• Лк. 10, 38-42, 11, 27-28. 
  • У церковному календарі сьогодні величне свято Введення в храм Пресвятої Богородиці. Вхід у храм Божої Матері, це був ще один її крок на дорозі до Бога, у ділі спасіння людського роду. Зближення Марії до Господа Бога продовжилося пізніше у Благовіщенні, у Різдві Ісуса Христа, на Голгофі біля стіп хреста Ісуса і завершилося у славному Її Успінні. 
  • Єрусалимський храм був серцем вибраного народу, місцем присутності Бога, молитви, роздумів над Божим законом, прослави Бога. Це було місце особливої Божої ласки для Ізраїльтян. 
  • Для християн молитовний храм став теж важливим елементом у релігійному житті. Хоч на першому місці у духовності християн стоїть віра, однак храм теж відіграє важливу роль у їхньому духовному житті: 
  • - храм, це більше, ніж красива релігійна споруда, оздоблена позолоченими хрестами, іконами, малюнками - це місце прослави, подяки Богові. 
  • - це місце присутності Бога у Святих Тайнах Євхаристії – Тіла і Крові Ісуса Христа під видами хліба і вина у кивоті, зустрічі з живим Богом. 
  • - християнський храм – це місце, де ми творимо духовний храм, спільноту молитви в дусі віри і любові. Пригадаймо собі, що про це говорив Христос: „Де двоє або троє зібрані в моє ім’я, там я серед них” (Мт. 18,20). „Ви побудовані на підвалині апостолів і пророків, де наріжним каменем - сам Ісус Христос. На ньому вся будівля, міцно споєна, росте святим храмом у Господі; на ньому ви теж будуєтеся разом на житло Бога в Дусі” (Еф. 2, 20-22). „І ви самі віддайтеся, мов живе каміння, щоб з нього збудувати духовний дім, на святе священство, щоб приносити духовні жертви, приємні Богові, через Ісуса Христа” (1 Пт. 2,5). 
  • Духовний храм, храм духа віри і любові завжди важливіший і міцніший за будь-який матеріальний храм. І хоч видимий храм є важливий у житті Церкви, як зовнішній знак нашої віри в Ісуса Христа, однак духовний храм зажди важливіший і цінніший, бо він має силу відродити матеріальний храм. Прикладом цього є часи підпілля УГКЦ минулого століття. Пригадаймо собі, як безбожний, атеїстичний комуністичний режим переслідував християн, висилав на муки, у заслання в далекий Сибір, нищив церкви, каплиці, але не зміг зруйнувати, знищити духовний храм нашої церкви, храм віри, надії і любові до Господа Бога. Він зміг витримати всі випробування, не зламався, а навпаки став ще міцнішим, давши церкві багато мучеників і святих сповідників віри. Після розпаду радянського Союзу і комуністичного режиму наш духовний храм відродив, відбудував наново зруйновані церкви. Але коли зруйнується духовний храм віри і любові, його дуже важко відновити, а деколи навіть неможливо. 
  • Роздуми над подією введення в храм Діви Марії ставлять перед нами важливе запитання: А чим для мене є мій парафіяльний храм? Чи лише гарною будовою, місцем виконання християнського обов’язку, а можливо місцем, нагодою найближчої зустрічі з Христом у Слові Євангелія і у Святому Причасті. Я мій храм допомагає міні духовно зростати, зближатися до Бога в дусі віри і любові?
  • До бабусі і дідуся у село приїхав онук, що ходив завжди у протестантський дім молитви і ніколи не був у церкві. Він з цікавістю розглядав розписані стіни, а потім помітив червону, палаючу лампадку посередині іконостасу. „А що це за червоний вогонь?” – запитав онук. „Це вічний вогонь, що постійно горить. Це означає, що в цій церкві постійно перебуває Господь Бог” – відповіла бабуся. „Шкода, що в нашому домі молитви немає такого вогника. Шкода, що в ній не живе Господь Бог”. 
  • Марія, ставши Матір’ю Божого Сина, виховувалася у Єрусалимському храмі, в особливій Божій присутності, під опікою старців цього храму: Захарії і Симеона богоприємця. Тож нехай наш парафіяльний храм допомагає нам будувати духовний храм, спільноту, об’єднану довкола Ісуса Христа, зростати у вірі і взаємній любові, чинити його живим знаком Божої присутності у світі, прикладом якого була і залишається Пресвята Богородиця. Амінь. 
  • о. Михайло Чижович, редемпторист

Вхід/Вихід