Лк. 24, 39-47. 
Господь же Ісус …вознісся на небі і возсів праворуч Бога

Щоб краще зрозуміти глибоке духовне значення свята Вознесіння Господнього, потрібно пригадати собі те, що відбувалося у житті Ісуса до цієї події. А, зокрема: для чого саме Христос прийшов на землю, з якою метою? Євангеліє навчає нас, що Ісус Христос прийшов на землю, передусім, для того, щоб спасти, визволити людей з неволі гріха і диявола та його влади і проклять, всіляких немочей та недуг - душі і тіла. Щоб пригадати нам, що ми створені на Божий образ і подобу і обдаровані безсмертною душею, покликані до вічного - неймовірно радісного, блаженного життя у Царстві Небесного Отця. 

І ось славне Вознесіння Ісуса Христа із землі на небо, до Свого Отця, пригадує нам основне наше покликання, головну мету нашого життя – стати учасниками цього блаженного вічного життя, небесної радості Божих дітей. Ця радісна подія Вознесіння Ісуса на небо має одну важливу особливість – Вознесіння Ісуса Христа відбулося не на рівнині, а на вершині гори Тавор. А це означає, що дорога до осягнення цієї ОСНОВНОЇ, ГОЛОВНОЇ нашого життя, здебільшого та загалом, є не такою вже простою і легкою. 

На дорозі до Царства Небесного нам часто-густо доводиться долати багато різних трудностей, перемагати чимало гріхів і спокус. Та,  незважаючи на всі ці труднощі, наша подорож до неба має одну особливість – ми не є самі на цій нелегкій дорозі до Отця, а з Нами зажди є наш Спаситель Ісус Христос: „Ось я з вами по всі дні аж до кінця віку” (Мт. 28, 20). Він готовий допомагати нам, скріпляти та зціляти нас тілесно й духовно, захищати й визволяти від різних загроз та небезпек і впевнено провадити до неба словом Своєї Божественної науки і прикладом власного життя. 

Свято Вознесіння пригадує нам, що наше земне життя - це, передусім та головно, час приготування до вічної радості в небі. А це зроджує ще одне запитання: як ми використовуємо час нашого земного життя, що і як робимо для того, щоб цю основну, головну мету життя успішно здійснити? Чи робимо все від нас залежне, щоб впевнено осягнути це блаженне життя вічне? 

Ще одна важлива риса події Вознесіння є те, що Ісус Христос повернувся на небо в атмосфері слави і радості. З розповідей євангелистів знаємо, що земне життя Ісуса не було легке і просте, не проходило в атмосфері великого достатку і слави. Вже з дитячих років Він зазнавав переслідувань, жив у простоті і скромності, разом з батьками працював, щоб забезпечити належний прожиток. У всьому Своєму житті Христос старався досконало виконати Свою земну місію, сповнити волю Свого Отця і дбати про Його славу. І хоч частина людей не впізнали і не прийняли Ісуса як Месію, засудили на смерть і стратили, та Він славно воскрес із мертвих і вознісся на небо. 

У цьому є важлива наука для нас. Можливо, і в нашому житті нерідко є більше трудностей, ніж успіхів, хвилин смутку, ніж радості. Але якщо ми - попри те все - щиро каємося у наших гріхах і спотиканнях та, при цьому, прагнемо і стараємося бути вірними Богові, сповняти у всьому Його волю і дбати про Його славу, ми здобуваємо для себе вельми важливий, неоціненний дар. Тобто тоді наша душа в кінці життя зможе у спокої залишити цей земний світ і радістю увійти до неба. Туди, де, як читаємо в Святому Письмі і тим молимося, вже немає ні болю, ні горя, ні печалі, ні зітхання, ні хвороби тощо, але життя безкінечне і надзвичайно радісне. 

Вдивляючись сьогодні у земне життя Ісуса Христа і Його завершення у вигляді славного Вознесіння, стараймося наслідувати приклад нашого Спасителя. Дбаймо, найперше, не про суто земні плоди, а про добрі - духовні плоди нашого життя у вічності. Щоб, коли прийде кінець нашого земного життя, ми могли завершити його так, як один із учнів Христа - св. апостол Павло. Котрий написав про себе так: „Я боровся доброю борнею, скінчив біг - віру зберіг. Тепер же приготований мені вінок справедливості, що його дасть мені того дня Господь, справедливий Суддя; та не лише мені, але всім тим, що з любов’ю чекали на Його появу(2 Тим. 4, 7-8). Амінь. 

о. Михайло Чижович, редемпторист

Вхід/Вихід