Церква і світ
Відсутність гнучкості і почуття гумору, як і кар'єризм, може бути перешкодою до рукоположення.
13 жовтня Папа Франциск зустрівся з семінаристами з італійської області Ломбардія. Зустріч проходила у формі бесіди; Святіший Отець відповів на запитання учнів і викладачів семінарій.
Чи є сьогодні священство придатною формою наслідування Ісуса? Один з семінаристів поділився з Папою цим сумнівом, назвавши його справжнім хрестом.«Хрест сумніву - це плідний хрест, - відповів Св. Отець. - Я не довіряю тим, хто ніколи не сумнівається ». Сумнів - це багатство, підкреслив Папа, уточнивши, що він має на увазі «нормальний» сумнів, а не хронічну скрупульозність. У питанні семінариста мова йде про «духовний» сумнів, але слід приймати всерйоз і інший тип сумніву - «культурний», який стосується суспільних явищ, наприклад, воєн або міграції. У сумнівах необхідний «внутрішній пошук», однак сьогодні, констатував Папа, вони часто «вирішуються не за допомогою внутрішнього пошуку, але згідно інтересам будь-якої нації, спільноти, народу».
Папу запитали, які кошти необхідно використовувати для того, щоб стати «вихідною Церквою» в сучасному секуляризованому світі. Святіший Отець відразу попередив, що потрібно розрізняти між «Церквою виходящою», яка виходить назустріч людям, і «Церквою на прогулянці», яка врешті-решт стоїть на місці. Що стосується «сучасного секуляризованого світу», то світ був секуляризованим завжди, підкреслив Папа. Неможливо сказати, в яку епоху - в нашу або за часів Ісуса - було більше корупції. Навіть людські жертви приносяться до цього дня, хоча і «в білих рукавичках». Щоб зрозуміти, як євангелізувати в цьому світі, потрібно звернутися до Книги Діянь апостолів. Немає іншого фундаментального методу, крім того, що був запропонований Ісусом Христом. У чому ж суть цього методу? У близькості і поблажливості: «Близькість, зустріч: Ісус зустрічав Отця в молитві і зустрічався з людьми. Він зустрічався також з недругами і іноді їх вислуховував », - пояснив Папа.
Питання наступного семінариста стосувався співвідношення між навчанням, молитвою і пастирською роботою в семінарії. Папа додав до цього четвертий невід'ємний вимір: громадське життя. Ці чотири стовпи підготовки до священства взаємопов'язані і інтерактивні. Спільнотне життя в семінарії є «інтеактивним до колегії пресвітерів». У відповідь на питання про те, які біблійні тексти мали на нього найбільший вплив в роки семінарії, Папа назвав в першу чергу другу главу Книги Второзаконня, і перфразував: «Коли ти прийдеш в цю землю, що її завойовував, коли наповниш шлунок тим, чого не сіяв, коли оселишся в будинку, якого ти не будував, пам'ятай, як ти був рабом у Єгипті ». Необхідно завжди дивитися назад, туди, звідки ми прийшли, від чого Господь урятував нас, і не забувати, що все отримане нами - дар і благодать ».
Як долучати молодих людей до Євхаристії, що займає сьогодні настільки незначне місце в їхньому житті? Потрібно проводити катехизацію про Євхаристію, - але це повинна бути «катехизація життя», не сухі слова теорії, а свідоцтво таємниці, яка присутня посеред нас. Папа розповів про аргентинського священика, який організував волонтерську допомогу бідним: в проекті охоче брали участь як католики, так і невіруючі. У певний момент цей священик запропонував в кінці роботи роздумувати над декількома словами з Євангелія, а потім ці роздуми продовжилися перед Пресвятими Дарами. Священик сказав: «Ви даєте їжу Ісусу нужденному, але Ісус також присутній тут, прихований в хлібі ...».Для того щоб пояснити молоді важливість Євхаристії, потрібно, щоб вона сама відчула потребу в ній.
