Mater Ecclesiae: «Жінко, ось Син Твій… Ось Матір твоя. І від тієї хвилі учень узяв її до себе» (Ів 19, 26-27)
Дорогі брати і сестри!
Служіння Церкви хворим і тим, хто про них піклується, має продовжуватися з новою силою у довірі до Господньої волі (пор. Лк 9,2-6; Мт 10,1-8; Мк 6, 7-13) і наслідуючи красномовний приклад їхнього Засновника і Вчителя.
Цього року тема Всесвітнього Дня хворого випливає зі слів, які Ісус промовив на хресті до Своєї Матері Марії та апостола Івана: «Жінко, ось Син Твій… Ось Матір твоя. І від тієї хвилі учень узяв її до себе» (Ів 19, 26-27).
Слова Господа проливають глибоке світло на таємницю хреста. – Це не безнадійна трагедія, а місце, з якого Ісус явив Свою славу й залишив Свою останню волю любові, що стала основним правилом для християнської спільноти і для життя кожного християнина.
Найперше слова Ісуса є початком покликання Пречистої Діви Марії бути Матір’ю всього людства. Зокрема Вона стане Матір’ю учня Свого Сина і піклуватиметься про Його життєву дорогу. І ми знаємо, що материнська турбота про сина чи доньку обіймає як матеріальні, так і духовні аспекти виховання.
Невимовний біль хреста пронизує душу Пречистої Діви Марії, але не паралізує Її. Навпаки, Пресвята Богородиця починає новий шлях самопожертви, розділивши турботу Ісуса про Церкву та все людство. В Діяннях святих Апостолів нам показано сходження Святого Духа в П’ятдесятницю, де Пречиста Діви Марія перша стала виконувати завдання Церкви. Завдання, яке ніколи не закінчується.
Улюблений учень Іван представляє Церкву, месіанський народ. Він має визнати Марію своєю Матір’ю. І в цьому визнанні покликаний взяти Її до себе, бачити в Ній модель учнівства, а також материнського покликання, яке Їй довірив Ісус, із турботою та планами, з цим пов’язаними: матір, що любить і народжує дітей, які вміють любити згідно з заповіддю Божою. Тому материнське покликання Пречистої Діви Марії піклуватися Своїми дітьми переходить до Івана та Церкви. Вся спільнота учнів є під материнським покровом Пресвятої Діви Марії.
Святий Іван, учень, який розділив усе з Ісусом, знає, що Вчитель хоче привести всіх людей до Небесного Отця. Він може засвідчити, що Ісус зустрічав багато хворих духом через гординю, а також недужих тілом. Усім Господь дарував милосердя і прощення, а хворим – й фізичне зцілення, знак повноти життя в Царстві Божому, де кожну сльозу буде осушено. Як і Пречиста Діва Марія, учні покликані дбати один про одного, але не тільки це: вони знають, що серце Ісуса відкрите для кожного, без винятків. Усім необхідно звіщати Євангелію Царства Божого, і християни мають дарувати милосердну любов потребуючим, тому що вони є людьми – дітьми Божими.
Материнське покликання Церкви стосовно потребуючих і хворих протягом двох тисячоліть її історії здійснювалось через величезну кількість різних починань, спрямованих на користь недужих. Історію цієї посвяти не можна забувати, вона триває до наших днів у всьому світі. В країнах з розвиненою системою охорони здоров’я важко переоцінити діяльність, яку ведуть католицькі згромадження, єпархії та медичні установи, що поважають гідність людської особи і здійснюють наукові дослідження, шануючи життя і християнські моральні цінності. А там, де система охорони здоров’я недостатня або й відсутня, Католицька Церква старається запропонувати все можливе для медичного обслуговування, щоб викоренити дитячу смертність та боротися з деякими широко розповсюдженими хворобами. Церква скрізь намагається лікувати, навіть якщо неспроможна повністю повернути здоров’я. Вона наче «польовий госпіталь», який приймає всіх, кого зранило життя, вона є конкретною дійсністю, тому що в деяких частинах світу тільки місійні та єпархіальні лікарні забезпечують людям необхідну медичну допомогу.
Пам’ять про довгу історію служіння хворим є причиною радості для християнської спільноти, особливо для тих, хто здійснює це служіння. Але потрібно і вдивлятися в минуле, щоб збагатитися в сьогоденні. З нього маємо навчитися великодушності – аж до цілковитої самопожертви – в багатьох засновників інституцій, які служать хворим; творчості, до якої надихає любов, численних ініціатив, здійснених протягом століть; залучення до наукових досліджень, щоб запропонувати пацієнтові інноваційне та надійне лікування. Ця спадщина минулого допомагає добре спланувати майбутнє: наприклад, щоб захистити католицькі лікарні від небезпеки застарілої ментальності, яка намагається по всьому світу ввести медицину в ринкову галузь, а наслідком цього стає вилучення вбогих із неї. Чуйність та любов спонукають поважати хвору людину як особу і завжди ставити її в центрі процесу лікування. Такий підхід має також бути притаманний християнам, що активно працюють у державних структурах і покликані своїм служінням давати добре свідчення про Євангелію.
