Апостол: Еф 6, 10-17
Євангеліє: Лк 13, 10-17

Надзвичайна історія – Ісус Христос оздоровляє в синагозі скорчену жінку, котра вісімнадцять років не могла вирівнятися. Не описано тут, що вона ходила по лікарях та шукала в них порятунку, витрачала свій маєток. А може, вона не мала нічого за душею і змирилася зі своєю хворобою, прийняла її і так була готова жити до кінця? Не відомо, скільки їй було років, яка була її родина, кого вона мала зі своїх рідних. Нічого про це не знаємо. Знаємо, що Спаситель навчав у суботу в одній із синагог і туди прийшла хвора, скорчена до землі жінка, котра не могла дати собі ради зі своєю недугою. Усі стояли рівно, а вона зігнута до землі, усі дивилися вгору, а вона гляділа вниз. Нічого не сказано, щоб вона просила про оздоровлення в Ісуса Христа, але знаємо, що Він сам звернувся до неї й повідомив, що вона звільнена від недуги, потім поклав на неї руки – вона випросталася й стала прославляти Бога. Незадоволення виявляв начальник синагоги, котрий ніби захищав суботу, коли не можна було нічого робити, але жінку оборонив Ісус Христос, вказавши незадоволеному чоловікові, що він та йому подібні відв’язують вола чи осла і ведуть поїти в суботу і це не рахується їм за порушення суботи. А оздоровлення недужої мало б бути гріхом в очах начальника синагоги? Ісус Христос не входив у якусь суперечку з начальником синагоги, але виразно вказав йому на помилку й на те, що людина в очах Божих має незрівнянно більшу вартість, ніж будь-яке добро чи скарби світу.

Тварини завжди зігнуті до землі, скубуть із неї траву, щоб кормитися, а людину понижує злий дух, робить її тваринною тоді, коли вона грішить, тобто потурає йому, сатані, в його пропозиціях.

Як Господь бачить кожного з нас, присутніх у церкві? Звичайно, Він не дивиться на наш одяг, не зважає на зовнішній вигляд нашого обличчя. “Всяке тіло – трава, і вся його краса – мов квітка в полі. Висхне трава, зів’яне квітка, як подих Господній на неї подує. Так, народ – трава!” (Іс 40, 6-7). Ось так пише пророк про всяке тіло, а значить, і про наше – людське, що його краса швидко минає. Пророк Єзекиїл мав видіння й бачив долину, повну костей. Господь звернувся до нього і звелів: “Проречи над цими кістками й скажи до них: Ви, сухі кістки, слухайте слово Господнє! Так говорить Господь Бог до цих костей: Ось я введу в вас дух, і ви знов оживете. Я обкладу вас жилами, ви поростете тілом, я вкрию вас шкірою, вкладу в вас дух, і знову оживете, і зрозумієте, що я – Господь” (Єз 37, 4-6). Ми з вами не тільки кості, жили й тіла, що зверху прикриті одягом, але найцінніше у нашій особі – дух, котрий рухає людиною, прикрашає її, дає життя, надихає служити своєму Творцеві, а після смерті тіла Господь запевнює, що “відчинить наші гроби й виведе нас” до вічного життя. Що ж бачить Господь у нас? – Бачить і знає все про нашу особу, як про скорчену жінку або про самарянку (пор. Йо 4, 18). Бажає доторкнутися до нас, щоб оздоровити нашу душу та наше тіло тепер і кожної хвилини. Це Господь одягнув наші кості в тіло й натягнув шкіру на нього. Дав кожній людині більш чи менш привабливий зовнішній вигляд, про що людина часто забуває або сама його нівечить, замість дякувати Богові та дбати про своє здоров’я. Дехто робить це надмірно: занадто дбає про своє тіло, про його вигляд, а забуває про свого безсмертного духа. Не можемо забути, що Господь дивиться на нашого духа, Він бачить нас випростаними і світлими або скорченими й темними на дусі. І тут зовнішність не рятує, здоров’я не допомагає, голос і усміх, знання та спритність не означають духовної чистоти, коли дух поражений гріхом та провиною перед Богом. Господь прикликає до себе кожну людину, бажає покласти свою руку на неї, щоб оздоровити дух і тіло, а від нас очікує згоди. Жінка не противилася словам Христа, підійшла до Нього: спочатку Він проголосив, що вона звільнена від недуги, тобто звільнив її від посідання злого духа, а потім поклав на неї руки – і вона випросталася та славила Бога. Була вдячна. Ось добрий наслідок оздоровлення. Здоров’я як безмежний дар, за який людина дякує Всевишньому. І тут не мають значення великі чи малі прибутки людини, привабливе чи знищене хворобою обличчя, дорогий чи дешевий її одяг, але найбільш важливим є стан душі. Краще сира городина і вода, як цим кормилися Даниїл і троє його друзів (пор. Дан 1, 12), що були повні мудрості і знання в писаннях, ніж вино й вишукані царські страви, за котрими мала б ховатися чорна та скорчена провинами душа. Господь нас бачить сьогодні такими, якими ми є в нашій душі: здоровими, випростаними та світлими або скорченими, хворими та брудними. Одне із двох. Таким є я і такою є кожна людина, ніхто з нас не може бути нейтральним. Ми звільнені або вражені духовною недугою. Нам усім це відомо. Таке знання дає Господь кожній людині, котра щиро заглядає у своє серце та свою душу. Хто ж не бажає бути здоровим? – Таких людей не існує. Стараймося робити себе здоровими й часто оздоровлюватися через дотик до нас Ісуса Христа у святій тайні сповіді. Це легкий спосіб ходити просто й бути здоровим. Сповідь дає здоров’я і духові, й тілу. Господи, дай здоров я нашій душі та нашому тілу!

Собор Св. Юрія, м. Львів, 02.12.2007.

+ Ігор Митрополит Львівський, УГКЦ

Слово Господнє живе та діяльне: Проповіді. – Львів: Свічадо, 2009. – 296с.

Вхід/Вихід