Сайт зачинений. Просимо вибачення за незручності.

Любити – це наше природне покликання

Дорогі браття і сестри, роздумуючи про заповіді любові, які чуємо сьогодні від Христа, найперше запитаймося самі себе: Чи ми вміємо любити?
“Любов” – це слово, яке має само говорити за себе, бо чи є хто з людей, що може його в повноті пояснити? Та все ж про любов розказують багато. Науковці твердять, що вона є основою життя людей. Прості люди згадують любов у привітаннях та побажаннях, за любов (гірко про це згадувати) піднімають келихи! Але, чи всі перебувають у ній?
Ось і виходить простий абсурд: вона необхідна, вона бажана, а її завжди є брак.
Людина завжди є в пошуках любові. 
Краще сказати: людина в пошуках правдивої любові. Так, саме правдивої любові! Бо, як пояснити те, що коли находить, то не завжди задоволена нею?
А це вже наступний абсурд: хтось любить і одночасно ненавидить, в серці людини можуть бути разом протилежності! Щось тут не до кінця ясно.
Справа в тому, що людина почала називати словом “любов” те, що не було нею. І тому тепер є в пошуках тої правдивої любові, від якої постав цей світ і він зможе існувати лише завдяки цій любові. Поки людина не пізнає правдивого значення любові, до того часу буде далі шукати те, що сама не знає що.
Де є ця любов? Де зможемо її побачити?
Тепер є багато книжок, що описують любов. Може там можна прочитати? Але чи всі книжки написані із причини любові? Якщо ж ні, то чи можуть вони описати те, без чого були написані.
Є багато людей, які кажуть, що вони люблять. Але скільки часу триває ця любов і на скількох людей вона поширюється? Якщо така любов має обмеження, то чи можемо віднести її до духовних цінностей, які безмежні, бо є дійсно духовними?
Виходить, що правдиву любов ми не зможемо побачити у цьому людському світі.
Фізична – тілесна любов приречена на смерть із фізичним світом.
Любов – це не почуття, яке має зобумовлене поняттями краси, вподобання, тілесного потягу, потребою задоволення і т.д. А правдива любов є вічною, значить вона є Божественною. Походить від Бога і виходить від Нього.
Правдива Любов була дана нам ще при народженні
Тіло ми отримали від батьків, а душа була дарована Богом. У кожній душі є відбиток Бога, Його Любові. Те, що ти живеш – це вже вияв Божої Любові. Саме ту любов потрібно розкрити у собі, віднайти її і наповнити своє серце.
Зауважмо, що наше тіло навіть реагує різними емоційними виразами: радісними при доброті, а сумними у присутності зла.
У притчі “Про Доброго самарянина” Ісус розкриває, що Божа милосердна любов не потребує походження від якоїсь науки, вчення, чи релігійних провідників. Цього не навчиш і не напроповідуєш. Навіть жодна авторитетна людина не зможе нас навчити любити по-справжньому. Любов потрібно пережити на собі.
Христова любов була є залишається вічною
Христос – це перший, хто в історії спасіння закликав наслідувати Його в любові: як я полюбив вас, так і ви любіте один одного!
Кожний християнин, перше ніж наслідувати любов своїх батьків, любов якихось книжок, показану у фільмах, найперше має жити в любові, яку показав Христос. Саме така любов має в собі правдиве значення, в якому ми не знайдемо розчарування.
Саме в такій любові ми віднайдемо нашу правдиву природу! Пізнаючи любов Божу, нам відкриється: що Ми люблені!
Любити – це наше природне покликання
Саме тому нам потрібно заглянути в серце своє і відчути те, що відчуває людина, котра в біді, щоб у глибині своєї душі зв’язати вузол взаємної допомоги, який є Любов!
Перед тим, як допомагати ближнім, логічно є віднайти цей зв’язок любові із Богом, який перший нас полюбив! Цю любов потрібно прийняти! Душа наповниться нею.

Луки 10:25-37

о.Віталій Тарасенко