Йоан 12, 1-18

Осанна! Благословен той, хто йде в ім’я Господнє!

Квітна неділя

Сьогодні Ісус відчиняє нам двері Небесного Царства. Єрусалим є символом того Царства, його прообразом. Єрусалим – це «ікона миру». Так, це образ Царства справедливости і миру, сопричастя з Пресвятою Тройцею, до Якої Ісус бажає ввести нас вже тепер. Ціною цього миру є боротьба і перемога над поділами, ненавистю, обманом, гріхом, заплата за які – смерть. Син Давидів приходить підкорити своє місто, тобто те заховане місце, в яке Він приносить свій мир. І цим захованим місцем є серця людей, наші серця. Впродовж цього тижня триватиме боротьба нашого улюбленого Царя, боротьба за знищення в нас гріха і смерти. Його воскресення – це перемога Його хреста над нашим гріхом, перемога любови над нашою смертю.

Але все починається сьогодні. Він входить до нашого життя через своє пониження. Смирення Ісуса, Його лагідність – це вузькі ворота до Небесного Царства. Тому ми маємо бути серед тих малих, кому Отець відкриває тайну свого Сина. Саме діти в той час вітали Ісуса лагідного і сумирного серцем, і саме через таку поставу ми також можемо відкрити Ісусові доступ до нашого серця.

Як ми прийматимемо Його впродовж цього тижня? Він так часто приходить до нашого життя, але чи визнаємо ми це? Важливо йти Йому назустріч так, як діти, дарувати себе Йому, оспівуючи Його. Наша доросла мовчанка часто є німотою, сумішшю страху, недовіри чи байдужости. Мусимо висловлюватися перед «тим, хто приходить в ім’я Господнє» (див. Йо. 12, 13), висловлюватися з безпосередністю серця дитини, адже в улюбленому Сині до нас приходить Отець.

На сьогоднішній Божественній літургії, так само, як і в четвер та наступної неділі, ми можемо застановитися над моментом, якого, можливо, не помічаємо на богослуженні. Ми завершуємо першу молитву подяки Отцеві, викликуючи зі всіма святими і всіма ангелами: «Свят, свят, свят Господь саваот» (див. Іс. 6, 3). А в таїнстві Нового Завіту додаємо: «Осанна! Благословен той, хто йде в ім’я Господнє!» (Йо. 12, 13). Ми промовляємо від свого імени слова прослави дітей Ісусові під час Його входу до Єрусалиму. Адже в цю мить у Пресвятій Євхаристії ми разом з Христом входимо в дійство Його страстей та воскресення, «спомин» яких чинимо на Божественній літургії, але це не лише спогад про Нього. Це факт, який стає дійсним, реальним через нашу участь у Ньому через святе причастя.

Чи розуміємо ми зміст того, що співаємо? «Осанна!» – це більше, ніж оклик. Це наполегливе благання, що дослівно означає: «ну спаси ж нас!». Ісус приходить в ім’я Отця, щоб спасти нас. Нехай цей оклик іде зі щирости нашого серця, так, як запрошує нас до цього євхаристійна молитва словами: «Вгору піднесім серця!».

Святий Дух, Який учить дітей Отця жити, допоможе нам вийти з нашої німоти. Нехай молитва нашого серця буде насамперед молитвою прослави. «Осанна! Благословен той, хто йде в ім’я Господнє!» (Йо. 12, 13), – вітали діти Ісуса словами псалма (див. Пс. 118, 26), не знаючи походження цих слів, а лише чуючи їх у своїх сім’ях. Святий Дух хоче навчити нас молитися словами прослави, які Він надихнув. Книга Псалмів – це книга «Прослави», це невичерпний скарб молитви Божих дітей. Завдяки цій книзі Святий Дух-Утішитель підказує нашому серцю, як співати, як прославляти та хвалити Отця, Який дає нам своє Слово, як оспівувати Його власним Словом, Ісусом, Якого Він дає нам. Для Нього велика радість, коли Він бачить, що ми розуміємо Його батьківське серце, коли чує, як повторюємо Його Слово своїми людськими вустами. «Прийди, Господи Ісусе!» (Од. 22, 20), «Благословенний ти, що йдеш в ім’я Господнє!» (див. Йо. 12, 13) , «Спаси ж нас! Осанна!».

Жан КорбонЦе називається світанком, Львів, Свічадо 2007

Мапа міграції громад з МП в ПЦУ