Сайт зачинений. Просимо вибачення за незручності.

Іди і роби так само…

Вислів «добрий самарянин» став крилатим. Змінилося саме значення слова «самарянин». Існує чимало доброчинних організацій, котрі в своїй назві використовують цей вираз. Люди в часи Ісуса Христа під словом «самарянин» розуміли не те, що розуміємо ми.

Часто, узагальнюючи цю притчу про милосердного самарянина, ми думаємо, що тут говориться, що, якщо ми бачимо когось, хто лежить на обочині, то нам потрібно підійти та допомогти цій людині. Проте, якщо ми хочемо зрозуміти, що, насправді, мав на увазі Ісус, розповідаючи цю притчу про самарянина, то ми повинні заглибитися в Святе Письмо.

Ненависть між юдеями та самарянами панувала століттями, її відгомін ми бачимо і сьогодні в напружених взаємовідносинах між Ізраїлем та Палестиною. Кожна із цих двох сторін заявляла, що саме вона є спадкоємницею тих обітниць, котрі були дані Авраамові та Мойсею, тому як Ізраїль, так і Палестина вважають себе повноправними господарями Обіцяної Землі. Мало хто сьогодні їздить із Галилеї до Єрусалиму прямою дорогою, оскільки вона простягається західним побережжям, а там досить легко стати жертвою насилля. Так само в часи Ісуса Христа більшість паломників, як і Сам Ісус, віддавали перевагу тому, щоби піти вниз Йорданською дорогою до Єрихону, а потім повернути на захід, піднімаючись до Єрусалиму, бо так було безпечніше.

Проте не завжди там було безпечно. Дорога від Єрихону до Єрусалиму мала багато поворотів та петляла поміж скелями та пагорбами, де переховувалися розбійники. Самотній мандрівник ставав для злочинців легкою здобиччю. І, коли його на дорозі залишали напівмертвого, то ті, хто проходили повз нього не могли з впевненістю сказати чи він живий, чи мертвий.

Питання законника та відповідь Ісуса не відповідають одне одному. Законник прагне знати хто для нього є ближнім, для нього Бог – це Бог Ізраїлю, а його ближні – це юдеї. Для Ісуса Бог Ізраїля – це Бог, Котрий виливає Свої благодаті на цілий світ, а ближній – це кожна людина, котра потребує допомоги. Ісус питає не про те, кого вважав своїм ближнім самарянин, а про те, хто став ближнім для напівживого юдея, котрий лежав на обочині дороги.

Основною темою притчі стає навіть не те, хто для нещасного напівживого чоловіка став ближнім. Найбільш шокуючі слова Ісуса полягають в тому, що не слід шукати собі ворогів серед самарян, римлян чи серед інших народів, бо це немає нічого спільного із життям у Бозі та Його благодаттю. Ісус пропонує усім шлях примирення, бо тільки «сини миру» (пор. Лк. 10:6) зможуть уникнути осудження, котре чекає на людей, котрі проявляють насильство.

Ісус просить законника сказати свою думку та своє розуміння закону. Цьому законнику є мало поставити питання Ісусу, він хоче одержати перемогу в цій невеличкій суперечці. Ісус у цій притчі показує, що Божа благодать простирається далеко та обхоплює собою всі народи.

Для нас важливо, щоби ми могли скористатися Божим даром любові та благодаті, щоби ми могли розгледіти заклик до милосердя, спрямований до нас, та простягнути руку допомоги цілому світу.

Ми живемо у світі, де кожного дня із телеекранів, радіоприймачів чи газет ллються на нас новини про чергові жертви, котрі опинилися на обочині дороги життя: чи це безпомічні жертви війни, чи жертви природних катастроф, чи залишені та нікому не потрібні діти, дідусі та бабусі, чи невиліковні хвороби, безробіття та зламані людські долі. Над цим усім до нас звернені слова Христа: «Іди, і ти роби так само». Чи вистачить у нас бажання, часу та співчуття, щоби зупинитися та допомогти? Щоби знайти та простягнути їм руку? Амінь.

о. Микола Гаврилюк