«І Бог навідався до народу свого» (Лк.7.16)

 

Вступ. Во ім’я Отця і Сина і Святого Духа. Амінь. Всесвітліші і всечесніші отці, отче Юрію – настоятелю храму, представники влади, дорогі брати і сестри! Хочемо подякувати парафіяльній громаді за молитву у храмі, який нагадує ковчег Ноя, і за будівництво нового храму, щоб продовжувати спільно служити Богові й Україні. Чисельно зібрані священики і миряни з різних парафій у день храмового празника Покрови Пресвятої Богородиці, свідчать про те, що ми – народ Божий і посеред нас знаходиться Бог.

І). Зібраний народ Божий на храмовий празник Покрови Пресвятої Богородиці разом зі своїм єпископом просить благодаті достойно звершити Таїнство Євхаристії. Це Таїнство долає простори і час та, з’єднавшись зі Самим Богом, приносить нам необхідну благодать. Згідно Божого плану, благодать перетворює нашу церковну спільноту у Тіло Христове, тобто у Живу Церкву. Ці видимі знаки – люди і духовенство на молитві та благодать Божа допомагають привести людей у Царство Боже, присутність якого починається вже тут на землі.

Люди обтяжені суєтою світу цього, майже завжди дивляться тільки собі під ноги. Натомість місія Церкви полягає у тому, щоб відірвати погляд людини від землі і спрямувати його у Небо. Одні вважають текст Євангелії застарілим, другі – не зрозумілим, тому що постійно дивляться вниз, а цей текст торкається Неба, тобто іншого невидимого світу і серця людини. Євангельський дотик до совісті людини, починає підготовляти нас вже тут на землі до Царства Божого і до загробного життя. Присутність Божої благодаті у серці людини допомагає визначити, що можна і треба робити, а чого за жодних обставин не слід виконувати (пор.Мт.11.30). Дотик Божої благодаті робить ярмо Боже легким і благодатним у житті людини. Тоді людина починає ясно бачити далеку перспективу і знаходить силу опиратися особистому гріхові і всякому злу у суспільному та державному житті. Іншими словами, Господь навідався до народу свого.

ІІ). «Бог навідався до свого народу» (Лк.7.16) – ці слова промовляє євангелист Лука. Такими словами народ вітав Ісуса, після чуда воскресіння сина вдовиці з м.Наїн. Ця думка пронизує ціле Святе Письмо. Бог навідався, Бог не залишив напризволяще, Бог перебуває з нами. І це є Добра Новина, сповіщена всім людям. Бог приходить до нас, опиняється посеред нас і заходить в найглибші закутки людського серця, змінюючи історію та життя суспільства.

Суспільство бачить чудо Христове – воскресіння з мертвих при міській брамі м.Наїн. Горе спіткало родину, самотня жінка залишилася одинокою і тому сила народу оплакувала померлого її сина, співчуваючи матері. І саме в цей момент приходить до міста Господь і воскрешає сина-одинака, даруючи радість нещасній вдові і жителям міста та показуючи силу Божої благодаті у цьому світі.

Люди відвернулися від Бога ще в Едемському саду і тим самим забруднили Джерело Божої благодаті, широко відкривши двері гріхам заздрості, ненависті і братовбивства. Іншими словами, гріхи визначають напрям руху вже від моменту народження людини у напрямку смерті. З кожною миттю старіємо, набуваємо нових хворіб, аж допоки не наступить отой момент смерті.

2.1). Бог є Джерелом Життя і Джерелом Любові. Любов і Життя противляться смерті, бо – це трагедія для кожної людини. Її бояться усі люди та завжди болісно реагують на неї. Природа людини немає призначення помирати, одначе гріх розриває зв’язок з Богом і починаємо віддалятися від життя. Господь створив людину вільною і безсмертною. І саме тому вона може обирати Бога, як Джерело свого буття чи може відректися Бога та його дару – життя. На жаль, наступає переломний момент і людина йде у протилежну сторону від Бога, втрачаючи його дари як блудний син.

