Дорогі брати і сестри!

Коли дивишся із того самого пагорба біля Капернауму, з якого Господь виголошував Свою славетну Нагірну проповідь, на лагідні хвилі Генизаретського озера та на його зелені береги, важко собі уявити, що в цій благодатній околиці може виявитися таке зло, з яким зустрілися апостоли (Лк. 8:26-39). Ця зустріч відбулася зовсім недалеко від Капернауму: від гори Блаженства кілометрів із п’ять човном до протилежного берега, на якому зараз розташоване невеличке арабське село Курсі, і яке євангелист Лука називає Герасин-краєм. Можливо, і цього разу, як дуже часто траплялося в історії, диявол розраховував на раптовість зустрічі з ним. Інакше важко збагнути, чому диявол, який мав би тікати, сахатися від Христа, намагається, не розуміючи, ким Христос є насправді, ввести Його у спокусу, залякати, приголомшити. Принаймні, намагається налякати якщо не Його Самого, то Його учнів. Саме тому, коли Господь вийшов із апостолами на берег, на них кидається цей жахливий біснуватий, що мешкав у гротах, де звикли ховали у ті часи померлих. Намагаючись залякати прибульців, демон, у відповідь на питання Ісуса «Як тобі на ім’я?», гордовито промовляє: «Леґіон» (Лк 8:30), очікуючи остраху і прихованого захоплення. Адже це слово нагадує не тільки про величезну кількість, яка обіймалася словом «леґіон» у ті часи, але й про конкретну військову одиницю, про римські леґіони, які наводили тоді жах на все Середземномор’я.

Цей діалог варто пригадувати, коли ми самі переживаємо зустріч із злом і його виявами у світі. На сьогодні цих виявів ми можемо знайти безліч. І майже завжди диявол, прибираючи різні подоби, різні форми присутності у нашій сучасній цивілізації, намагається довести свою силу, свій вплив, свою хижу красу. Ми можемо виявити це у деяких молодіжних течіях, які дуже часто, не замислюючись на цим, послуговуються сатанинською символікою. Присутність зла помітна і в тих формах творчости, які практикують витончений індивідуалізм, нав’язливо стверджуючи «я» митця. Зло виявляє себе в намаганні приголомшити, здивувати, поставити людину навколішки перед нахабною силою того, хто любить називати себе князем цього світу. 

Спокушаючи Самого Спасителя в пустелі, диявол самовпевнено пропонував Божому Синові всі царства світу: «Я дам Тобі всю оцю владу та їхню славу, бо мені це передане» (Лк. 4:6). І ось на березі близькосхідного озера зустрічаються зухвалий самозванець і справжній, реальний Цар світу. Де й поділося нахабне зухвальство самозванця! Раптом біси, яки вселилися в нещасного хворого, переходять у найбільш зневажних на Близькому Сході тварин – свиней, які тут же самі кидаються в озеро і гинуть. Сила Божої присутности виявляється незмірно потужнішою за аґресивну зухвалість зла.

Нам здається, що ми не маємо такої сили. Нам лячно опинятися сам на сам із силами зла. Але християнин ніколи не може бути самотнім, якщо покладається на Бога, якщо сила Божої ласки перебуває із ним. І саме тоді, коли ми зустрічаємося із самовпевненою, аґресивною, викличною силою зла, нам варто пригадати цей епізод у Гадаринській країні на березі Генизаретського озера. Епізод, який починається із наївних спроб залякати Божого Сина, а закінчується жалюгідною втечею.

Розповіді про всесильність диявола, про його всеосяжний і глибокий вплив на цивілізацію, є міфом, яким нас, сучасних людей, хоче залякати, поставити навколішки. Міфологізована сила зла прагне змусити нас здригнутися, перелякися і пуститися навтікача. Немає сумніву, при зустрічі зі злом слід пильнуватися: так само, як треба пильнуватися, коли зустрічаєш у лісі отруйну змію чи залишену з війни міну. Але необхідно пам’ятати про панічну втечу леґіону темних сил від Царя світла. Треба сподіватися, що й ми здатні перемогти зло, якщо тільки не зустрічатимемо його в розпачливій самоті, лякаючись, шукаючи сховку. Той, хто гордовито називає себе князем темряви і виявляє себе у різних видах насильства й аґресії, власне, розраховує на наш страх. Коли ж наше життя, як Гадаринська країна з прибуттям Ісуса, осяється світлом Божої ласки, леґіони темних сил будуть змушені відступти й кинуться стрімголов у суджену їм прірву забуття, тонучи у хвилях життєвого моря.

Світлосяйна сила присутности Бога в нашому житті здатна в одну мить розвіяти сили темряви й змусити тікати його слуг. Адже світ належить Тому, Хто все створив і здатен одним рухом, одним жестом, одним словом звільнити нас від агресивної влади зла. Необхідно лише звільнитися від диявольської облуди, вийти з лякливого заціпеніння й звернутися за Його батьківською допомогою. Амінь.

Автор: Архиєпископ Ігор Ісіченко, джерело: uapc.org.ua