Сайт зачинений. Просимо вибачення за незручності.

Події, які відбувались в почутому нами Євангелії йдуть слідом за оздоровленням біснуватого з Герасинської округи (Лк. 8 26- 39), про яке ми розважали з вами минулої неділі. Не всі жителі напевно проганяли Ісуса, бо знайшлись і такі, що побачивши цілковите одужання чоловіка пристали до учнів Христа та йшли за Ним. В родині голови синагоги Яіра сталась велика біда, єдина дочка смертельно хвора. Дружина Яіра, звертається до чоловіка, щоби він попри посаду, що обіймав в синагозі, пішов до Ісуса, який перебував в цей час у місті та просив у Нього допомоги. Можливо, чоловіку, що був на той час людиною публічною, не досить було комфортно просити Ісуса про таке, але життя доньки було в небезпеці і не було іншого виходу, як звернутись про допомогу до Учителя. Євангеліє від апостола Луки, говорить нам про те, що донька Яіра, перебувала в критичному стані «вона помирала»Лк.8 42, апостол Матвій про це взагалі стверджує, що Яір коли зустрів Ісуса так до Нього промовив: «Дочка моя тільки що померла. Прийди но, поклади на неї свою руку, і вона оживе.» Мт. 9.18 До Ісуса Христа, коли Він входив у якесь місто завжди підходило багато людей. Так було і в цьому місті навколо Учителя утворилась тиснява, про це говорять два євангелісти – синоптики Лука та Марко - (Лк. 8.42, Мк.5.28)

Коли Господь разом з натовпом повільно рухався, дізнавшись про перебування в місті жінка, що хворіла кровотечею, пустилась дорогою до Нього. Оскільки вона була важко – хворою, тому не могла навіть і мріяти проте, щоб особисто просити про зцілення Ісуса. Сором закривав їй уста. У ці часи, жінки з подібними кровотечами, вважались ритуально нечистими. Суспільство їх цуралось. Дотик до неї міг бути небезпечним для правовірного адепта Мойсеєвого Закону, а тому всі пам’ятали : «кожен, хто доторкнеться їх, буде нечистим» Лев. 15.27. Не ради цікавості вона опинилась в цьому натовпі. З останніх сил вона пробирається до Ісуса, і в голові її є присутнє тільки одне бажання – доторкнутися бодай би до краю одежі. Апостол Матвій підкреслює факт дотику до одежі Ісуса : «приступила ззаду й доторкнулась до краю його одежі.» Мт. 9.20 Слов’янський переклад цього фрагменту євангелії говорить наступне : «прикоснуся воскрилию ризы его» Мт.9.20, подає нам дуже цікаву деталь. Із слов’янської слово воскрилию означає кістки, які прив’язували до одягу благочестиві юдеї з певною метою – вони мали нагадувати заповіді Божі. Деякі бажаючи підкреслити своє благочестя навмисно збільшували їх, за що Господь в Євангелії не одноразово звинувачував. Мт.23.5 .Господь Ісус Христос, як благочестивий єврей, виконуючи всі приписи також мав цю обов’язкову частину одежі. Кровоточива жінка доторкнулась точніше буде сказано навіть не до одежі, а саме до кісточки. Саме через такий дотик відбулось зцілення. Згодом ми в діяннях апостолів читаємо, що недужі бажали попасти хоч би під тінь апостола Петра, щоб отримати зцілення; доторкнутись до обруса апостола Павла, щоб видужати, а тепер можемо спостерігати, що багато зцілень відбуваються від дотику до мощей святих угодників. Христос перепитує присутніх, хто доторкнувся до Нього. Апостол Петро переконує Ісуса, що в такій тисняві будь-хто може зробити це. Ісус стверджує, що відчув, як велика сила вийшла після дотику. Жінка, яка не могла приховати своє зцілення, визнає перед Господом свій вчинок. Господь, хотів щоб жінка засвідчила своє зцілення. Зустрівшись із нею очима, Він побачив її серце та скільки зусиль доклала вона для цього щоб оздоровитись.

