Ісламська радикальна організація Мінбар Аль-Туахід Валь-Джихад опублікувала фетву шейха Абу Хумам Аль-Атарі, члена шаріатської ради, в якій він недвозначно дозволяє викрадати і гвалтувати жінок, які належать до іншої віри.
"Немає сумніву, що згідно шаріату, захоплення жінок невірних, котрі ведуть війну з ісламом, і насильство над ними допустимі незалежно від того, чи належать вони до категорії людей Книги (християни й іудеї), або є язичниками (всі інші релігії). - пише Аль-Атарі - Однак, це можна робити тільки після того, як здобич буде доставлена в Дар-аль-іслам (землю ісламу) і справедливо поділена імамом. Якщо імама немає, то ув'язнених чіпати не можна", - робить "гуманістичне" уточнення шейх.
Аль-Атарі також підкреслює, що перед тим, як захопити невірну жінку, "слід розглянути всі можливі наслідки цього діяння. Приміром, якщо імам в даній країні вважає, що захоплення жінок невірних призведе до більшого згуртування немусульман, і вони у відповідь почнуть піддавати насильству мусульманських жінок, і якщо мусульмани недостатньо сильні в цій країні, щоб запобігти цьому, імаму слід заборонити такі дії", повідомляє християнський портал КІРІОС з посиланням на Седмицю.Ru та на "Близько-Східний медіа-дослідний інститут".
Аль-Атарі зазначає, що в ісламі існує дуже багато доказів дозволу захоплювати жінок невірних. Їх можна розділити на дві категорії: "загальні докази" і "приватні докази". У фетві шейх пояснює, що "загальні докази" - це ті, які вказують, що неприпустимо зазіхати на честь мусульманських жінок, але що ця заборона не стосується невірних жінок, крім випадків, коли їм була гарантована безпека. Даний дозвіл є абсолютним і грунтується на нормах шаріату. Тому дане положення не вимагає доказів і звернено, швидше, до тих, хто забороняє захоплювати невірних.
У поясненні "приватних доказів" Аль-Атарі цитує Аль-Куртубі (Кордован, розум 671.), Який каже: "більшість вчених, включаючи Маліка ібн Анаса (711-795), аль-Шафії (767-820), Абу Ханіфа ( 699-767) та інших вчителів ісламу, вважали, що захоплення невірних жінок скасовує захист, який вони мали до цього, і дозволяє тим, кому дістанеться захоплена жінка, вступати з нею в зв'язок".
Аль-Атарі також цитує іншого ісламського вченого, який інтерпретуючи Аль-Куртубі, каже, що той використовує слово "захист", говорячи про заміжніх жінок, які мають якийсь умовний захист свого чоловіка і заборонені для інших чоловіків. Тому, коли жінка потрапляє в руки мусульманина, її шлюбний контракт з її невірним чоловіком уже не має значення, і вона стає доступною для загарбника.
Аль-Атарі зазначає, що до вступу в зв'язок з жертвою слід почекати певний час. Час очікування залежить від того, чи є жінка вагітною, в цьому випадку слід дочекатися народження дитини. Також не можна вступати в зв'язок з жінкою в період менструації. Якщо вона настільки молода, що ще не досягла цього періоду, то слід почекати один місяць.