Лк. 1, 24-38. 
Радуйся, Благодатна, Господь з тобою


Коли земля прокидається від зимового сну та вкривається весняними квітами, тоді свята Церква вшановує таїнственне і благодатне свято Благовіщення Пресвятої Богородиці. Сповняється обіцянка Господа дана на початку віків послати у світ Єдинородного Сина свого для спасіння всіх людей. 

Подія Благовіщення відкриває нам конкретну поставу Марії щодо Бога. Вона вповні віддає своє життя Богові і дозволяє Йому діяти у житті, а не підчиняє Бога собі і своїм планам. 

Людське життя дуже залежить від відносин між людьми. У житті є багато справ, котрі ми не можемо зробити чи вирішити самі, тому часто потребуємо допомоги чи поради інших осіб. Чим кращі є відносини між особами, тим легше є вирішувати різні справи, кращою є атмосфера вдома, в родині чи на роботі. 

Подібно духовне життя християнина має бути побудоване на відносинах любові з Богом, а не лише обов’язках. Бо в останньому випадку духовному життю християнина загрожує механічна молитва, духовна черствість. Від якості цих відносин залежить зміна нас самих і нашого життя. 

Постава Марії у день Благовіщення, це чудовий приклад правдивого духовного життя кожного християнина. Особисті духовні відносини любові Марії з Богом були важливіші для неї, ніж власні духовні плани. Вона засвідчила це словами: „Ось я слугиня Господня, нехай мені станеться по твоєму слову” (Лк. 1, 32). Духовне життя повинно будуватися на основі взаємних відносин людини з Богом, ставленні один до одного у дусі любові і довір’я, відкритості серця. Тоді такий спосіб зв’язку людини з Богом стає міцним, має силу змінювати на краще нас самих і наше життя. В центрі такого духовного життя стоїть не наше я, а Христос, сповнення Божої волі, як надійного провідника до щастя, до вічності. 

Духовне життя деяких християн нагадує торгівельні відносини з Богом. Відносини людини з Богом іноді подібні до ходіння в магазин. Коли ми йдемо в магазин і маємо потребу щось купити, то заходимо у відповідний відділ, вибираємо потрібний товар, тоді йдемо до каси, оплачуємо касиру гроші за придбаний товар і пішли до дому. І що відбувається? У нас практично немає особистої зустрічі і знайомства з продавцем. Ми бачимося, зустрічаємося з ним лише на хвилину і розходимося. І як кажуть в народі: Я не знаю його, а він не знає мене. 

Подібно буває у духовному житті. Коли потребуємо додаткової допомоги, ми звертаємося в молитві до Бога, отримуємо потрібні дари від Нього, допомогу і повертаємося до вирішення своїх щоденних справ. І тоді увага людини поволі відвертається від Господа Бога, вона перестає на якийсь час відчувати потребу Бога. Таким чином наше звернення до Бога, зв’язок з Ним не набуває рівня взаємних відносин, не доходить до взаємного пізнання, любові. Відносини людини з Богом залишаються далі мертвими і холодними. 

Приклад життя Діви Марії показує щось протилежне. Як передає традиція, Марія склала обітницю чистоти і постановила вповні посвятити себе на служіння Богові у Єрусалимському храмі. У день Благовіщення Марія чує від архангела Гавриїла пропозицію стати Матір’ю Божого Сина. Вона прислухається до Божого голосу з уст архангела Гавриїла, відкриває перед Ним своє серце, залишає свій план і приймає Божу волю, дозволяє Богові провадити себе і будувати своє подальше життя згідно Божої волі. Народженням Божого Сина Марія ще більше зблизилася до Бога, щораз глибше пізнавала Його, вчилася вповні довіряти Богові і всю надію покладати на Нього. 

Святість Марії принесла в кінці два важливі плоди: славне Її Успіня і могутнє заступництво в небі. 

В одній місцевості нашого краю стоїть величава Церква, посвячена на честь Божої Матері. У день храмового свята одного року прибув двадцятирічний хлопець із метою викрадення дорогоцінності із Чудотворного образу. Щоб здійснити цей злочин, прибув не сам, а з кількома ровесниками, спільниками, які йому допомагали. Після відправи, коли люди вийшли з Церкви, злочинці зійшлися разом, із нетерпінням очікуючи сигналу, який мав дати їм організатор. Уже розпочалась інша відправа, а його не видно. Можливо, попався, думали між собою друзі. Оскільки довго його не було, то пішли його шукати і ледве знайшли у куточку храму, коли він навколішки молився. „Що з тобою сталось?” — запитали у нього. „Нічого, - відповів, - покутую. Бувайте здорові, бо від сьогодні я належу Богові, від Якого вже не відступлю!” „Та звідки така нечувана переміна прийшла до тебе, поясни нам?” Після довгої мовчанки він відповів: „На цьому місці змилосердився наді мною Господь Бог. Тут перед хвилею молилось кільканадцять людей і увесь час повторювали „Богородице Діво...”, вони вже були дуже перемучені, але свої молитви присвятили за навернення найбільшого грішника. Тоді мені видалось, немовби Сам Бог грізно до мене заговорив: „Тим грішником є ти, вийди звідси і навернись”. Тому я прошу вас, залишіть мене, я не хочу бути пропащим. Ще сьогодні відбуду сповідь, а завтра нехай Бог робить зі мною, що хоче”.

Величаючи і прославляючи сьогодні благодатну, повну ласк Марію, і ми, християни третього тисячоліття, наслідуймо її чесноти, щоб вони просвічували нам життєвий шлях, переповнений різними життєвими тривогами і небезпеками, на дорозі до нашого спасіння. 

Тож святкуючи сьогодні свято Благовіщення Пречистої Діви Марії, відзначаймо його з великою користю для наших душ. Пречиста Діва Марія повинна стати провідною зіркою нашого життя. Вона світить нам своїми чеснотами, щоб ми бачили це світло і воно стало нашим дороговказом на дорозі до Бога, до спасіння. Нехай же її покора стане нашою покорою, її чеснота — нашою чеснотою, її святість — нашою святістю! Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист