Сьогодні євангельське читання є приурочене проповіді Божественного Спасителя про любов. З історії спасіння ми успадкували дві великі науки про ці заповіді, які містяться як в Старому так і в Новому завіті. Вони між собою суттєво відрізняються. Тому щоб краще нам розуміти про правдиву любов зробимо собі невелике розважання з цієї нагоди.

У Старому завіті заповідь про любов нас повчала : «Люби ближнього свого як самого себе.» Лев. 19.18. Ця заповідь зберігалась єврейським народом досить довго, але з часом вона втрачає своє первинне значення та глибокий зміст. Не зважаючи на заклики пророків євреї втрачали свою любов, сподіваючись на те, що своїм зовнішнім, формальним дотримуванням Закону вони придбають праведність. Напевно це так відбувалось через інший старозавітній дозвіл, який не розкривав повноту любові до людей, які не є нашими ближніми. Євреї знали, що їхній Закон їм дозволяв : «Око за око, зуб за зуб» -, хоча це не зовсім відповідало духу заповіді любові. В іншому місці цар Давид жаліється на те що цей закон так не діє, вказуючи на кару яку можна було отримати за певне якесь заподіяне зло іншій особі : «Я пригноблений вельми, однак воліємо потрапити в руки Господні, бо його милосердя велике, людям же в руки впасти не хочу!» ІІ -кн..Сам. 24.14. Старий завіт прирівняв міру відповідальності за скоєне певне зло щодо якоїсь особи, тим, щоб воно не перебільшувало міру провини. Іншим словами, це не означало, що якщо людині вибили око чи зуб, то він своєму кривднику міг зробити так само. Але зараз ми зрозуміємо чим новозавітне значення відрізняється від старозавітного, бо сам Христос нас вчить нас користуватись не лише законом справедливості, але й законом прощення. Це не суперечить одне одному, бо це не протиріччя, а певний духовний ріст : із міри в міру, тобто від кращого до ще кращого, що є основним принципом християнства, як богоодкровенної релігії. Господь в своїй Нагірній проповіді нас повчає, що любов у тому значенні, якою вона була у Старому завіті, себе вичерпала, вона цілковито виснажилась. Для неї потрібно нам пройти певний курс реабілітації або перемін, щоби по-новому розуміти її глибокий зміст. Тому своїм особистим прикладом на Голгофі – Він відриває нове значення, і робить його більш глибшим та зрозумілішим.

Сьогодні ми знаходимось ще в гіршому стані ніж сучасники Ісуса. Науковий, технічний та культурний прогрес відволікають людину від спілкування з Богом. У світі панує тотальна конкуренція, сучасна людина бореться за місце в суспільстві, за виживання. Ми забули про цю заповідь любові. Не розуміємо в чому її головна суть. Людина забула, як можна свого ближнього любити всім серцем як і себе самого. Принаймні щоб пригадати нам, як потрібно любити, перш за все ми маємо навчитись любити самі себе, бажати добра собі. Завжди слід тримати в пам’яті як ми вміємо знайти собі оправдання, коли чимось когось образимо і навпаки, коли хтось проти нас провиниться, тоді не вміємо прощати, а чому бо виявляємо в собі брак любові. Мірилом в любові до своїх ворогів в такому випадку треба ставити не що інше як любов до себе. В такий спосіб будемо принаймні виконувати старозавітну заповідь любові. Звичайно полюбити ворога на перший погляд здається не можливо. Та якщо ми себе не будемо до цього заставляти, то навіть теоретично не наблизимось до цієї заповіді. Хотілось щоб кожен з нас пізнав хто є його ворогом? Бо буває так що ми не розібравшись в цій справі іноді поспішаємо назвати своїм ворогом того, хто не є нам ворогом, а просто ця особа для нас є нашим ближнім, який з якоїсь можливо не уважності вільно або мимоволі зробив нам неприємність. Бо тим справжнім ворогом для нас є той, хто шкодить нашій безсмертній душі та нашому спасенню, той хто протистоїть нам у духовному подвизі. Ворог наш той, хто ненавидить нас, намагається відняти життя, здоров'я, майно, зашкодити нашому доброму імені. Якщо ми завжди будемо пам’ятати, боротися на перекір своєму пристрасному серцю, робити те, що Господь нам заповідав, тоді поступово в нас з’явиться і правдива любов. Той, хто ненавидить свого кривдника насправді себе ненавидить, хто мстить – такого можна назвати убивцею власної душі. Тільки добром смиряється злість, а виключно любов’ю виліковується ненависть. Св. Йоан Золотоустий навчає : «Якщо ти не навчився любити своїх ворогів, то даремно носиш ім’я християнина». Блаженний Августин повчає з цієї нагоди : «Люби, і любов тебе сама навчить, коли і як краще поступати».

Справді цікаво є те, що ні в одному вченні ми не знайдемо заповіді любити ворогів. Господь Ісус Христос нам цю заповідь дає і перший показує, як її виконувати. Не будемо турбуватися тим, чи захочуть колись нас вороги любити, але будемо все робити для того щоб нам їх полюбити. Амінь.

Автор: Протоієрей Тарас Огар, Джерело: sv-paraskeva.if.ua, 23.10.11