Я поселюсь в них, і (…) буду їхнім Богом,

Вони ж будуть моїм народом” (ІІ Кор.6:16).

 

Вступ. Храм – це духовний образ Вселенської Церкви, що у таємничий спосіб відроджує, очищає людину і прославляє Бога. Новозбудований храм у Коломиї посвячений в честь Андрія Первозванного і його завданням є запрошувати всіх християн до спасіння та життя вічного.

І). Андрій Первозванний — це перший апостол і послідовник Христа. Він був спочатку учнем Івана Хрестителя. Другого дня після хрещення Ісуса в Йордані, Андрій почув слова Івана Хрестителя: Ось Агнець Божий” (Ів.1:36) і пішов за Христом. Наступна зустріч Андрія з Ісусом відбувається після хрещення і перебування 40 днів у пустелі. Ісус, “йдучи попри Галилейське море, побачив двох братів: Симона, що звався Петром, і Андрія, його брата, що закидали сіті у море, бо були рибалки. І до них мовив: Ідіть за мною, я вас зроблю рибалками людей”І ті негайно кинули сіті й пішли за ним” (Мт. 4:18–20).

Після Зіслання Святого Духа Андрій Первозванний, як і інші апостоли, вирушив проповідувати Євангеліє. Він обирав священиків та настановляв єпископів. Найстаріші церковні письменники стверджують, що апостол Андрій проповідував науку Христову на території Київської Русі. Літописець Нестор, на основі передання, у “Повісті минулих літ” розповідає про подорож апостола Андрія уздовж берегів Чорного моря. Святий Андрій, брат апостола Петра прийшов до Корсуня і довідався, що недалеко знаходиться гирло Дніпрове. Він прибув до гирла Дніпрового, а звідти вирушив угору аж до пагорбів, де згодом постав Київ. Тут святий апостол переночував, а вранці сказав до учнів: “Бачите ті гори? Знайте, що на них засіяє благодать Божа і постане тут велике місто, і багато в ньому буде церков, і вся земля ця просвітиться святим хрещенням”. І поблагословив ці гори, поставивши на них хрест, де пізніше виріс Київ.

ІІ). Значення посвяченого храму у житті людей. З іменем святого апостола Андрія Первозванного пов’язуємо поширення християнства у Північному Причорномор’ї. Звідси пішов розвиток церковного життя на всю Київську Русь. І тому збудований храм є важливим знаком утвердження віри Христової. Храми будуються не просто для краси міста, щоби стати пам’яткою архітектури. Люди прагнуть за допомогою святині змінити на краще особисте життя, укріпити свої подружжя, вимолити кращу долю своїх дітей і мирне небо над Україною. Збудований храм призначений скріпити силу духу людини і тоді вона досягає певного успіху. Занепад сили духу людини приводить до поразок і невдач через нехтування морального закону і відступлення від віри.

Проходячи складним історичним шляхом, людина завжди сподівається у майбутньому на допомогу Божу. Тверда віра прихиляє Боже милосердя до багатостраждальної української землі і дає можливість закінчити війни і мирно жити з нашими ближніми і сусідами.

Що дає людині церква? Переважно значення церкви полягає в тому, що люди приходять сюди молитись. Коли подивимось у глибину віків, то навколо церкви зосереджувалось майже все життя тодішньої людини. Священик навчав дітей читати та писати. Ченці в монастирях та шпиталях лікували хворих. А в разі небезпеки – саме церковні мури захищали людей від ворога. Храм був для людей школою, читальнею, лікарнею і замком, бо церковні служителі дбали про своїх парафіян як тільки могли. Священики завжди приходили на допомогу людям лікувати душу і тіло людей від гріхів або від хворіб чи поранень.

ІІІ). Поведінка вірних у посвяченому храмі Андрія Первозванного. Храм поділяється на вівтар, який відповідає Божій природі Христа Спасителя, а також на храм вірних та притвор, які відповідають Його людській природі. Внутрішнє влаштування храму віддзеркалює пошану і добру волю людини принести Богові в дар все найкраще. Слід звернути увагу на достойну поведінку людей при вході до храму, підхід до тетраподу і прийняття Причастя. Святий Августин каже, що порядок у поведінці людини є провідником до Бога. Зібравшись у храмі, люди виступають не як одна людина, але як спільнота. Кожна спільнота на своїх зібраннях зберігає відповідний до потреби порядок, а ще більше такого ладу вимагає наша поведінка.

