твоїми синами й доньками, дай людству, пораненому злом, віднайти радість і світло добра, яке Син Твій дарував нам ціною Свого життя», – це одна з молитов, виголошених Папою Франциском під час вшанування новомучеників ХХ та ХХІ століття. У суботу, 22 квітня 2017 р., він відвідав базиліку святого Вартоломея на Тиберійському острові в центральній частині Риму, що є одним із осередків Спільноти святого Еґідія та від 1999 року – меморіалом новомучеників,- повідомляє Християнський портал КІРІОС з посиланням на Радіо Ватикан.
Святіший Отець увійшов до храму під урочистий передзвін. Помолившись перед іконою новомучеників, він одягнув епітрахиль халдейського священика, вбитого 2007 року на Близькому Сході. Літургія Слова розпочалася вітальним словом засновника Спільноти святого Еґідія Андреа Ріккарді та процесійним внесенням Святого Письма, після чого читання уривків з Книги Одкровення чергувалися зі свідченнями родичів і друзів свідків віри, пам’ять яких зберігається у святині.
Своїми свідченнями поділитися: син Пауля Шнайдера, реформатського пастора, вбитого 1939 року в нацистському концтаборі Бухенвальд, сестра отця Жака Амеля, вбитого у липні минулого року в Руані у Франції під час Святої Меси та приятель Вільяма Кіхано, сальвадорського юнака зі Спільноти святого Еґідія, вбитого 2009 року за те, що завдяки «Школам миру», провадженим спільнотою, пропонував підліткам кварталу, в якому мешкав, альтернативу Марас, підлітковим бандам, що сіяли жах в цій центральноамериканській країні.
Далі було прочитано уривок з Євангелії від святого Івана, а Папа Францисквиголосив проповідь. Після короткої призадуми, він почергово перейшов до шести бічних каплиць базиліки, в яких зберігаються мощі та пам’ятки мучеників Європи, Азії, Америки, Африки, комунізму та нацизму, запалюючи лампадки, поставлені пізніше на престолах.
Під час молитви вірних було запалено свічки на згадку про свідків віри ХХ століття й аж до наших днів, починаючи від вірмен та інших християн, які стали жертвами різні під час першої світової війни, християн, убитих в Мексиці та під час громадянської війни в Іспанії, мучеників комунізму й нацизму, зокрема, блаженного Еміліяна Ковча, місіонерів, християн, вбитих з огляду на служіння бідним, мучеників миру й діалогу, як монахи трапісти, вбиті в Алжирі, мучеників справедливості, що були вбиті представниками світу організованої злочинності, свідків милосердної любові, жертв тероризму. Врешті, прозвучала молитва за звільнення духовенства різних конфесій, що вже давно були викрадені у Сирії та в інших частинах світу, й про яких досі немає жодної звістки. Цього дня, зокрема, припадала 4-та річниця викрадення двох єпископів в Сирії.
Після завершення богослуження, Папа Франциск зустрівся з біженцями, що прибули до Італії в рамках гуманітарних коридорів, організованих завдяки співпраці між Спільнотою святого Еґідія, деякими протестантськими спільнотами та урядом.
Подібно до того, як в різні непрості періоди історії можемо почути, що батьківщина, потребує героїв, так само і Церква сьогодні потребує мучеників, що в первісному значенні означає «свідків», тобто, «щоденних святих». На цьому наголосив Папа Франциск, проповідуючи під час Літургії Слова, яку він очолив 22 квітня 2017 р. в базиліці святого Вартоломея на Тиберійському острові, в рамках вшанування новомучеників ХХ і ХХІ століття.
Проповідуючи після прочитання євангельського уривку, що був випереджений читаннями з Книги Одкровення та свідченнями родичів і знайомих мучеників сучасності, Святіший Отець зазначив: «Ми прибули як паломники до цієї базиліки, де давня історія мучеництва єднається з пам’яттю про новомучеників, численних християн, вбитих осатанілими ідеологіями минулого століття, також і в наші дні, вбитих лише за те, що були учнями Ісуса. Пам’ять про цих героїчних свідків давнини й сучасності утверджує нас в усвідомленні того, що Церква є Церквою, якщо є Церквою мучеників».
