“Величаємо Тебе, Пресвята Діво, Мати Христа Бога нашого,
і славимо всеславний Покров Твій”

Слава Ісусу Христу!
Всечесніший Отче!
Дорогі у Христі брати і сестри!

Сьогодні великий день, Господь наш Ісус Христос відкриває нам Свою Любов через Покров Пресвятої Діви Марії, Своєї Матері: «Яку дуже любив, нею опікувався». Він сам її вибрав для того, щоб прийти у цей світ, щоб відкрити людям істинного Бога, показати, що Бог є Любов.
Головною подією, через яку і виникла традиція святкування цього празника, це було видіння святого Андрія Юродивого. Царгород, столицю Візантії, облягали араби. Ціле місто й народ перебували у великій тривозі. У храмі Пресвятої Богородиці на Влахернах, де зберігалася її риза, правилась вечірня. Молячись, народ переповнив церкву. Між народом ревно молився про охорону міста святий Андрій Юродивий зі своїм учнем Епіфанієм. Відправа закінчується. Святий Андрій бачить, як від вхідних дверей церкви — йде світлом осяяна Пресвята Богородиця у супроводі святого Йоана Хрестителя і Йоана Богослова та при співі великого хору святих. Божа Мати підходить до престолу, вклякає, довго молиться і заливається сльозами. Відтак встає здіймає зі своєї голови хустку-покров, і широко простирає її над народом у церкві. Видіння зникає. Святий Андрій та Епіфаній, які бачили це видіння, зрозуміли, що Пресвята Богомати прийшла, щоб врятувати місто. Звістка про чудо блискавкою розноситься по всьому місту. Вороги відступають. Місто врятоване.
Хто може найкраще навчити нас покладатися на Бога, любити Його? Очевидно, що Пресвята Богородиця, наша небесна Матір-Покровителька. Живучи на землі, багато терпіла, а вершиною її страждань була смерть Ісуса на хресті. Господь, подарувавши її нам, дав заступницю, що допоможе гідно йти цією долиною сліз. У світі є багато людей, котрих можна назвати сиротами тому, що шануючи Ісуса, не шанують Його Матері. Це велика помилка та велика втрата – позбавляти себе могутньої материнської опіки. Дитина без матері стає сиротою, подібно людина, що позбавляє себе опіки Божої Матері, прирікає себе на духовне сирітство.
Мені пригадується історія, смерті одного протестанта, що палав ненавистю до Католицької Церкви. На ложі смерті він попросив привести священика… всіх це здивувало… Історія ж була така: коли він у дитинстві повертався зі школи, бачив, як школярі кидали каміння у статую Матері Божої. Він оборонив її. Його запитали: “Ти католик?” – “Ні! – відповідав він. – Але я охрещений”. Вночі йому приснилася гарна Пані, котра сказала, що не забуде йому цього доброго вчинку, що він не загине. Тепер, коли він лежав на смертному ложі, до нього прийшла ця Пані зі статуї. Пригадала йому його добрий вчинок та свій давній прихід до нього. Це так вплинуло на чоловіка, що він захотів висповідатися, покаятися, – тому й покликав священика.
Свята Церква нас вчить славити Пресвяту Богородицю, як Царицю Неба і Землі, як Чеснішу від Херувимів і незрівнянно славнішу від Серафимів.
Існує таке оповідання, що коли мама земна плаче, то Небесна Мати збирає ці сльози у пригорщі і несе до Престолу Божого. Свято Покрови – це свято всієї України, бо вшанування Покрови ми прийняли в своє серце від своїх Батьків. Тому Мати Божа є присутня у кожній хаті доброго християнина. Наш народ прославляє Божу Матір, душею і серцем обіцяючи їй служити, іменуючи її всеблагою, спасінням світу, нашою радістю, ласкавою матір’ю, потіхою грішних, любою ненькою. Ми зі щирого серця, у повноті любові, дуже щиро любімо свою Матір – Пречисту Діву – і вшановуймо її Покров.
Просимо Тебе, о Божа Мати, навчи нас любити Господа і ближнього так сильно, наскільки це можливо для нас, людей, візьми нас під могутній свій покров у цьому житті, а в майбутньому дай щасливе життя у вічності.
Амінь.

о. д-н. Олег Баранич