Вхід до храму. Входячи до храму, християнин кладе на собі знак святого хреста, підкреслюючи тим самим, що він переступив поріг Божого дому і готовий розпочати молитву перед Господом. Це нагадує стародавній звичай, коли гість чи подорожній, зайшовши в дім, насамперед перехрестився у бік святих ікон, а опісля привітався з господарем.

На тетраподі – розміщена храмова ікона. Підійшовши до неї, кладемо на себе двічі знак святого Хреста, цілуємо ікону, робимо ще раз знак святого Хреста і відходимо на своє місце, де спокійно продовжуємо молитву. Підхід людини до тетраподу символізує життєвий шлях людини, на якому іде постійна боротьба зі злом, однак у наполегливій боротьбі проти гріха, ми все ж таки осягаємо ту бажану зустріч із Богом.

Пресвята Євхаристія – це початок божественного життя. Підходячи до Святих Тайн, завчасу робимо на собі знак святого Хреста із метанією (глибоким поклоном), приймаємо Пресвяту Євхаристію зі складеними руками на грудях. Відійшовши недалеко робимо на собі знак святого Хреста з метанією та відходимо на своє місце для подяки Богові, що сподобив нас свого Тіла і Крові.

Привчивши себе до порядку у малих речах, тоді легко буде нам у великих справах навести лад. З практичного життя знаємо, що з малих речей настають великі – з малого зерняти виростає велике дерево. Святе Письмо каже, що хто вірний у найменшому – і у великому вірний” (Лк. 16:10). Тому у нас нехай буде все по чину і благообразно” (І Кор. 14:10.).

3.2). Призначення храму вірних. Храм вірних є основним у духовному житті християнина, бо у ньому люди отримують всі Божі ласки через слухання Божого слова і Святі Тайни. Середня частина храму – це місце, куди дозволено заходити тільки охрещеним на молитву. Посередині храму вірних стоїть тетрапод – чотирикутний столик, на якому є хрест, ікона храму чи свята, по боках – свічки. При ньому відправляються Святі Тайни Хрещення та Вінчання, парастаси, панахиди, акафісти і різні чини освячення та благословення. На самому переді у храмі вірних по боках є так звані крилоси, тобто місця, призначені для дяків, співців і хористів.

Храм вірних є відділений від святилища іконостасом, який розміщений на підвищенні, що називається солея. На середині солеї є півкруглий випуск на храм вірних – і цей півкруг називається амвоном. Він нагадує камінь, що його ангел відкотив від гробу Христа Господа в Єрусалимі. На амвоні диякон чи священик читає Євангеліє, проповідує Боже слово та виголошує єктенії.

Посередині храму у давнину стояв архиєрейський амвон, що зображав гору блаженств, з якої Христос Спаситель їх виголосив. Цей амвон зображав також і камінь, з якого ангел звістив жінкам-мироносицям про Воскресіння Ісуса Христа. Розписи на стінах храму вірних наповнюють ікони чи епізоди зі Старого чи Нового Завітів, а також постаті святих подвижників, які своїм життям засвідчили відданість Богові. У наших галицьких храмах можемо побачити національних героїв, релігійних провідників і новітніх мучеників.

3.3). Святилище – головна частина храму. Саме в цьому місці приноситься Безкровна Жертва Нового Завіту. Найважливішим у святилищі є Престіл, що символізує самого Христа Спасителя, який сидить на Небесному Престолі. Свята Трапеза – це чотирикутний і рівнобічний стіл, який стоїть на середині святилища й на ньому відправляється Божественна Літургія.

ІV). Приклад: Які молитви чути у храмі. Давним-давно жив один святий, який багато молився і для нього було дивним, чому люди ходять в церкву, моляться і в їхньому житті немає покращення. “Господи, невже Ти не чуєш наших молитов? Ось люди постійно моляться, а між ними немає миру і покаяння. Невже їхня молитва даремна?”. З такими думками він заснув. Уві сні прийшов до нього світлий ангел, обійняв його крилом та підняв високо-високо над землею. Вони піднімалися все вище і вище, а звуки молитви з храму ставали все слабкішими і слабкішими. Не чути було більше людських голосів, затихли пісні, крики та шум від метушливого мирського життя. Лише деколи звідкись долітали гармонійні ніжні звуки. “Що це?”– запитав старець. “Це святі молитви, котрі чути тільки тут” – відповів ангел. “Чому так мало цих звуків і дуже слабко вони звучать, адже весь народ молиться в храмі…?” – запитав старець. Ангел зі скорботним обличчям глянув на нього і запитав: “Ти хочеш знати? Дивись”.