Посилаючись на рядки з Книги Одкровення, проповідник зазначив, що мученики – це ті, «що прийшли від горя великого, і обмили одежі свої, і вибілили їх у крові Агнця». Вони мали ласку «визнавати Ісуса аж до кінця». «Вони страждають, вони віддають життя, а ми отримуємо Боже благословення завдяки їхньому свідченню», – сказав Папа, додаючи: «Існують також численні приховані мученики, ті чоловіки й жінки, що залишаються вірними лагідній силі любові, голосові Святого Духа, що у щоденному житті намагаються допомагати ближнім та беззастережно любити Бога».
«Якщо добре приглянутися, – вів далі Святіший Отець, – то причиною кожного переслідування є ненависть князя цього світу до тих, яких Ісус спас та викупив Своїми смертю та воскресінням. В євангельському уривкові, який ми вислухали, Ісус вживає сильне та вражаюче слово: “ненависть”. Він, що є Учителем любові, Якому більше подобається говорити про любов, цього разу говорить про ненависть. Але Він завжди називав речі по-імені. А тому говорить: “Не бійтеся! Світ ненавидітиме вас, але знайте, що перше ніж вас, він мене зненавидів”».
Наступник святого Петра пригадав, що Ісус викупив нас «безкорисливим даром Своєї любові». Своїми смертю та воскресінням Він викупив нас з-під влади диявола, князя цього світу, і джерелом згаданої ненависті є саме це: «оскільки ми були спасенні Ісусом, а князь цього світу не бажає цього, він ненавидить нас і викликає переслідування, які від часів Ісуса та первісної Церкви не припиняються до наших днів». Тож саме «ненависть духа світу» є причиною переслідувань, яких сьогодні зазнає чимало християнських громад.
«Як же часто під час важких історичних періодів можна було почути: “Сьогодні батьківщина потребує героїв”. Мученика можна уявити героєм, але основою мучеництва є благодать: це Божа благодать, а не відвага вчиняє мучеником. Подібно, сьогодні можна запитати: “Чого нині потребує Церква?”. Мучеників, свідків, тобто, щоденних святих, бо Церква прямує вперед завдяки святим, без них Церква стоїть на місці. Церква потребує буденних святих, святих у звичайному житті, прожитому в послідовності, але також тих, яким не бракує відваги прийняти благодать бути свідками до кінця, аж до смерті. Всі вони є життєдайною кров’ю Церкви», – сказав Папа, а тоді додав, промовляючи експромтом:
«Хочу додати ще одну ікону до цього храму. Мова йде про жінку, імені якої я не знаю. Але вона споглядає на нас із неба». Він розповів, що коли минулого року відвідував табір біженців на острові Лесбос, то мав нагоду поспілкуватися з тридцятирічним чоловіком, що мав трьох дітей. Він розповів, що є мусульманином, а його дружина була християнкою. «До нашої країни прибули терористи, оглянули нас і почали запитувати про релігію та побачили на грудях дружини хрестик. Вони наказали викинути його на землю, вона не послухала і їй перерізали горло в мене перед очима. Ми дуже любити один одного!».
«Цей образ приношу сюди, як подарунок, – сказав Святіший Отець. – Я не знаю, чи цей чоловік ще на Лесбосі чи зміг виїхати деінде. Не знаю, чи йому вдалося вибратися з цього концтабору, бо чимало таборів біженців стали концтаборами, з огляду на масу людей, що там залишені. І великодушні народи, які їх приймають, повинні також нести цей тягар, бо здається, що міжнародні угоди стали важливішими від прав людини».
«Згадувати цих свідків віри та молитися в цьому місці – це великий дар, – підсумував Папа. – Це дар для Спільноти святого Еґідія, для Церкви Риму, для всіх християнських спільнот цього міста та численних паломників. Нехай же жива спадщина мучеників дарує нам сьогодні мир і єдність. Вони вчать нас, що силою любові та лагідності можливо протистояти деспотизмові, насильству, війні та терпеливо будувати мир».
Свою проповідь Святіший Отець завершив молитвою: «Господи, вчини нас гідними свідками Євангелія та Твоєї любові, вилий Своє милосердя на людство, онови Церкву, захисти переслідуваних християн, подай якнайшвидше усьому світові мир. Тобі нехай буде слава, Господи, а нам подай сором».