Якщо ти отримуєш від Бога добро, то чому поширюєш зло?

Чи не слід було й тобі змилосердитись над твоїм товаришем, як я був змилосердився над тобою?
Бог є джерелом усякого добра. З цього джерела виходить все добре, що ми маємо і чим живемо. Ця цілюща вода доброти наповнює все людство: і грішників, і святих. У сучасному світі важливість Божої ласки у житті  не дуже підкреслюємо, думаючи, що все і має бути так, забуваючи про основне джерело звідки все походить, натомість, все приписуючи собі. Якщо все є природно, а людина цар природи, то до висновку, що людина цар добра, недалеко.
Є багато людей, які кажуть про самих себе: “я є добра людина”. І в якісь мірі кажуть правду, але не повну. Віруюча в Бога людина каже: “Бог дав мені ласку зробити добро. З Божої волі зміг послужити тобі. Слава Богу за те, що змогла продовжити добро ”.
Віруюча людина в усякому добрі бачить присутність Бога, а невіруюча – далі за межі себе не виходить.
Бог помічник чи володар?
Дехто із “побожних” незамислюючись каже, що Бог йому допомагає у житті робити добро. Бог помічник? Сказано ніби не погано, але, якщо глибше подумати, то чи не найперше ми самі маємо бути помічниками Бога у поширені добра?
Бог – джерело добра, а ми – носіями цієї води доброчинності. 
Якщо людина ставить себе в центрі уваги і привласнює собі добро, то стає його господарем і вже сама вирішує кому і коли його дати, і навіть забрати його назад.
Якщо ставимо у центрі Бога, а себе вважаємо за Його слуг, то рішення робити добро віддаємо Йому і Його слухаємо.
Так хвиля добра поширюється по світі з волі Божої, а не з людської милості.
Прощати – це дарувати добро від імені Бога, це продовжувати поширювати Його любов.
Христос у притчі “Про доброго Царя” нас повчає ширити добро, продовжуючи наповняти людське життя милосердям. У цій же притчі показано, як ми, нажаль, можемо зупинити цю хвилю Божої доброти і не передати її іншим.
Прийняти Божу доброту потрібно не тільки ззовні, але ще й в середині душі. Тоді Божа ласка почне переміняти людське серце і воно стане добрішим. Якщо приймаємо Божий дар лише зовнішньо, то в середині залишаємося тими ж самими. І коли приходить до нас черга поширювати добро, то , як ми кажемо, “чомусь не виходить”. Божа доброта виливається на нас не тільки для матеріального блага, а перш за все для духовної користі – щоб ми стали добрішими.
Приймати добро від Бога потрібно не тільки зовнішньо: “посповідався і виконав обов’язок”. А слід наповнитися до глибини радістю прощення, яке ми отримали незаслужено. Усвідомивши це – ми не будемо мати трудності передати це прощення нашим ближнім, які також потребують відчути на собі любов, Любов Божу. Не посміємо затримувати на нас Боже милосердя, а послужимо щоб передати його іншим.
Факт: багато осуджують християн і критикують, але у скрутний час приходять до них, вірячи, що вони допоможуть, знаючи, що вони продовжують діло Ісуса.

Євангеліє від Матея 18:21-35

 

 

Вхід/Вихід