Далеко внизу виднівся великий храм і старець міг бачити все, що робилося всередині. Храм весь був переповнений народом. На крилосі видно хор. Священик у повному облаченні стояв у вівтарі. Йшла служба, але жодного звуку не було чути. У лівому крилосі стояв дячок і щось читав швидко-швидко, але слова вгору не долітали. На амвон поволі вийшов диякон і широко розкрив рот, але жодного звуку не було чути!

Хор готувався співати. Регент стукнув камертоном по коліну, підніс його до вуха, витягнув руки і дав знак починати, але як і раніше панувала повна тиша. Дивно було, бо регент махав руками, притупував ногою, баси червоніли від натуги, тенори витягувалися на носочках, високо піднімаючи голову, роти у всіх були відкриті, але співу не було. “Що ж це таке?” – подумав старець. Він перевів очі на тих, хто молиться. Їх було дуже багато, різного віку і положень: чоловіки і жінки, люди похилого віку і діти, купці і прості селяни. Всі вони хрестилися, кланялися, багато щось шепотіли, але нічого не було чутно. Вся церква була німа. “Чому це?” – запитав старець. “Давай спустимося в храм і ти зрозумієш” – сказав ангел. Вони повільно і не видимі спустилися в самий храм. Приодягнена жінка стояла попереду всього натовпу і ретельно молилася. Ангел наблизився до неї і тихо торкнувся рукою. Раптом старець побачив її серце і почув її думки. “Ах, ця противна бізнесменша! Знову в новім капелюсі! Чоловік – п’яниця, діти – обшарпанці, а вона хизується! Бач вирядилась!”.

Поруч стояв бізнесмен в хорошому костюмі і задумливо дивився на іконостас. Ангел торкнувся його грудей, і перед старцем зараз же відкрилися його затаєні думки: “… Яка прикрість! Продешевив … Товару такого тепер нізащо не купиш! Не інакше як тисячу втратив, а може, й півтори …

Далі виднівся молодий селянський хлопець. Він майже не молився, а весь час дивився наліво, де стояли жінки, червонів і переминався з ноги на ногу. Ангел доторкнувся до нього, і старець прочитав у його серці: “Ех, і хороша Ганнуся! ..Усім взяла: і обличчям, і звичкою, і роботою … От би дружину таку! Піде вона за мене чи ні?”.

І багатьох торкався Ангел, і у всіх були подібні ж думки, порожні, пусті, життєві. Перед Богом стояли, але про Бога не думали. Тільки вдавали, що молилися. “Тепер ти розумієш?” – запитав Ангел. Такі молитви не доходять. Тому й здається, що всі вони точно німі. Цієї хвилини раптом боязкий дитячий голосок виразно промовив: “Господи! Ти благ і милостивий … Врятуй, помилуй, зціли бідну маму!”. У куточку на колінах, притиснувшись до стіни, стояв маленький хлопчик. В його очах блищали сльози. Він молився за свою хвору маму. Ангел доторкнувся до його грудей, і старець побачив дитяче серце. Там були скорбота і любов. “Ось такі молитви чути в небі!” – сказав ангел.

ВисновкиЯ поселюсь в них, і (…) буду їхнім Богом, вони ж будуть моїм народом” (ІІ Кор.6:16). Храм у м.Коломия посвячений на честь просвітителя Київської Русі святого Андрія Первозванного. Його апостольськими трудами було посіяне добре зерно християнського вчення. Хочемо висловити подяку священнику Миколі Остафійчуку і всім доброчинцям за ті зусилля, якими було збудовано на цьому чудовому місці храм Андрія Первозванного. У нашому місті зметнувся до неба красивими куполами ще один величний храм. Будівництво храму слід продовжувати у своїй душі ділами милосердя і віри, бо ця нова святиня є тільки допоміжною до вашого духовного храму. Ще раз усіх вас вітаю з цим чудовим святом. І нехай благословення Боже перебуває над містом Коломиєю і над богомільним народом, який живе в цьому покутському краї.

Пресвята Богородице, Мати Божа Неустанної Помочі, через заступництво Андрія Первозванного прийми під свій омофор вбогих і хворих, усіх страждаючих, воїнів української армії та волонтерів.

Господи, новозбудований храм нехай подасть благодать нашим пенсіонерам, емігрантам та їхнім дітям, переселенцям і полоненим. А всім людям доброї волі і страждаючому українському народові подати мир, радість та єдність благодаттю Господа нашого Ісуса Христа” (Рм.16,20). Амінь.

Благословення Господнє на вас!

+Василь Івасюк

Правлячий Архиєрей

Коломийської Єпархії

 

16 грудня 2018 року Божого

Посвячення храму Андрія Первозванного в Коломиї