„І як бажаєте, щоб вам чинили люди, чиніть їм і ви так само. 32 Коли ви любите тих, що вас люблять, яка вам заслуга? Таж бо й грішники люблять тих, що їх люблять. 33 І коли чините добро тим, що вам чинять, яка вам заслуга? Та й грішники те саме чинять. 34 І коли ви позичаєте тим, від кого маєте надію назад узяти, яка вам заслуга? Адже і грішники грішникам позичають, щоб відібрати від них рівне. 35 Ви ж любіть ворогів ваших, добро чиніте їм, і позичайте, не чекаючи назад нічого, а велика буде ваша нагорода, й будете Всевишнього синами, бо він благий для злих і невдячних. 36 Будьте милосердні, як і Отець ваш милосердний.” Єв. Луки.6, 31-37.

 Слухаючи сьогоднішній уривок Святого Євангелія, нас не полишає відчуття, що ми десь це чули і то неодноразово. І дійсно, навчання про любов до ворогів, заклик бути милосердними лунав постійно в проповіді Церкви від самого початку її існування. Чому? Тому що це завжди нове та актуальне.

Якось мені на очі потрапило фото, яке суперечить словам Ісуса Христа: „Будьте милосердні, як Отець ваш милосердний. Автор цієї фотографії – Кевін Картер – отримав за неї Пулитцерівську премію у 1994 році. У Судані в той час шаленів голод і йому вдалося з далекої відстані зробити фото ледь живої від голоду і обезводнення дитини, до якої підкрадався гриф, відчуваючи  смерть і непоганий бенкет. Це було навесні 1993 року. У травні 1994 року фотограф за велику суму продав фото “Нью-Йорк Таймс”, бо тема голоду в Африці була на перших шпальтах газет. А відтак отримав свою “заслужену” премію. Це фото, за опитуваннями репортерів, входить у десятку найбільш вражаючих в історії фотографування. За місяць, в червні 1994 року Кевін Картер покінчує життя самогубством. Причина? Його дуже часто при зустрічах, на прес-конференціях запитували про подальшу долю дитини, а він не знав, що відповісти, бо просто пішов далі, шукаючи вдалішого знімка. Коли автору дорікали, чому він не допоміг дитині, він сказав: “Я маю бути вісником, а спасають нехай інші”. Але сумління не дало йому спокійно жити. Він міг щось зробити, але не зробив.

            Согоднішні слова Господа нашого Ісуса Христа пригадують про гріх байдужості, що наче павук сковує всі наші дії. Недаремно контекст сьогоднішнього Євангелія – це Нагірна проповідь Ісуса Христа, яка сталася „Конституцією” Християнства. У цій конституції знайшлася „стаття”, яка навчає нас бути милосердними. Щоб її легше було виконати, Ісус називає особу, яка маючи всю повноту влади зуміла сповнити закон про милосердя. Цією особою є особа Небесного Отця, що любить тих, хто каже, що Його немає. Отець є милосердний до тих, хто оголосив Його своїм особистим ворогом. Бог позичає нам свою благодать, знаючи, що ми взамін дамо Йому своє грішне серце. Бути сином Всевишнього, до чого нас закликає Христос, означає ступати тою ж дорогою, якою пройшов Його Син Єдинородний. Це дорога випробування і спокус, яка знаємо, як має закінчитися.

            Зробімо кожен постанову, принаймні, пізнати в чому полягає милосердя Отця. Побачити прояви Його милосердя в нашому житті. А пізнавши, уподібнюватимемось до Ноього, використовуючи для того всі засоби, які має для цього Церква Божа.

 

о.Олег Кобель

Вхід/Вихід