Папа додав кілька слів про Літургію, підкресливши, що вона повинна бути наповнена радістю. На жаль, нерідко літургія більше схожа на похорон: «Будь ласка, ви, священики, не наводьте нудьгу на людей». Проповідь не може тривати більше восьми хвилин, і вона повинна бути вибудувана навколо трьох речей: думка, образ, почуття. Папа застеріг від надмірно «соціального» підходу до Євхаристії, але зазначив, що і це може стати приводом для євангелізації: наприклад, в разі, коли відзначається річниця населеного пункту. Меса не повинна виглядати як «токата і фуга», але повинна бути «гідною, благочестивою, залучаючи почуття людей».
Один з семінаристів запитав, як розпізнати покликання до священства, особливо в афективній сфері. Папа дав несподівану відповідь: якщо ти здатний грати зі своїми племінниками, витрачати час на свою сім'ю, то ти досяг зрілості.
Одним з найважчих аспектів священичого життя є вміння «жити зі своїм гріхом», вирішувати конкретні проблеми, пов'язані з власними падіннями, - і тут необхідний процес розпізнавання.
Як підтримувати в народі надію всупереч слабкості священнослужителів? На це питання Папа відповів словами Ісуса: «Треба прийти спокусам», - для того, щоб побачити, де знаходиться наше серце. Разом з тим, «горе тому чоловікові, через якого спокуса приходить ». Папа зазначив, що в разі виникнення спокус необхідний діалог. Говорячи про розпізнавання, Святіший Отець зазначив, що «жорсткість» кандидата в священство може стати перешкодою до рукоположення, оскільки за цією жорсткістю, відсутністю гнучкості можуть ховатися різні проблеми. «Якщо ти бачиш, що людина занадто серйозно все сприймає і не має почуття гумору, відправ його попрацювати трохи в цирку, а через пару років, коли він повернеться, подивимося». Кар'єризм - ще одна перешкода для висвячення. Папа зазначив, що вже в перші роки семінарії ця тенденція може бути помітна, і її слід припиняти негайно. Кар'єрист хоче швидше стати єпископом, тому він погодиться на невелику єпархію, - але при цьому буде завжди дивитися на сусідню, велику єпархію, подібно перелюбнику, який заглядає на чужу дружину, - пояснив Святіший Отець.
Чи є сьогодні священство придатною формою наслідування Ісуса? Один з семінаристів поділився з Папою цим сумнівом, назвавши його справжнім хрестом.«Хрест сумніву - це плідний хрест, - відповів Св. Отець. - Я не довіряю тим, хто ніколи не сумнівається ». Сумнів - це багатство, підкреслив Папа, уточнивши, що він має на увазі «нормальний» сумнів, а не хронічну скрупульозність. У питанні семінариста мова йде про «духовний» сумнів, але слід приймати всерйоз і інший тип сумніву - «культурний», який стосується суспільних явищ, наприклад, воєн або міграції. У сумнівах необхідний «внутрішній пошук», однак сьогодні, констатував Папа, вони часто «вирішуються не за допомогою внутрішнього пошуку, але згідно інтересам будь-якої нації, спільноти, народу».
Папу запитали, які кошти необхідно використовувати для того, щоб стати «вихідною Церквою» в сучасному секуляризованому світі. Святіший Отець відразу попередив, що потрібно розрізняти між «Церквою виходящою», яка виходить назустріч людям, і «Церквою на прогулянці», яка врешті-решт стоїть на місці. Що стосується «сучасного секуляризованого світу», то світ був секуляризованим завжди, підкреслив Папа. Неможливо сказати, в яку епоху - в нашу або за часів Ісуса - було більше корупції. Навіть людські жертви приносяться до цього дня, хоча і «в білих рукавичках». Щоб зрозуміти, як євангелізувати в цьому світі, потрібно звернутися до Книги Діянь апостолів. Немає іншого фундаментального методу, крім того, що був запропонований Ісусом Христом. У чому ж суть цього методу? У близькості і поблажливості: «Близькість, зустріч: Ісус зустрічав Отця в молитві і зустрічався з людьми. Він зустрічався також з недругами і іноді їх вислуховував », - пояснив Папа.