Гріхи мають здатність дуже швидко помножуватися, тримаючи людину міцно в солодких обіймах, невпинно приближаючи до фатального вироку. Одначе, людина бажає жити і старається визволитися від смертельної пастки, шукаючи лікарства у Джерелі життя, тобто в Євангелії від Ісуса Христа. Хоча не перестаємо шукати захисту у ворожбитів і неправдивих богів. Народне прислів’я про таких людей каже: «І Богові свічка і лихому огарок», бо вони не знають як потім буде. Людина на подобу блудного сина втікає з батьківським добром у пошуках солодких грішних забав. Наслідки таких веселощів штовхають людину їсти зі свинями і б’ють її до смерті. Одначе, Господь готовий прийняти втікачів назад, бо не бажає смерті нікому, а тільки ви мусите сильно бажати того повернення.

Присутність Бога завжди наповнює людину буттям. Євангеліє приносить радість, адже ж воно говорить про життя і благословення, а не про гріх. І щоб не сталося, яким би шляхом не пішла людина, Христос завжди іде їй на зустріч, навіть тоді, якщо вона вже духовна мертва.

Господь спасає і воскрешає юнака, а згодом і сам підноситься на хрест, помираючи там, як людина. Він допомагає піднести кожній людині свій хрест, щоби звідти спільно воскреснути силою Божої благодаті. Подія Воскресіння Христового згадується у Символі Віри і подає надію воскреснути кожному з нас, бо Ісус воскрес у людській природі.

Любов Божа до нас є більшою за наші гріхи, бо Господь іде на зустріч мертвому юнакові і похоронній процесії, тому що прагне нашого спасіння. Він іде на зустріч кожній людині, навіть найгіршому грішникові в котрого дух вже давно мертвий. Він приходить, щоби відновити зв’язок з Богом і воскресити та повернути життя.

ІІІ). Христос торкається померлого! Євангеліє наводить ще один цікавий момент: «І, приступивши, доторкнувсь до мар» (Лк.7.14). Доторкнутися до покійника в час земного життя Ісуса Христа, означало осквернитися, стягнути на себе нещастя і позбутися права заходити до храму-синагоги. Ісус доторкається померлого юнака, хоча Він міг воскресити його іншим способом. Ця подія промовисто показує, що Христос не соромиться тих людей, котрих абсолютно відкинуло суспільство і цивілізація. Він іде до найбільше потребуючих і відкинутих суспільством людей поза місто і до кого не дозволяють торкатися та розмовляти чи дружити з ними.

Люди зупинилися у глибокій мовчанці, коли Христос доторкнувся покійника, бо всі розуміли наслідки цього вчинку. Оточення Ісуса не розуміє, осуджує, але Він не боїться людей, бо прийшов своїм ділом і словом проповідувати. Проповідь Ісуса ламає злі соціальні і недобрі культурні традиції. Хоча Господь прийшов виконати старозавітній закон, але все те привичне зло, що оточує людину Він засуджує. У нашому житті є багато речей, які стали для нас звичними, але вони не є нормальними. Норма – це те, про що говорить Господь у Святому Письмі. Інколи ми видаємо за незмінну норму поведінки погані людські звички.

ІV). Храм Покрови Пресвятої Богородиці у Надвірній. Свято Покрова Пресвятої Богородиці показує нам приклад нормальної поведінки і допомагає зрозуміти силу Божої благодаті, яка приходить до нас від Бога через Матір Божу. Логічно запитаймо себе: «Що таке Покров?». Покров – це омофор у руках Діви Марії, тобто символ особливої місії захисту людей від ворогів. Вона захистила стародавній Константинополь від супротивників, а ми просимо Її оборонити Україну від недругів і зберегти церковну громаду від усякого гріха. Іншими словами, просимо, щоб Господь навідався назавжди до народу в Україні.

