В євангельській притчі, яку ми прослухали Господь наш Ісус Христос доступними і зрозумілими словами розповідає про великі таємниці Царства Божого. Оскільки більшість євреїв займалось землеробством та сільським господарством, то Господь їм говорить свою науку наводячи приклади, які вони мали би розуміти. Ісус розповідаючи притчу про сіяча, хоче в такий спосіб звернути увагу євреїв на різні стани людської душі та серця, коли вони слухають слово Боже.
«Хто має вуха, нехай слухає», цими словами Господь заохочує нас розуміти Євангеліє не тільки у зовнішній формі, але звертає увагу на внутрішній зміст сказаного. Спостерігаючи за розвитком цієї події бачимо, що й апостоли не все відразу зрозуміли. Тому Господь відповідаючи на їхні запитання каже : « Вам дано знати тайни Божого Царства; іншим же в притчах, щоб вони, дивлячись, не бачили, і слухаючи, не розуміли.» Лк.8.10 Святі отці навчають, що навчитися читати слово Боже можна коли ми його будемо застосовувати до свого життя. Ця притча про сівача – про те як ми повинні слухати і сприймати слово Боже. Господь говорить прості слова : сівач сіє, впало зерно на дорогу чи камінь, птахи видзьобали зерно, зерно росте, і т.д. Але виявляється в цих простих словах є глибокий зміст, в них криється бездна премудрості. Чому? Тому, що все це сотворив та благословив Господь. Хоча на жаль зараз ми не готові так сприймати це Боже слово, як Христос його нам подає, але маємо вчитись зрозуміти : що цим Господь хотів нам сказати чи навчити.
Євангельське слово дає нам правдиве пізнання Бога, тому воно завжди являється тим дивним насінням, яке є потрібне людині для духовного життя та спасіння. Посіяне в серці людини це насіння при добрих умовах зростає та приносить плоди : добрі діла та святе життя. Воно містить завжди живу силу, яка підкріплює людину. Без добре засіяного в нашому серці Божого слова ми не можемо себе достойно та гідно вести у щоденному житті. Саме це Боже слово чітко окреслює в чому міститься суть і досконалість нашого духовного та морального життя.
Та маємо визнати, що не завжди Боже слово дає такі добрі плоди. Все залежить від ґрунту на який воно падає. Звідси починається найцікавіше місце для всіх нас, бо цей ґрунт є не що інше як наше серце. Всі ми слухачі Божого слова і отримуємо це насіння. Кожен звичайно думає про себе з кращої сторони, що його серце є тим родючим місцем, яке згідно з Євангелієм принесе добрі плоди. Та коли більш критично до себе подивимось, то спостерігаючи за собою зробимо висновок, який на жаль буде далеко не на нашу користь.
Подібно і більшість з нас розуміється в землеробстві, для нас є близькі знання, щодо того як обробляти її. Отже так як ми знаючи все про землю, яку обробляємо, про насіння тої культури, яку хочемо посадити чи посіяти, так і більшість знає і своє серце, свої немочі та слабості. Щоб зрозуміти причини, які вказують на безплідність Божого слова в нашій душі знайдемо найкорисніші для нас способи обробки і виховання її, які би могли підвищити врожай святого насіння, тобто Божого слова. Слід вивчити ґрунт нашого серця, а зокрема, що так перешкоджає успішному проростанню насіння. Варто для себе знати до якої категорії можна зарахувати наше серце, стосовно євангельського прикладу, на який ґрунт впало насіння і як воно зростало. Бачимо успішно приготована земля сприяє тому щоб дати добрий урожай. Святі отці завжди повчали : працюй плугом покаяння, удобрюй молитвою, поливай слізьми скрухи і постійно виполюй бур’яни страстей.
Щедрий засів постійно творить Господь Спаситель в людські серця та душі, даючи нам слова Життя Вічного. В дар людству було принесене слово Боже, яким Творець покликав до буття вселену. Згодом Син Божий не просто кинув у світ насіння Своєї науки, а заради майбутніх жнив, тобто нашого ради спасіння, Він окроплює ниву людських сердець Пречистою Своєю Кров’ю, вмираючи за нас на Хресті. Бачимо що Господь це робить з великої любові до нас. Давайте і ми з великої своєї любові до Господа, щось все ж таки почнемо робити над нашим серцем, щоб воно стало добрим ґрунтом для Божого слова.
Обгородимо страхом Божим ниви наших сердець від лукавого ворога – диявола, будемо проливати на ці ниви сльози покаяння, обробляти будемо добрими вчинками, обігріємо молоді паростки благодаті - теплом християнської любові. Так працюючи зможемо надіятись, що той засів Спасителя щодо нас – принесе добрі плоди для нас і Церкви. Амінь.
Автор: протоієрей Тарас Огар, Дата: 6.11.2011р.Б., джерело: sv-paraskeva.if.ua