В’їзд Ісуса в Єрусалим

Подія в’їзду Ісуса в Єрусалим, описана євангелистом Іваном, є радісною і водночас сумною. Радісною тому, що ми, утішаючись із натовпом, мабуть, і собі промовляємо в душі: «Осанна в вишніх, благословен, хто йде в ім'я Господнє», розуміючи, що той, хто їде верхи на молодій ослиці, є Месією, переможцем та істинним Царем всього світу, видимого і невидимого, Царем Миру. А сумною, тому що мало хто з натовпу розумів, хто перед ними і в чому полягає Його месіанство; сумною тому, що через певний час та ж юрба буде кричати: «Не цар він нам! Розіпни Його!».

Слухаючи читання Євангелія від Івана на свято В’їзду Ісуса в Єрусалим, мабуть, переживаємо багато емоцій.

Чуючи згадку про Лазаря та його смерть, а найголовніше - його Воскресіння, розуміємо, що тільки в Бозі криється повнота життя, і той, хто живе з ним, ніколи не ходитиме дорогою, яка веде до смерті, - лише дорогою життя.

Дивлячись на постать Марти, яка служить Господу, усвідомлюємо, що ті, хто виявляє любов через служіння не лише безпосередньо Богу, а й усім тим, хто цього справді потребує, завжди милі в очах Божих і на них чекає істинна нагорода в Царстві Небесному.

Вчинок Марії викликає захоплення: її істина любов засвідчує, що маємо приходити до Бога в цілковитій покорі, смиренні, відданості, незважаючи навіть на висміювання, презирство та всі виклики, які має здолати людина, якщо хоче жити з Богом.

Презирство Юди, всі його вчинки, а зрештою, його зрада викликають справедливе обурення. Виникає питання: «Чому людина чинить зло? Як Юда міг зрадити того, хто стільки зробив добра іншим і не раз і йому давав шанс усе змінити і виправити?» На жаль, зрада Юди повторюється і в нашому житті, коли зраджуємо ті моральні принципи, які Бог заклав у світ та людське серце з моменту сотворення. Кожний християнин розуміє: будь-який гріх більшою чи  меншою мірою - це зрада і великий біль для нашого Господа. Людина свідомо відвертається від обличчя того, хто все створив, всім управляє, того, хто послав у світ на страждання Сина, щоб показати свою безмежну любов, знайти заблукану вівцю і знову дати людині шанс повернутися до раю.

Люди в натовпі, які горять люттю і бажанням погасити жадобу ненависті та злості через смерть того, хто забрав їх сон, авторитет, через кого їх становище опинилося під загрозою, - це закриті для сприйняття істини особи, котрі власні бажання і пріоритети ставлять вище від інших, а їх поведінка просто суперечить здоровому глузду.

Ще один образ, на якому хотілося б зупинитися, - це увесь натовп, який бачить Ісуса як царя, але земного, який звільнить від римського гніту.

Дивлячись на всіх персонажів, названих вище, чіткіше розуміємо, де перебуває і в чому полягає Царство Христа. Наша життєва позиція виявляє, до якого царства ми належимо і хто для нас є цар.

Спостерігаючи трагедії сучасного світу: війни, насильство, злобу, а особливо екологічні кризи, - усвідомлюємо  сутність людини, яка не дякує Творцеві за дар, а щосили намагається зайняти Його місце; розуміємо, що не тільки свідомо відмовляємось належати до царства Христового вже тут, на землі, а будуємо власні царства, де хочемо задовольнити егоїстичне бажання панувати над іншими.

Ставлення до створеного Богом світу, Його дарів, багатства, зрештою, до самого Бога й інших людей у сучасному світі інколи набуває настільки спотворених форм, що хочеться кричати і просити Христа Царя про допомогу, щоб Він втрутився, відкрив людині її покликання та істинне призначення Божих дарів.

Бог створив багатство і красу природи не лише для нашого існування, але щоб ми віддали Йому хвалу за турботу і побачили, хто є істинним Володарем усього живого.

Папа Венедикт ХVI говорить, «що Царство Боже там, де Ісуса визнають за Царя». Лише один погляд на Ісуса на хресті, Його любов до нас, приклад земного життя, прощення не тільки кривдникам, але й тим, хто не розпізнав у ньому Господа, Бога і Творця, розкриває суть та дорогу до Царства Небесного, яке бере початок вже тут, на землі.

Тож пам’ятаймо: Христос є Цар миру, і там, де є справжній мир, там є Христос, є життя, любов, розуміння, повага, відповідальність, милосердя і вдячність Богу за всі дари, які Він нам дає, а особливо за Його Царство, яке Він створив для нас.

Підготував: о. Дмитро Онуфрик, екореферент Одеського екзархату

Мапа міграції громад з МП в ПЦУ