Понтифік побажав новим єпископам святостіПро святість єпископського служіння і про обов’язок поставити Господа Ісуса у центрі усього життя говорив Святіший Отець на зустрічі з нововисвяченими єпископами Католицької Церкви 13 вересня 2018 р.

«З радістю сьогодні приймаю вас на закінчення вашого паломництва як нових єпископів до джерел духовності цього античного і завжди нового Риму святих апостолів Петра і Павла», – розпочав своє слово Папа Франциск приймаючи у четвер, 13 вересня 2018 р., на аудієнції в апостольському палаці нових єпископів католицької Церкви, які в компетенції Конгрегації у справах єпископів та Конгрегації для Східних Церков і цими днями з’їхались з усього світу до Вічного Міста, щоб взяти участі у формаційному курсі для єпископів, що були висвячені впродовж останніх двох років.

Дар єпископства

Перш усього, Вселенський Архиєрей вказав нововисвяченим єпископам на великий дар, який вони отримали від Господа Бога – повноту священства, дар єпископського служіння. Йдеться про дар, який людина не заслужила, а, так би мовити, знайшла випадково (пор. Мт. 13,44). Тому, «необхідно щоденно брати в руки цей прецінний дар, у «Його світлі шукати світла (пор. Пс. 35, 10) та дозволити, щоб Його обличчя нас переображало».

Найважливіший обов’язок єпископського служіння

За словами Глави Католицької Церкви, найважливішим обов’язком кожного Пастиря Церкви є святість. Як пригадують слова молитви Архиєрейського рукоположення, «ви вибрані Отцем, Який знає таємниці сердець, щоб служити Йому день і ніч, щоб, таким чином, вчиняти Його доступним для ваших людей».

Святіший Отець пригадав, що до єпископського служіння вони не були обрані згідно із чисто людським вибором, але вибором з Небес. «Тому, від вас, – вказав новим єпископам Папа, – не вимагається переривчастої посвяти, почергової вірності, вибіркового послуху, ні, ви покликані до посвяти вдень і вночі». Папа підкреслив, що єпископ завжди повинен залишатись вірним Господеві: коли зникає світло і Господь немов ховається у темряві ночі, коли здається, що ранок ніколи не наступить; і коли серед денної спеки бракує сил продовжувати наш шлях, коли здається, що залишилось уже недостатньо сил.

Поставити Бога у центрі

«На початку вашого служіння, прошу вас поставити Бога у центрі: Він є Тим, Хто просить усе, але у відповідь дає життя у повноті», – мовив Папа до нових Пастирів Католицької Церкви, пригадуючи їм про те, що Господь сповнює життя людини сенсом, супроводжуючи її постійно її життєвою дорогою. Єпископ повинен бути витривалим, не дозволяючи на те, щоб любов охолола (пор. Мт. 24, 12), та прямувати з піднесеною до Господа головою (пор. Лк. 21, 28), бо Церква не є нашою, але Божою.

Не знеохочуватись поразками

Також не слід витрачати найкращі сили для того, аби рахувати поразки та боротись із смутками, дозволяючи, таким чином, на зненшення нашого серця та на звуження наших горизонтів. «Нехай Христос буде вашою радістю, а Євангеліє – вашою поживою. Прикуйте свій погляд лише до Господа Ісуса і, звикаючи до Його світла, вмійте безперервно його шукати навіть там, де воно заломлюється, як також й через скромне сяйво», – побажав нововисвященим єпископам Вселенський Архиєрей.

Виклики сьогоднішнього часу

У наш час, просякнутий самотністю, залишенням, індивідуалізмом та зростаючою байдужістю до долі інших, мільйони чоловіків, жінок, молоді та дітей загубилися у реальності, яка затемнює орієнтири, і вони дестабілізовані тривогою від відсутності приналежності. Для багатьох, на жаль і для тих, які повинні б нести за них відповідальність, їхня доля є байдужою. «Але нам не дозволено ігнорувати Тіла Христового, яке нам було повірене не лише у святому Таїнстві, яке роздроблюємо, але також і в Народі, який ми успадкували», – мовив Святіший Отець, наголошуючи, що навіть і рани тих людей належать Пастирям Церкви. Тому, єпископи повинні доторкатись до них.

Ціль Церкви

Серед іншого, Єпископ Риму підкреслив, що ціллю Церкви є роздавати у світі нове вино, яким є Ісус Христос. Відчуваємо постійну потребу у нових бурдюках (див. Мк. 2, 22 ) і ніколи не є достатнім те, що робимо, аби вчинити їх гідними того нового вина. А також необхідно, щоб ці бурдюки усвідомлювали, що без нового вина, яке вони покликані вміщати у собі та виливати його іншим, вони будуть лише великими глечиками з холодного каменю. «Ваша святість, – повчав єпископів Святіший Отець, – нехай ніколи не буде плодом ізольованості, але нехай розквітає та приносить плоди у живому тілі Церкви, що довірена вам Господом». Папа закликав нововисвячених Пастирів прийняти своїх людей, повірену їм частину Божого люду, як наречену, яку слід любити, як непорочну дівицю, яку потрібно берегти, як матір, яку треба вчинити плідною.

Духовне батьківство єпископів

На переконання Глави Католицької Церкви, кожен єпископ повинен бути свідомим того, що ніщо не є настільки успішним та цінним, настільки потрібним світові, як духовне батьківство єпископа. Кожна особа, яку вони зустрічають, повинна мати змогу відчути красу Господа Бога, надійність Його присутності та повноту Його близькості.

Не потрібно підрахування наших чеснот, ані програми вдосконалення чи «спортзалу особистих зусиль або дієт», немов би святість залежала лише від нашої волі. «Джерелом святості є благодать наблизитись до радості Євангелія і дозволити, щоб вона захопила наше життя», – наголосив Папа, пригадавши, що перш ніж ми народилися, Бог уже був і нас любив. Отож, святість – це доторкнутись до того Божого тіла, яке нас випереджує та ввійти в контакт із його добротою, за прикладом пастухів у Вифлеємі.

Діалог із повіреними вірними та особистий зріст

Серед іншого, Єпископ Риму пригадав про важливість діалогу із вірними, духовенством та чернецтвом, які поручені їхньому єпископському служінню. А для того, щоб в належний спосіб відповісти на різні виклики, пов’язані з життям духовенства і семінаристів, необхідне постійне вдосконалення процесів відбору, супроводу та оцінювання, переплетене із особистою постійною духовною аскезою. Тому, кожен єпископ повинен в глибині свого серця запитати: «Що я можу зробити, аби вчинити ще більш святим обличчя Церкви, яка доручена моєму проводові Верховним Пастирем?» І не потрібно лише показувати пальцем на немочі та помилки інших, шукати «козлів відпущення», але необхідно працювати разом і у сопричасті, переконані в тому, що правдива святість є тією, яку Бог звершує у нас тоді, коли ми, слухняні голосові Святого Духа, повертаємось до радості Євангелія.

«Я закликаю вас йти вперед радісними, а не засмученими, спокійними, а не збентеженими, заспокоєними, а не спустошеними – шукайте Господнього утішення – зберігаючи серце ягнят, які, навіть оточені вовками, знають, що вони переможуть, бо розраховують на допомогу пастиря (див. Ів. Золотоустий, Пр. 33.1: PG 57.389)», – побажав на закінчення новим єпископам Вселенський Архиєрей, ввіряючи їх заступництву Пресвятої Богородиці, зичачи, щоб Вона завжди була яскравою зіркою-провідницею на їхньому шляху. 

 

Про це повідомляє Християнський портал КІРІОС з посиланням на Радіо Ватикан.