Святкуємо велике свято: Успіня ПДМ. Побожні перекази та праведні автори стверджують, що апостоли, коли прибули до місця поховання Богородиці, не знайшли її тіла. А прибули вони вдруге тому, що апостол Тома спізнився, не був на похороні, але дуже бажав побачити тіло Богородиці. А те, що апостол Тома спізнився, означає, що він проповідував слово Боже дуже далеко від цього місця, де померла Пресвята Богородиця. І, коли не знайшли її тіла, тоді почали переконливо говорити про те, що тіло Марії забрали ангели Божі на небо. Тіло її було святе й непорочне, вона ніколи не вчинила нічого такого, що не подобалося б Господу Богу. Усе, що думала, говорила чи виконувала Пресвята Марія, все було на честь та славу Бога. Відносно свята Успіня Пречистої Діви Марії, то найповажніші свідоцтва твердять, що це свято започаткували і святкували святі Апостоли. Про це свято згадує Папа Римський, святий Дамазій, з IV століття і св. Григорій, Папа. На сході у Церкві, швидше, як на заході можна віднайти ці вшанування. А це було таким урочистим святом, що його спочатку святкували три дні. У східній церкві приготування до свята Успіня започаткувалося двотижневим постом і про це згадує св. Анатазій Синаїт, що ця практика походить з апостольських часів (див. Успіня ПДМ в книгах «Життя святих»).

Відносно таємниці Успіня признаємо, що Пречиста Діва Марія не тільки з душею, але й з тілом вступила на небо. Це - знак, що після Господа Бога вона посідає владу дану їй Господом у небі та в світі. Що відноситься до свята Успіня та забирання тіла Матері Божої в небо це те, що Ісус Христос власною силою в тілі вознісся до неба, а Пречисту Діву Марію, Бог забрав своєю могутністю. Мати Божа померла так, як інші люди, але Бог воскресив її і відразу забрав з тілом у вічність. Про смерть Марії ми говоримо, як про її сон, бо вона з великим спокоєм та надією відійшла до вічності. Можемо твердити з багатьма побожними авторами, що Пресвята Богородиця:

а) Збережена від усякого гріха, також первородного, не повинна була умирати, але, коли помер Божий Син, так і вона померла.

б) Вона прийшла на світ тоді, як уже панував первородний гріх, а слова св. Письма голосять, що «постановлено людям раз померти» і сам Господь Бог не хотів її від цього зберегти. Бо смерть зустріла її не як покарання, а як доведення того, що закон смерті строго виконується на всіх.

в) Вона у всьому уподібнювалася до Спасителя, свого Сина.

г) Мати Божа - посередниця потрібних ласк, духовних дарів, а, особливо в годину смерті. Вона спокійно перемагала спокуси, подібно, допомагає й нам у хвилину смерті відбивати напасті диявола.

д) Смерть - закон природи людини, тіло старіється і повинно вмерти, воно - матерія, підлягаюча змінам. Святий Августин стверджує, що Ісус Христос все одно був би помер, тільки природною смертю, коли б довго жив на землі. Марія померла без жодного терпіння відносно тіла і відносно душі. Пресвята Богородиця ніколи не терпіла жодної хвороби, бо мала найдосконаліше тіло, але відчувала моральне терпіння, терпіла голод і холод, але не хвороби.

В Утрені на свято Богородиці оспівуємо її перехід до вічності такою піснею: «Твоя смерть, Пречиста, була переходом до життя вічного і кращого; переселена була ти, Чиста, щоб у радості бачити Сина твого і Господа» (Утр., Успіня, ірмос піс. 4).

Про 120-річного пророка Мойсея св. Письмо говорить, що він не відчував недуги і недомагань, а зовсім здоровий пішов на гору, щоб віддати Богу душу. Так пишеться про св. Івана Євангеліста, що, будучи поважного віку при доброму здоров'ї, ліг у гробі і помер. І багато інших людей померли не від хвороб, але маючи цілковите здоров'я та силу, бо така воля Бога.

З чого й чому померла Пресвята Богородиця? Мудрець пригадує: «Кожне тіло старіється, як і одежа, бо від віку присуджено: смертю помреш» (Сир 14,17). Тіло Божої Матері не старілося, а вона померла з любові до Бога, з туги за Богом, за Своїм Сином. Письменники по-різному судять про вік смерті Діви Марії. Святий Антоній говорить, що вона померла у віці 60 років, св. Анзельм - 80, св. Євсевій - 63, а св. Бароній - 72 роки і це, здається, найточніше. Пресвята Марія померла в Єрусалимі. Вона проживала там, де відбувалася Тайна Вечеря. Відносно тверджень письменників, - вона померла 12 серпня. І Богородиця знала виразно про об'явлену їй смерть (див. І. Я. Луцик «Ілюстроване життя святих» 15 серпня). По-різному святі письменники висвітлюють присутність апостолів під час похорону Марії. Одні говорять, що вони просто зібралися, інші, що збір апостолів, це чудо, в котрому вони в мить були зібрані. Богослови і старовинні джерела погоджуються з тим, що Пречиста Діва Марія приймала Напуття перед смертю, але не сповідалася, бо була безгрішна. Можливо, лише з покори прийняла Оливопомазання, бо за нею не числилися жодні провини.

Не потрібно великого переконання, що усі перенесемося у свій час до вічності. Потрібно старатися про те, щоб наш перехід відбувся у примиренні з Богом, щоб на душі на тяжів жодний гріх. Для того потрібно щодня готуватися і часто перепрошувати Господа у тайні святої Сповіді за свої гріхи. Часто стараймося повторяти поза сповіддю: Господи, прости мої гріхи, за котрі з великою любов'ю перепрошую тебе. Тому автор псалмів пригадує: «Просвіти мої очі, щоб не заснути смертю, щоб не сказав мій ворог: Я його подужав!» (Пс 13,5). Ми повинні перемогти ворога-диявола любов'ю до Господа та взивати до його Небесної Матері про поміч, щоб чинити справедливість. Бо «справедливість від смерті рятує» (Прип 10,2). Господь Бог бажає нашого спасіння, інакше, чому б Син Божий приходив у людському тілі на землю та терпів страшні муки і ганебну смерть?! Святе Писання навчає нас: «Бо Бог не створив смерть, ані не радіє з погибелі живучих» (Мудр 1,13). І це - велика правда, що Господь бажає спасіння кожної людини (пор. 1Тм 2,4). Таку можливість, спастися, ми з вами теж маємо, її потрібно тільки прийняти у своє життя. А прийняти з вірою, щоб направляти наше життя на бездоганну дорогу.

Молімося до Богородиці, нашої найкращої Матері, котра розуміє нас ліпше від рідної матері, щоб ми простували дорогою правди та любові до Бога й ближнього. Тільки цілковите віддання себе у руки Бога, приведе нас до спасіння! А найкраще це чинити через Марію, бо нам, як нашу матір, Син Божий доручив її, коли помирав на хресті (пор. Ів 19,27). Молімося зі св. Альфонсом, Учителем Церкви: «О Маріє, мати прекрасної любові, випроси мені більше любові й вчини, щоб я не жалів себе з любові до Бога, котрий з любові до мене винищив себе» (св. А. Ліґуорі «Про муки Господа Ісуса», Розважання XI на Страсний вівторок).

† Ігор (Возьняк)

Архиєпископ Львівський УГКЦ

Храм Успіня Пресвятої Богородиці, м. Львів, вул. Максимовича

28 серпня 2010 р. Б.

http://www.ugcc.lviv.ua/