Проповідь 20-та неділя по П’ятдесятниці | Проповідь воскресіння юнака
Зійшовши з гори Блаженств, супроводжений великою силою народу Христос своїми вчинками підтверджує Своє вчення про любов та милосердя. По дорозі в місто Наїн, Ісус зцілює прокаженого та багатьох біснуватих, в Капернаумі повертає здоров’я слузі сотника і розслабленого, а сьогодні будемо з вами розважати над ще однією великою справою Христа – воскресіння молодого юнака.
Перш за все хотів би, щоби усі уявили зустріч двох великих натовпів, один з яких входить у місто, його очолює Ісус, а другий натовп – похоронна процесія, що до місця спочинку відпроваджує юну особу. Місто Наїн не було великим. Вихід і вхід у місто був один, тому вони не могли розминутись чи розійтись. Саме в цей момент Ісус бачить в очах вдови весь біль, який вона переживає на цю мить. Залишившись вдовою вона виховує сина заради якого їй варто жити, заради його щастя та майбутнього варто працювати. Саме в цій дитині залишилась частинка коханої людини, яка відійшла вже до вічності – її чоловіка.
Ісус дуже добре розумів одними словами розради та втіхи, хоча в них була надзвичайна сила, Він не міг заспокоїти вдову до того часу поки причина смутку не буде відсторонена. Всі люди, що брали участь в похоронній процесії плакали, бо це був такий звичай. Вважалось тоді, що плачем вони підтримують засмучену родину, а навіть були випадки, коли наймали професійних плакальниць, які своїм плачем голосили, що немов пояснювало велику втрату та жаль родини. Мати-вдова знемагаючи від смутку, нічого навколо себе не бачила. Ісус звертається до неї і каже : «Не плач». Як можна не плакати? Можливо не сподівалась почути таких слів, адже хто може їй зараз наказувати не плач. Євангелист Лука не говорить, щоб вона бодай би щось просила в Ісуса, напевно їй було не до того. «Не плач»,- говорить Ісус. Митрополит Антоній Сурожський пояснюючи це місце говорить : «Христос не говорить їй : «Утримуй сльози», Він не говорить : «Показуй мужність, якої в тебе немає». Але говорить : «Невже ти не бачиш Мене, не бачиш вічність; невже ти не бачиш, що померлий не помер, а заснув? Невже ти не розумієш, що ця Любов ( тобто Бог) єднає Небо і Землю?»
Євреї мали свої традиції похорону. Тіла померлих клали не в труну, як прийнято це робити зараз, а для цього був спеціальний одяг, тобто померлих обмотували матерією, яку називали саван. Небіжчиків несли на призначених для цього носилках (марах). Ісус не дивиться на єврейську заборону доторкатись померлих. Своїм словом Він потривожив царство смерті, бо це був голос Начальника життя, Владики над мертвими і живими. Рим. 14.9 Христос коли сказав : «Встань!» юнак підвівся і присів, тоді смерть та хвороба остаточно відійшли від нього. Цим показує, що має владу не тільки оздоровляти, але й воскрешати померлих.
На другому схилі гори, навпроти м. Наїн, було місто в якому Єлисей воскресив сина, вдови, яка в своєму домі гостинно приймала цього святого чоловіка. В підніжжю цієї гори розкинулась велика рівнина, відома євреям діяльністю на ній пророка Іллі, який також довів правдивість свого пророчого покликання та служіння великим чудом воскресінням сина Сарептської вдови. Коли люди побачили воскресіння юнака, згадали вони і великих пророків, які на цій ж землі повертали одиноким матерям померлих синів. Робили вони це з великим зусиллям та напруженою молитвою, коли Христос це здійснив в одну мить, єдиним словом. Якщо подивитись пророк Ілля готуючись воскресити сина сарептянки, уєднюється на самоті. Єлисей заходить в горницю, де лежав мертвий син і закриває за собою двері. Так бачимо обидва пророки мали потребу в молитві. Там на одинці вони мали можливість легше занести свою молитву своїм умом та серцем до Бога. Ісус маючи владу над життям і смертю немає потребу в молитві для того щоб воскресити юнака, а навпаки був оточений великим натовпом людей. Ті всі люди бачили як Він одним словом повертає життя померлому.
«Не плач»,- такими словами Господь звертається сьогодні до кожної матері і до кожного з нас. «Не плач»,- це сьогодні наша проповідь тим, хто втрачає найдорожчих у цьому житті людей. «Не плач»,- тому, що воскресне твій син, твоя мати, твої брати та сестри. «Не плач»,- тому, що всі ми колись помремо, але і воскреснемо і зустрінемо своїх ближніх. «Не плач»,- бо померлі залишивши земне життя, перейшли у краще життя, як каже преподобний Симеон Новий Богослов , немов небо намальоване простим олівцем на папері в порівнянню з реальним небом «Не плач»,- бо прийде час коли Господь Бог «витре кожну сльозу» з очей людський, « і смерті не буде більше, ні скорботи, ні плачу, ні болю не буде більше, бо все попереднє минуло.»Одкр. 21. 4 Господь вчить нас сьогодні де перебуває віра там спішить на допомогу Божа Сила.
Хотів би щоб ми всі разом помолились до Спасителя. « Господи! Мені потрібна Твоя допомога, Твоя підтримка. Поспіши до мене. У мене не син, а душа моя помирає, від моєї гордості; не помирає згідно закону природи, а від мого беззаконня, не на якийсь час помирає , а назавжди. Свідомий своєї немочі та безсилля плачу за гріхи свої і нема полегші мені. Поспіши до мене, торкнись мого убого серця, скажи моїй лінивій душі встань. Поспіши поки не винесли її туди де вічно буде залишатись мертвою. Поспіши поки я ще не вмер.» Головне щоби Господь всіх нас воскресив, від смерті якою ми всі померли, та віддав нас матері, повернув до того життя з Богом, з Матір’ю Церквою. Амінь.
Автор: протоієрей Тарас Огар, Джерело: sv-paraskeva.if.ua, 2011р.