Ми можемо пережити Боже милосердя на собі, а що далі?

Дорогі браття і сестри!
У притчі про милосердного Царя ми зустрічаємо дивну поведінку чоловіка, що пережив мить тому помилування, про яке просив, але з якоїсь причини не виявив милосердя до свого друга. Защо і зазнав справеливого покарання.
Ісус завершує висновком: Отак і мій Отець небесний буде чинити вам, якщо кожний з вас не прощатиме братові своєму з серця свого.

Кожного дня ми просимо про милосердя Боже над нами, бо усвідомлюємо свою грішність, немічність, недосконалість. Як дитина не може без батьків, так і людина не може без Божої Батьківської опіки. Чим більше ми наповнюємося даром смирення, тим більше усвідолюємо нашу неміч і Божу доброту до нас.
Але це не у всіх випадках… Бо інколи ми стаємо жорстокими, надто справедливими і прискіпливими за дурниці у відношені до наших ближніх, особливо до найближчих, найрідніших. Дехто вважає основною причиною такої поведінки – брак любові. Коли серце наповнене любов’ю, воно хоче прощати і милувати, але коли наповнене гріховними пристрастями, тоді воно стає “кам’яним”.
Ось так, люди із кам’яним серцем зверхньо ставляться навіть до Бога. Подібно у притчі розказано, що той благав про помилування, але чи це було із щирого серця, чи просто наіграна сцена?
Адже коли приймаєш милосердя до серця, тоді воно стає милосерднішим! А якщо це лише зовнішня фальшива поведінка, то ніяких перемін не стається.
Щодня Бог проявляє своє помилування над людством, але не всі стають милосерднішими. Якби всі до серця приймали цей дар, тоді би серце сокрушувалось і ставало добрішим до іншим. Скільки би було багато доброти?!
Дорогі браття і сестри у цей рік милосердя, Свята Церква нам дає нагоду звернути особливу увагу на Боже милосердя! Маємо можливість скористатися цією спільною ласкою, коли будемо допомагати один одному збагнути і пережити на собі Божу доброту, а відтак дарувати її іншій людині, щоб і її серце сокрушилось, щоб і вона пережила на собі, що це означає бути прощеною, помилуваною.
Коли відчуємо на собі людське милосердя, тоді і легше буде розпізнати Боже, ось так від видимого дійдемо до невидимого, від матеріального до духовного.
І Ів 4.20-21 Коли хтось каже: «Я люблю Бога», а ненавидить брата свого, той не правдомовець. Бо хто не любить брата свого, якого бачить, той не може любити Бога, якого він не бачить.
І таку ми заповідь одержали від нього: «Хто любить Бога, той нехай любить і брата свого.

 

о.Віталій Тарасенко

 

Вхід/Вихід