Зі слова Блаженнішого Святослава на п’яту неділю по Зісланні Святого Духа

Прийняти Бога, позбавляючись нинішніх скарбів, чи прогнати Бога, дбаючи про скарби

[…]

В євангельському читанні [п’ятої неділі по Зісланні Святого Духа] ми бачимо Ісуса Христа, Який лишає обітовану землю, лишає край, де, як думали ізраїльтяни, Господь Бог з ними перебуває, та переходить кордон, перетинає море і приходить до іншої країни, яка має назву (зокрема в євангелиста Матея) Гадаринський край. Якщо ми спостерігатимемо, як Христос там поводиться, що Він робить, нам впадає у вічі те, що як тільки Він приходить туди, стає своєю ногою на цю землю, там починають всі бігати, метушитися. Більше того, начебто починають всі бігати навколо Нього, Він є в центрі. То прибігають біснуваті, то втікають біси, то втікають пастухи, які свиней пильнували, то люди приходять з міста.

А Ісус Христос, так виглядає з опису, стоїть на місці нерухомо. І в усій цій події, яку описує нам Матей, Ісус Христос вимовляє лише одне єдине слово, Він начебто виконує бажання тих злих духів, які кажуть Йому: «Якщо Ти прийшов нас виганяти, то вижени нас в стадо свиней». І Христос каже одне єдине слово, яке ми чуємо в Євангелії: «Ідіть». І більше нічого. Але пізніше виглядає, що ці гадаринські мешканці Його не приймають. І Він з того місця, куди прийшов мовчки, іде геть, нічого не кажучи. Повертається до своєї країни. Це є те, що ми бачимо і чуємо в Євангельському читанні. Але Святі Отці, коли намагалися духовними очима поглянути на те, що стоїть за тими подіями, чому Христос так поводиться, добачають щось набагато глибше і цікавіше.

Так само, якщо хтось з нас є хворий та приходить до лікаря, то перше ніж призначити якесь лікування, лікар має зробити якесь обстеження, дізнатися, що діється, аж тоді може приписати якісь добрі ефективні ліки. І ось Отці Церкви кажуть, що євангелист начебто робить духовне обстеження тої країни. Ми бачимо, що першими, хто зустрічає Христа, є біснуваті, більше того, люди, які тероризують цілу країну. Каже Матей, що такі були люті, що ніхто не міг перейти тою дорогою, тобто вони наганяли страх на цілу країну. Тим коротким реченням каже Матей, що ця країна живе в грісі, вона є у владі злого. Те зло є люте, страшне, агресивне, це є страшний нищівник, який живе там, у тій країні, і всі його бояться.

І ось прийшов Ісус Христос. І нарешті, хто почав боятися? Не людина, але той, хто панує в тій країні. Сама лише присутність Ісуса Христа, Який ще нічого не зробив і не сказав, вже наводить страх і трепет на того, хто у своєму страсі тримав цю країну. Ми маємо ще один цікавий знак, що ця земля живе в грісі. Кого пасли пастухи? Вони пасли свиней. А згідно з вченням Святого Письма, свиня була нечистою твариною. І кажуть Отці Церкви, що пасти свиней – означає догоджати своїм грішним похотям. Кожний з нас може стати свинопасом, якщо він догоджає злому. Більше того, пастух ті свої злі нахили доглядає, плекає і вважає їх своїм добром і скарбом.

Чому мешканці того краю не прийняли Христа? Бо Він їм зробив збитки, ціле стадо свиней втопив. Те, що вони вважали своїм скарбом, в один день зникло. Але Христос показується тут як Визволитель, як Той, що приносить мир, як Той, що є здатним побороти найбільшого тирана, яким є зло у нашому житті і у нашій громаді, і у нашій країні.

Подивімося у світлі цього Євангельського читання на кожного з нас. Я думаю, що змалку кожного з нас вчили жити у Божій присутності. Правда? Ісус Христос приходить так, як Він тоді прийшов до цього Гадаринського краю. Так і сьогодні, в тій хвилині, […] Він приходить до кожного з нас: до мене і до вас. І та Божа присутність справді зможе змінити все те, чим я живу, якщо я поставлю Ісуса Христа у центрі свого життя, так як у цій події. Коли я побачу, що Він є кимось найважливішим для мене, а все, що я роблю, буде довкола Нього обертатися. Якщо Він стане в центрі мого і вашого життя, то я і ви станемо вільні від злого, вільні від того, що, можливо, ще вчора здавалося найбільшим скарбом. Але як прийшла хвороба, то виявляється, що всі ті скарби є нічим іншим, як свинями, які втопилися в морі. Все пропало, тільки Він лишається у центрі мого життя.

І євангелист наче нас притягає до Нього, показує, що Ісус Христос сьогодні є присутній у Своїй Церкві, у Святих Тайнах, у Божественному Своєму Бутті і в особливий спосіб присутній на Службі Божій. Але ми мусимо Його впустити в свою землю, в своє серце, в своє особисте життя.

