Чи можна померти через склянки води? У Пакистані - так, якщо ти сповідуєш християнство. Це, на жаль, довелося дізнатися батькам та іншим членам сім'ї Шарона Масіха, підлітка, вбитого в школі однокласниками в місті Буревій (недалеко від Мултана) на півдні Пакистану.
Шарон був єдиним християнином в класі, що складався з мусульман. Він став мішенню для знущань групи хуліганів, які висміювали його, використовуючи як привід його релігійну приналежність. Його «вина» полягала в тому, що він зачерпнув стакан води з посудини, звідки воду могли брати тільки мусульмани . «Чура, ти не повинен був цього робити», - заявили йому однокласники, використовуючи кастове зневажливе звернення «чура», яким на «землі чистих» (в Пакистані) називають християн, що вважаються «нечистими», «брудними», «недоторканними».
Знущання набирали обертів, справа дійшла до бійок. «Прийми іслам, і ми від тебе відстанемо, чура». Шарон протистояв насильству зграї, і «гра» погано закінчилася: бездиханний юнак впав на підлогу. Тільки тоді при повній байдужості присутніх викладачів деякі школярі-мусульмани, рухомі співчуттям, доставили його в лікарню, де лікарі констатували смерть,- повідомляє Християнський портал КІРІОС з посиланням на inosmi.
«Шарон був убитий через поширену в суспільстві зневагу до меншин. Цей сумний випадок нагадує те, що сталося з Асією Бібі, засудженою до смерті за богохульство: її теж звинуватили і засудили за стакан води. Обидва випадки скінчилися трагедією і є ганьбою для держави », - зазначає в розмові з нашим виданням християнський адвокат Сардар Муштак Гіль.
На думку юриста, який запропонував свої послуги сім'ї Шарона і займається тепер цією справою, дуже серйозного розгляду вимагає поведінка вчителя-мусульманина Рани Сурбланда Хана, який, як каже Гіль, «підтримав насильство , заявивши при цьому поліції, що не бачив побиття, так як був зайнятий читанням газети ».
Батько Шарона Масіха стверджує, що в основі цієї події лежить «релігійний фанатизм», і вказує на відповідальність вчителя.
Вбивство, що сталося 30 серпня, спровокувало обурення в суспільстві, повідомлення про нього дійшли навіть до національного парламенту Пакистану, де християнський парламентарій Халіл Георг, виступаючи 12 вересня, сказав: «Необхідно терміново вживати заходів. Я звернувся до всіх членів національних зборів про те, щоб пріоритетним питанням став перегляд шкільної програми в Пакистані, а також введення в усіх державних школах будь-якого порядку і рівня предмета про міжрелігійний мир ». Цей епізод, підкреслює Георг, «демонструє, що нетерпимість і релігійна ненависть по відношенню до меншин дуже глибоко прижилися в свідомості учнів через навчальних програм, а дітей, навпаки, необхідно готувати до спільного проживання в суспільстві». У разі Масіха, додає він, «терміново необхідно вживати серйозних заходів проти тих, хто несе за це відповідальність ». Він розповів, що подав офіційний запит уряду назвати ім'ям Шарона Масіха ту школу, в якій юнак став жертвою самосуду.
Як повідомляє Ватиканське інформаційне агентство Fides, католицькі єпископи Пакистану зайняли рішучу позицію, засудивши уряд за те, що воно залишає без уваги якість освітньої системи: «Ми живемо в суспільстві, де серед учнів поширюється ненависть, агресія, нетерпимість до каст, переконанням, релігій і соціальним статусом », - написали вони.
Єпископ Джозеф Аршад, голова національної комісії «Справедливість і мир» прокоментував це так: «Цей епізод може здатися банальною сваркою між підлітками, але в дійсності його причиною стало нелюдське ставлення до меншин і громад, витісненим за межі суспільства. Ми висловлюємо глибоку занепокоєність крайньою недбалістю шкільної влади, які повинні уникати дискримінації в класі, особливо, коли учень стає жертвою домагань і насильства з-за своєї віри ».
Це розгляд зачіпає «хворе місце» Пакистану - нетерпимість в шкільних класах. Як пояснив нашому виданню професор-католик Анджум Джеймс Пол, який заснував Асоціацію вчителів міноритарних спільнот, «багато використовувані в школі підручники пропонують учням спотворену картину світу, підживлюючи ненависть і дискримінацію по відношенню до немусульман».
«Ми намагаємося переконати уряд втрутитися, щоб викорінити забобони, а не підігрівати їх. Необхідно провести спільну роботу, щоб Пакистан став державою, де релігійні меншини відчувають себе по-справжньому невід'ємною частиною суспільства », - вважає він.