В ХІ столітті князь Ярослав Мудрий розбив печенігів і з вдячності до Бога і Його Пресвятої Матері побудував у Києві собор Святої Софії і храм Благовіщення на Золотих Воротах, віддаючи народ під опіку Божої Матері. Князь Володимир Мономах у своїх споминах каже, що перемогу над половцями здобув завдяки Богові й Пречистій Діві Марії.

Князь Ігор Святославович, галицький король Данило та інші князі завдячують свої перемоги Богові і Богородиці. Після своїх перемог вони йшли з поклонами до ікон Божої Матері, щоб подякувати за допомогу і порятунок. Особливе шанування Покрови Богородиці починається з ХІІ століття.

Свято Покрови Пресвятої Богородиці це день захисника Вітчизни в Україні, того хто покладає усі свої сили аби захистити спокійне життя мирних громадян. Поява Небесної Заступниці допомагає нашим військовим рятувати рідну землю від ворога. Пресвята Богородиця на Голгофі почула слова свого Сина сказані до улюбленого учня Івана «Це Мати твоя». І відтоді Вона стала мамою для нашого народу, кожної людини, бо саме через Неї Бог навідався і до народу в Україні та допомагає захищати нашу землю.

4.1). Притча про маму «Це Мати твоя». Дитина у лоні матері за день до свого народження запитала Бога: «Завтра мене посилають на землю. Я маленька і беззахисна. Як я буду там жити?». «Я дам тобі ангела» – сказав Бог.

«Тут у небі я співаю і сміюся та почуваюся щасливою» – відповіла дитина. «Твій ангел буде тобі співати, сміятися і ти відчуєш його любов та будеш щасливою» – сказав Бог.

«Я не знаю його мови. І що мені робити, коли я захочу звернутися до Тебе?» – запитала дитина. Господь доторкнувся дитячої головки і сказав: «Твій ангел складе твої руки і навчить тебе молитися».

«Я чула, що на землі є зло. Хто захистить мене?» – запитала дитинка. «Твій ангел стане тобі на захист. І буде ризикувати своїм життя, а навіть віддасть його за тебе!» – відповів Бог.

«Мені буде важко, бо я не зможу більше бачити Тебе» – сказала сумно дитинка. «Твій ангел розкаже про Мене все і скаже як повернутися до Мене. Так що Я завжди буду з тобою поруч» – потішив Господь.

В цей час з Землі дедалі голосніше почали лунати людські голоси і дитина поспішно запитала: «А як будуть звати мого ангела?». Господь відповів: «Не важливо, як будуть звати твого ангела, але ти будеш називати його мамою».

Висновки«І Бог навідався до народу свого» (Лк.7.16) через Пресвяту Богородицю в Україні. Ці слова продовжуючись у наших серцях, роблять неважливими смерть і людські осудження, неважливим стає гріх. Важливим стає присутність Бога поміж нас! Божою благодаттю ми здатні перемогти і гріх, і смерть, і все те, що стоїть між нами і Богом. Зробивши тільки один крок з блудної дороги в сторону Господа, тоді Він миттєво долає величезну відстань, на яку ми віддалилися від Нього. Спаситель знову навідується до нашого життя і своїм животворящим дотиком дарує радість і вдові і сироті, і бідному і нещасному, воїну і пораненому та покинутому усіма в полоні і хворобі. Христос не боїться торкнутися того, кого люди викидають поза своє товариство, як прокаженого, і до кого забороняють торкатися та дружити. Ісус поборює смерть і тому кожної неділі сходимося до храму, щоби прославити Господнє воскресіння і запевнити собі воскресіння та життя вічне.

Пресвята Богородице, Мати Божа Неустанної Помочі, доторкнися своїм омофором кожної людини і не відвернися від нас так, як це роблять люди.

Господи, цією Божественною Літургією торкнися серця кожного з нас та воскреси нас до життя і помилуй нас.

Благословення Господнє на вас! Амінь.

+Василь Івасюк

Правлячий Архиєрей

Коломийської єпархії

14 жовтня 2018 року Божого

м.Надвірна