Цей приклад дотику кровоточивої нам дає Ісус, щоби ми частіше могли у своєму щоденному житті доторкнутись до святих тайн, адже так часто ми себе не можемо навіть налаштувати на таку зустріч через різні клопоти свого буття.

Ісус в даному випадку почув дотик віри. Так Він відчуває кожну нашу просьбу, яку засилаємо до Нього. Люди дуже часто нарікають на те, що їх не вислуховує Господь. Ісус був у натовпі людей, але зауважив та відчув прохання через дотик віри, тому не можна говорити, що Господь нас не слухає, напевно ми не маємо просто такої віри, як ця євангельська жінка. Ісус підбадьорює її та йде додому Яіра.

Смерть доньки, голови синагоги, була цілком очевидною для родини та близьких, а особливо для тих, хто доглядав дівчинку. Природно, що всі вони плакали не тільки за нею, але й за батьками, які втратили єдину доньку. Ще коли Яір був біля Ісуса хтось повідомив йому про смерть дитини. Коли Ісус прийшов в дім голови синагоги присутні запитували Його : «Для чого ти прийшов? Вона вже померла.». Люди, які були присутні в домі Яіра сміялись з Нього. Христос не промовчав і звернувся до батька : “Не бійся, тільки віруй, і вона спасеться.”Лк.8.50 . Ісус переконує, що це не смерть, а тільки сон. Господь в даному випадку називає дійсну смерть – сном, пояснюючи нам, що хоч тіло при смерті і залишило життя, то душа людська по своїй природі є безсмертною, а тому вона може знову оживити тіло і людина воскресне, пробуджуючись від сну. « Не бійся», - віра втілює надію. Ісус творить це чудо взявши з собою в кімнату трьох апостолів : Петра, Івана та Якова, а також батьків дитини. Тайна віри не може бути доступна людям «зовнішнім». «Зовнішні», - це ті, хто не вірить, тому вони не повірять і в те, що зробила віра. Людська неміч в усьому знає межу, а також межу віри. Для присутніх в домі людей, було зрозуміло просту істину : якщо людина померла, то значить вже все, пізно і не допоможе вже нічого. Ми повинні розуміти, що Божа сила може зробити неможливе. Христос звертається до дівчини, як до живої : «Дівчино встань»Лк.8.54. Всі присутні злякались. Такого чуда не бачили навіть апостоли. Хотілось би привести кілька прикладів, в яких порівнюється смерть, як сон. Святий Єронім говорить : «В Бога мертві живуть, як сплячі в нас». Ціцерон : «Ніщо так не подібне до смерті, як сон». Ми в наших повстанських піснях співаємо : «спіть, хлопці, спіть». Господь всіх нас сьогодні переконує, вона не вмерла, а спить – скажи тільки Боже слово – вона прокинеться.

В нашому щоденному житті про тих людей, які на наш погляд померли для Бога, ми говоримо, що їхню смерть спричинили залежність від алкоголю чи наркотиків. Тому не варто їм нести слово Боже і ми кажемо подібно як присутні в домі Яіра : «Учителю нема потреби до них приходити». Але після такого свідчення, яке ми отримали через воскресіння дитини Яіра, можемо сказати, що справді навіть по при те, що вони духовно померли, слово Боже може їх воскресити та повернути до життя з Богом.

Сьогодні нам відкривається наука про воскресіння мертвих. Ісус робить це бо Він є «воскресіння і життя» Ів. 11.25 Господь показує сьогодні нам, що коли навіть хтось і помер – то все є можливе для Бога, бо Він Бог «живих і мертвих». Можливо серед тих померлих є хтось між нами присутній, тож сподіваємось,що слово Боже, засіяне в цій науці зможе воскресити і їх до життя. Амінь.

Автор: протоієрей Тарас Огар, джерело: sv-paraskeva.if.ua, 2010 р.