Ісус залишив Церкві як дар Свою владу зцілювати. «А ось чуда, що будуть супроводити тих, які увірують: …на хворих будуть руки класти і добре їм стане» (Мр 16, 17-18). У Діяннях святих Апостолів читаємо про зцілення Петра (див. Ді 3, 4-8) і Павла (див. Ді 14, 8-11). Відповіддю на дар Ісуса є завдання Церкви, яка знає, що покликана дивитися на хворих так само чуйно і співчутливо, як на них споглядає Бог. Пастирська турбота в галузі охорони здоров’я є і завжди буде невід’ємним та істотним завданням Церкви, яке необхідно виконувати з оновленим запалом: від парафій до відомих реабілітаційних центрів. Ми не можемо забувати про чутливість і витривалість багатьох сімей, які піклуються про своїх важко хворих дітей, батьків та родичів. Родинний догляд за недужими – це «надзвичайне свідчення любові до людської особи», його слід підтримувати належними соціальними заходами й визнанням. Тому всі лікарі, медсестри, священики, богопосвячені особи, волонтери та сім’ї, що займаються доглядом за хворими, беруть участь у церковній місії служіння недужим. Це саме та спільна відповідальність, яка збільшує цінність щоденного служіння кожного зокрема.
Пресвятій Богородиці, Матері ніжності, поручаємо всіх людей, що нездужають тілом і духом, аби підтримала їх у надії. Також просимо в Неї допомоги в тому, щоб ми проявляли відкритість на потреби хворих братів і сестер. Церква розуміє, що потрібна особлива благодать, аби виконувати своє євангельське служіння. Тому молитва до Божої Матері може нас об’єднати в щирому проханні, щоб кожен член Церкви жив у любові до покликання служити життю та здоров’ю. Нехай Пречиста Діва Марія заступається за цей 26-й Всесвітній День хворих; нехай допомагає всім недужим зносити свої терпіння в єдності з Ісусом і підтримує тих, що ними опікуються.
Усім – хворим, працівникам галузі охорони здоров’я та волонтерам – я передаю сердечне Апостольське благословення.
Ватикан, 26 листопада 2017 р. Б.
Франциск
1.На загально церковному рівні
А. Послання папи на Всесвітній День хворого
Б. Пояснення значення Всесвітнього дня хворогоБ. Пояснення значення Всесвітнього дня хворого
2. Архі/єпархіальний рівень
А. Круглі столи за участю медпрацівників, медкапеланів, волонтерів, на тему: «Уміння поводитися з хворим».
Рекомендація: За основу можна брати книги, видані для бібліотеки медичного капелана, а саме «Я був хворий і ви відвідали мене», посібник із медичного душпастирства; книги о. Арнальдо Панграцці. «Мозаїка милосердя», «Будь соняшником біля плакучих верб», «Слідами Доброго Самарянина», та «Навчитися від хворого», видане Конференцією Єпископів Італії
Б. У лікувальних установах організувати Богослужіння, молитви на оздоровлення, відвідування хворих.
Рекомендація: Медичний капелан разом із персоналом медичного закладу моляться на спеціально організованому Богослужінні за хворих. Важливо виголосити тематичну повчальну проповідь. Відвідати хворих, помазати єлеєм, тих, які не можуть прийти на Богослужіння.
3. Парафіяльний рівень
А. На Божественній Літургії, додати прохання за недужих, укінці Літургії цілою парафіяльною спільнотою помолитися за хворих.
Рекомендація: Прочитати послання папи Франциска з нагоди ХХVІ Дня Хворого, виголосити тематичну проповідь, присвячену служінню та супроводу хворих.
Додадки до ектенії:
Ще молимось Господеві Богу нашому за всіх хворих, за зцілення їхніх душ і тіл. Утверди, Господи, їхню віру і укріпи їх у надії, бо Ти є джерело оздоровлень і податель усякого добра.
Ще молимося за всіх медичних працівників і за тих, хто своєю працею приносить немічним полегшення страждань і болю. Подай, Господи, їм Свою благодать, щоб їх душі були завжди сповнені милосердя, доброти і співчуття до хворих, а в праці завжди виявляли глибоку пошану до їхньої гідності.
Ще молимося за усіх священнослужителів-капеланів і за тих, хто здійснює волонтерське служіння хворим. Подай, Господи, Свою благодать, щоб у їхньому служінні стала видимою Твоя любов і милосердя до всіх, хто несе важкий хрест недуги. Будь, Господи, їм помічником і подателем сили та натхнення для сповнення діл милосердя.
Молитва за хворого (хворих)
О, мій Боже, хворий, що перед Тобою, прийшов просити Тебе про те, що здається йому найважливішим; про те, чого він так гаряче прагне, що він вважає для себе найважливішим.
Але, ти, Боже, наповни його серце такими словами: «Найважливіше, щоб здоровою була душа». Господи, нехай здійсниться у всьому Твоя свята воля над хворим! Якщо ти хочеш, нехай він одужає. А якщо Твоя воля, щоб він далі ніс свій хрест – нехай буде так! Просимо Тебе і за нас, що молимося за хворого: очисти наші серця, зроби нас гідними того, щоб через нас Ти міг роздавати всім Свої святі ласки. Зміцни цього хворого і полегши його страждання.
Нехай здійсниться на ньому Твоя свята воля! Вияви, Господи, на ньому Твою Божественну любов і допоможи мужньо нести свій хрест.
Б. Молитви на оздоровлення
В. Відвідання хворих на парафіях (11-17 лютого)
Комісія УГКЦ у справах душпастирства охорони здоров’я
Про це повідомляє Християнський портал КІРІОС з посиланням на buchacheparchyorgua.