Такого в Білорусі ще не було: в 66 років парафіянин гомельського католицького храму вступив до семінарії. Зараз Миколі Єрмакову 69 років, у нього за плечима вже три роки навчання в семінарії. У цьому році він готується до посвячення в диякони, а в наступному році, коли Миколі стукне 70, - стане священиком.
Гомельський католик виховувався в звичайній радянській родині, батьки були невіруючими, але в 1949 році Миколу похрестили в православній парафії.
- Про семінарію навіть не мріяв, якби раніше мені хто сказав, що піду вчитися в семінарію, - я б не повірив. Адже ні в родині, ні в звичайній радянській школі таких розмов не було - класних керівників направляли до церкви на свята щоб «відловлювали» дітей, - каже семінарист.
Так Микола, який працював інженером-конструктором, і прожив до сивого волосся невіруючим. Але потім несподівано зустрівся з воскреслим Ісусом. У 90-х роках, коли гомельчанин їхав на поїзді через Москву, на Білоруському вокзалі зустрів проповідників-протестантів. Вони запропонували Миколі разом помолитися про те, щоб Бог увійшов в його життя. Той погодився і поїхав далі, а після забув про цей випадок.
Але через кілька років Микола потрапив в гомелський костел. Його знайома, співачка Ольга Терещенко, яка на той час вже була прихожанкою, запросила одного послухати катехези Неокатехуменальної дороги. Після цього Микола і залишився в Церкві, в той час йому було близько 50 років.
- Завжди в Церкву люди приходять під час страждань. У мене теж було велике страждання, тому що я за своєю власною волею втратив свою сім'ю, залишився один, так і жив на самоті і дуже страждав через це, - зізнається клірик.
До речі, в 90-х Микола займався політикою, але після того, як почав заглиблюватися в віру, побачив, що Господь закликає до більш важливого і необхідного ніж політика. Людина потребує порятунку, і не завжди за допомогою політики можна врятувати людину. А з допомогою Бога - завжди. Це більш глибоке і потрібне людям, ніж політика, зрозумів Микола.
Після 20 років перебування в неокатехуменаті, в тому числі служіння мандрівним катехитом в Латвії, гомелський віруючий відчув сильне покликання до священства, так як за цей час бачив багато людей, які страждають, яким потрібна допомога, Слово Боже. Микола вступив в найближчу до Гомеля Неокатехуменальну семінарію Redemptoris Mater в Києві. Там єпископ Петро Мальчук сказав: «Якщо його Господь кличе - то нехай вчиться, а там побачимо, що буде».
Зараз в семінарії гомельчанин старший всіх - навіть ректора, його заступника та свого духовного керівника. Живе майже в спартанських умовах. Ні мобільних телефонів, власних грошей, майже ніякого вільного часу, комп'ютером можна користуватися тільки дві години на день, щоб мати можливість написати своїм друзям, рідним, і прочитати їх листи. А також - повне підпорядкування ректору, поїздки на практику в ті місця, в які він посилає, а не туди, куди хочеш. Правда, завдяки цьому білорус побував уже в багатьох країнах світу, в тому числі екзотичних.
Але ніякі випробування Миколу не лякають. Він упевнений, що найголовніше завдання священика - допомагати людям знайти Бога, щоб вони спиралися на Нього в своєму житті. І заради цієї місії клірик хоче вчитися і в майбутньому, ставши вже священиком.
Про це повідомляє Християнський портал КІРІОС з посиланням на katolik.life.