Зцілення Христом згорбленої жінки - одне з багатьох зцілень в суботній день. І Господь це робив зовсім не тому, щоб засмутити ревнителів і охоронців Закону. Сьомий день тижня - субота - був днем спокою. Субота (що в перекладі зі староєврейської означає «спокій») - у спогад Божого спокою в сьомий день після шестиденного творіння Богом усього світу. Цією заповіддю Господь Бог наказує нам шість днів працювати і займатися своїми справами, до яких хто покликаний; а сьомий день присвячувати служінню Богу, на святі і угодні Йому справи. Святими й бажаними Богу справами є турбота про спасіння своєї душі, молитва в храмі Божому і вдома, вивчення Закону Божого, просвітлення розуму і серця корисними знаннями, читання Святого Письма та інших корисних духовних книг, благочестиві розмови і роздуми, допомога ближнім, відвідування хворих та ув'язнених, розрада засмучених та інші добрі справи.
Тому Христос і скартав начальника синагоги, бо він ревнував про дотримання цієї заповіді, не розуміючи її глибокого змісту. Господь, вказуючи на те, що турбота людини про тварин в суботу не порушувала суботній спокій, розцінив і зцілення жінки від недуги як таку ж турботу, тільки про людину, яка, безумовно, вища і цінніша в очах Божих.
Навпаки, здійснюючи чудесне зцілення в суботу Христос показав усім приклад, чим ми повинні займатися в день спокою чи відпочинку, як тепер ми його називаємо. Насамперед слід нам прийти до храму і взяти участь в богослужіннях, приклад у цьому подає нам Христос - Він у суботу прийшов у синагогу. Піднести свої молитви до Бога Творця і Подателя усіляких благ, як і Він молився Богу Отцю на спільній молитві юдеїв у синагозі. Побачити нужденних, і по своїм силам допомогти їм, як і Спаситель, знайшовши цю недужу вісімнадцять років жінку, допоміг їй.
Преподобний Ісаак Сирійський: «Терпіння є матір'ю розради і якась сила, що зазвичай є породжувана широтою серця». Такою широтою серця володіла і згорблена, скорчена жінка, про яку оповідає Святе Письмо. Хто, як не ця нещасна, мала би привід для озлоблення і нарікання? На довгих вісімнадцять років її зв'язав сатана Лк.13.16, зробив цю жінку потворною і безпорадною, перетворивши її життя в постійні фізичні та моральні тортури. Але чи вона озлобилася, стала ремствувати чи що? Ні, всі роки страждань зберігала ця жінка в своєму серці святу віру і надію на Боже милосердя. Ревно відвідувала вона дім Господній, слухала повчання, тихо молилася. Засмучена своїм каліцтвом і неміччю, вона намагалася бути якомога непомітною, стояла в далекому куточку, і люди дійсно не звертали на неї уваги. Але ось одного разу нещасну скорчену жінку все ж помітили, і побачив її Син Божий.
Здійснюючи чудесні зцілення в суботу, Спаситель показував нам, що святість цього дня і в Старому Завіті слід було шанувати не просто обрядами і «нічогонеробленням», але зверненням до Бога і добрими справами. З виникненням Христової Церкви святковим днем стала неділя - щотижнева «мала Пасха», коли ми згадуємо Воскресіння Христове і позбавлення людства від сітей смерті.
Сам Спаситель вказує нам приклад істинного благочестя : добро треба творити не розмірковуючи, в ту мить і там, де представилася до цього можливість. Ніякі «важливі» обставини, ніякі «поважні» і навіть «священні» причини не можуть бути перешкодою до здійснення справ любові та милосердя. Ми повинні розуміти, що життя людини дорожче чи вище будь-яких причин і обставин.
В цьому чудесному оздоровленні Ісус показує приклад великого терпіння, показав нам скорчену жінку, яка довгі роки безмовно боролася за своє здоров’я та щастя, і сьогодні отримує високу нагороду – зцілення від Господа за цей 18 літній подвиг.
Ми повинні добре знати й пам`ятати, що в усі святкові дні треба відкласти всяку тяжку працю й віддати Богові подяку, приходячи на Святу Літургію, віддати «Богові Боже», подякувати за всі ласки і щедроти, які Він посилає на нас і наші родини, наш багатостраждальний український народ. Віддавши Богові хвалу, ми можемо вдома робити, ті справи які справді потрібні, без яких не можна обійтись. Окрім тяжкої роботи, в неділю та свята треба відмовитись ще від однієї найголовнішої речі: від гріхів. Блаженний Августин каже: «Той праведно вшановує неділю, хто не грішить».
Зустріч з Богом у святковий день не повинна закінчуватись тільки церквою. У нас напевно є багато рідних чи близьких, приятелів, яким ми можемо допомогти, підтримати укріпити у вірі, підготувати до сповіді, почитати Євангеліє чи переказати почуту проповідь. Напевно є знайомі, які є прикуті хворобою чи старістю, вони також потребують нашого спілкування та уваги.
Хотів би завершити сьогоднішню науку словами ап. євангелиста Матея : «Так нехай світить перед людьми ваше світло, щоб вони, бачивши ваші добрі вчинки, прославляли вашого Отця, що на небі» Мт.5.16. Амінь.
Протоієрей Тарас Огар