Матей каже нам, щоб ми не були подібні до тих гадаринців, які сказали Йому: «Іди геть від нас». Часами, коли ми переживаємо хворобу, біль, страждання, втрату, можливо, якихось наших з вами скарбів людських, ми наче кажемо: «Боже, йди геть від мене, бо Ти мені начебто в тій хвилині не зробив те, що я хотів». Але Матей нас запрошує по-іншому поводитися. Запрошує нас прийняти Господа і побачити, що у Ньому ми маємо мир, радість і вічне життя.

Нехай всемилостивий Господь вас щедро благословить. Відчуйте, що Він є близько вас, більше того, Він сьогодні хоче переплисти те море, яке розділяє людину і Бога, Він хоче вступити у вашу землю, у ваше серце, у ваш світ, у ваші думки, у ваше життя. Хоче зробити вас своїми дітьми і показати вам вічну вартість того, чим сьогодні живете.

З проповіді Блаженнішого Святослава під час Божественної Літургії в старечому будинку, яким опікується Згромадження Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії, що у Пралківцях в Польщі  (8.07.2012).

 Про Того, Хто визволяє, і того, хто розділяє

[…]

Ми щойно прослухали уривок Євангелія (Мт. 8,28-34), у якому йдеться про те, як Христос прибув у Гадаринський край, що розкинувся в сусідстві з Палестиною. Цей фрагмент цілком можна назвати аналізом духовного життя людей тої землі. Першими, хто зустрів Ісуса Христа, були два біснуваті, які жили не в місті, а серед гробів. Євангелист Матей цікаво характеризує цих осіб, пишучи, що вони кричали в один голос: «Що нам і Тобі, Сину Божий?» – а також, звертаючись до Ісуса, казали, що Він не їхній і що не хочуть Його. Отці Церкви вважають, що в цих двох біснуватих проявилася природа зла. Передусім, зло завжди поневолює: той, хто чинить зло, стає його невільником. Ба більше, святий Іван Золотоустий твердить, що дві вищезгадані особи – це втілення природи того, хто зветься дияволом, бо саме диявол розділяє, закликає до агресії й ненависті.

Як каже Євангеліє, жодна людина не могла «перейти тією дорогою», тобто повз отих агресивних біснуватих. А неподалік від них паслося стадо свиней. Святі отці навчають нас, що ця нечиста тварина – образ усіх наших нечистих почуттів, пристрастей і гріхів. Той, хто не слухає Слова Божого, а йде за голосом своїх низьких пристрастей, стає свинопасом власних свиней, того нечистого життя, яке не може привести людину до добра.

Але серед того духовного занепаду в тому краю пристрастей переможно з’являється Христос-Спаситель, бо добро завжди визволяє. Хто чинить добро, хто слухає голосу Божого, який становить найвище й найдосконаліше добро, той неодмінно звільняється, віднаходить себе, починає розуміти, що потрібно служити тільки Богові, а не своїм уявним потребам чи пристрастям. І тоді стає спроможним вийти з-поміж гробів, увійти в сім’ю народів, стати цивілізованою особою й нацією, а отже, відчути себе сином і донькою Господа Бога. Одним своїм словом Христос виганяє дух розбрату й ненависті та оздоровлює людей від грішного і пристрасного життя.

Коли ми сьогодні поглянемо на наш край, то побачимо Христа, який стоїть тут, на цій святій землі. Запитаймо себе, хто і як Його нині, у цей момент, зустрічатиме. Бо впродовж останніх років Україна дуже часто уподібнюється до Гадаринського краю. Нерідко чуємо заклики до ненависті, агресії, до протистояння й поділу. Українців, різні куточки нашої країни хочуть протиставити одне одному. Кажуть, що немає єдиного українського народу, що є дві історичні пам’яті, два етноси, дві нації. Через того, хто таке говорить, промовляє «дух» того, хто розділяє. Промовляючи такі слова, людина, той чи той політичний діяч каже Христові: «Ти не з нашого товариства, ми Тебе не хочемо. Що Тобі й нам, Сину Чоловічий?» Щоразу ми, замість того щоб каятися, боротися зі злом, очищатися від усього, що веде до гріха, догоджаємо власним бажанням. Тому сьогодні ми, на відміну від біснуватих гадаринців, просимо: не хочемо, щоб Ти покинув наш край, перебувай серед нас, визволи нас, виведи нас із гробів, у яких нас знову хтось хоче замкнути. Дай нам свободу сповідувати Тебе як єдиного істинного Бога й бути лише Твоїм єдиним, неподільним Божим людом, єдиною нацією, єдиним українським народом.

[…]

З проповіді Блаженнішого Святослава під час Божественної Літургії з нагоди Всеукраїнської прощі до Зарваниці (17.07.2011).