Питання наступного семінариста стосувався співвідношення між навчанням, молитвою і пастирською роботою в семінарії. Папа додав до цього четвертий невід'ємний вимір: громадське життя. Ці чотири стовпи підготовки до священства взаємопов'язані і інтерактивні. Спільнотне життя в семінарії є «інтеактивним до колегії пресвітерів». У відповідь на питання про те, які біблійні тексти мали на нього найбільший вплив в роки семінарії, Папа назвав в першу чергу другу главу Книги Второзаконня, і перфразував: «Коли ти прийдеш в цю землю, що її завойовував, коли наповниш шлунок тим, чого не сіяв, коли оселишся в будинку, якого ти не будував, пам'ятай, як ти був рабом у Єгипті ». Необхідно завжди дивитися назад, туди, звідки ми прийшли, від чого Господь урятував нас, і не забувати, що все отримане нами - дар і благодать ».
Як долучати молодих людей до Євхаристії, що займає сьогодні настільки незначне місце в їхньому житті? Потрібно проводити катехизацію про Євхаристію, - але це повинна бути «катехизація життя», не сухі слова теорії, а свідоцтво таємниці, яка присутня посеред нас. Папа розповів про аргентинського священика, який організував волонтерську допомогу бідним: в проекті охоче брали участь як католики, так і невіруючі. У певний момент цей священик запропонував в кінці роботи роздумувати над декількома словами з Євангелія, а потім ці роздуми продовжилися перед Пресвятими Дарами. Священик сказав: «Ви даєте їжу Ісусу нужденному, але Ісус також присутній тут, прихований в хлібі ...».Для того щоб пояснити молоді важливість Євхаристії, потрібно, щоб вона сама відчула потребу в ній.
Папа додав кілька слів про Літургію, підкресливши, що вона повинна бути наповнена радістю. На жаль, нерідко літургія більше схожа на похорон: «Будь ласка, ви, священики, не наводьте нудьгу на людей». Проповідь не може тривати більше восьми хвилин, і вона повинна бути вибудувана навколо трьох речей: думка, образ, почуття. Папа застеріг від надмірно «соціального» підходу до Євхаристії, але зазначив, що і це може стати приводом для євангелізації: наприклад, в разі, коли відзначається річниця населеного пункту. Меса не повинна виглядати як «токата і фуга», але повинна бути «гідною, благочестивою, залучаючи почуття людей».
Один з семінаристів запитав, як розпізнати покликання до священства, особливо в афективній сфері. Папа дав несподівану відповідь: якщо ти здатний грати зі своїми племінниками, витрачати час на свою сім'ю, то ти досяг зрілості.
Одним з найважчих аспектів священичого життя є вміння «жити зі своїм гріхом», вирішувати конкретні проблеми, пов'язані з власними падіннями, - і тут необхідний процес розпізнавання.
Як підтримувати в народі надію всупереч слабкості священнослужителів? На це питання Папа відповів словами Ісуса: «Треба прийти спокусам», - для того, щоб побачити, де знаходиться наше серце. Разом з тим, «горе тому чоловікові, через якого спокуса приходить ». Папа зазначив, що в разі виникнення спокус необхідний діалог. Говорячи про розпізнавання, Святіший Отець зазначив, що «жорсткість» кандидата в священство може стати перешкодою до рукоположення, оскільки за цією жорсткістю, відсутністю гнучкості можуть ховатися різні проблеми. «Якщо ти бачиш, що людина занадто серйозно все сприймає і не має почуття гумору, відправ його попрацювати трохи в цирку, а через пару років, коли він повернеться, подивимося». Кар'єризм - ще одна перешкода для висвячення. Папа зазначив, що вже в перші роки семінарії ця тенденція може бути помітна, і її слід припиняти негайно. Кар'єрист хоче швидше стати єпископом, тому він погодиться на невелику єпархію, - але при цьому буде завжди дивитися на сусідню, велику єпархію, подібно перелюбнику, який заглядає на чужу дружину, - пояснив Святіший Отець.
Про це повідомляє Християнський портал КІРІОС з посиланням на Радіо Ватикан.