“Богоявлення це – благодать Хрещення”

(Тит. 2:3, 11–14; 4–7).

 

Вступ. Богоявлення – це спомин хрещення Ісуса в річці Йордані, об’явлення Пресвятої Тройці та початок прославлення Месії апостольською діяльністю.

І). Значення Водохреща або Просвіщення. Різдвяні свята закінчуються великим святом Водохреща, на спомин про хрещення 30-літнього Ісуса Христа у річці Йордані від Івана. Ісус, вийшовши охрещений з Йорданських вод, негайно починає своє привселюдне служіння як «Син Чоловічий» (Мр.2:28). Апостол Павло каже, що в Ісусі живе тілесно вся повнота Божества (пор.Кол. 2:9). От чому свято Водохреща зветься ще Богоявлінням.

Христос виявив своє походження в часі свого хрещення в Йордані. Син Божий вийшовши з Йорданських вод і тоді над Ним відкрилося Небо, голос Бога Отця казав «Це – мій улюблений Син, що я його вподобав: його слухайте» (Мт.17:5), а Дух Святий в той час сходив на Нього з неба у вигляді голуба. В цей день людям явилася Пресвята Тройця: Отець Бог, Син Божий і Бог Дух Святий. Отже, християнська віра це – віра в єдиного Бога в трьох особах, яку ми визнаємо зовнішньо знаком святого хреста, а саме: в ім’я Отця і Сина і Святого Духа.

Український народ має дуже гарну традицію – посвячувати воду трійцями на свято Водохреща. По деяких домівках можна побачити різьблені трисвічники. Цього свята парафіяни приходили до церкви, тримаючи в руках зв’язані докупи і прикрашені зіллям воскові свічки. Коли в наших водоймах вода ще була чистою і її можна було пити, тоді люди зі запаленими свічками на трисвічниках йшли до річки, де був вирубаний хрест з льоду. І тут священик три рази занурював запалені свічки у воду. Весь народ співав тропар: «Коли Ти, Господи, хрестився в Йордані явилось поклоніння Святій Тройці», погружаючи у воду ці запалені трійці. Так велично в нас відзначалась велика Йорданська подія, яка ще називається Просвіщенням.

ІІ). Народження Месії на землі було радістю неба, а хрещення Ісуса в Йордані явилося великою благодаттю на землі. Події хрещення Ісуса Христа від Івана у водах Йорданських найближче стосуються слова апостола Павла з його послання до свого учня Тита: «Божа благодать з’явилася спасенна всім людям» (Тит.2:11). Хрещення Месії в Йордані це – дійсно перше відкриття цієї благодаті. Тому євангелист Марко вважає проповідь Івана Предтечі і хрещення Месії за початок Євангелії (Мр. 1:1). Сам Іван Предтеча хрещення Христа в ріці Йордані вважає явлінням Бога народові (Ів. 1:31). Тому апостол Павло свідчить перш за все про свято Водохреща словами «Божа благодать з’явилася спасенна всім людям» (Тит.2:11).

Виникає запитання: «Яка благодать Божа явилась в хрещенні Христа?» Перш за все ця благодать має силу спасати всіх людей та обгортає всі народи так як повітря землю. По-друге, ця благодать просвіщає людей, дає їм найкращу науку про те, «щоб ми, зрікшися нечестя та грішних бажань цього світу, жили тверезо, праведно і благочестиво в нинішньому віці» (Тит.9:12). Благодать це як промені сонця, котрі проходять у найтемніші закутки кожної душі і всім дають світло й життя. По-третє, ця благодать «він спас не ради діл справедливости, які ми були зробили, але зі свого милосердя» (Тит.3:5) до людей. Зі своєї ласки і доброти Бог спасає нас через купіль нового «народження», тобто хрещення у воді й оновлення Духом Святим.

Бог послав цю велику благодать через Ісуса Христа для того, щоб в цьому житті «обсипати вас усякою благодаттю, щоб ви у всьому мали завжди те, що вам потрібне» (ІІ Кор.9:8) та виховати в нас надію на майбутнє щасливе життя в час другого пришестя Спасителя. Люди мають отримати цю благодать від Ісуса Христа, щоб оправдатись й отримати надію стати наслідниками життя вічного.

Сонячне проміння після темної ночі зразу все освітлює й огріває, даючи всьому життя та кращі надії і сподівання на розвиток. Інакше сонце світить і гріє на полюсах, на екваторі і в середніх зонах, а по інакшому воно світить і гріє в різні пори року, але сила його завжди залишається однаковою. Аналогічно з однаковою силою світить і гріє Сонце Правди – Христос своєю благодаттю, хоча степінь засвоєння благодаті Божої залежить від душі людини та її віри. Месія своїм хрещенням на Йордані вилив на людей всі пожиточні для них дари Божі, тобто своє світло, тепло і життя. Іншими словами, ця благодать в хрещенні подається кожному чоловікові, одначе чи душа людини буде холодною зимою або теплим літом залежить від кожного особисто.

Хрещення Спасителя у Йорданських водах і хрещення людей в ім’я Пресвятої Трійці стало для всіх однаковою купіллю нового духовного народження й очищенням від гріхів. Хрещення для всіх відкриває небо і вхід до нього, а з неба від Святого Духа на людей сходять сім Божих дарів. Живучи щирою вірою і життям по вірі, отримує всі плоди хрещення. От чому сам Христос сказав: «Хто увірує і охриститься, той буде спасений» (Мр. 16:15).

І тут мусимо пригадати обмеження благодаті хрещення, що його намагаються накинути тайні хрещення деякі люди ще з минулих часів. В боротьбі зі своїми єретиками кожна церква присвоювала лише собі благодать хрещення, а у всіх інших цієї благодаті не визнавала. На цій підставі в давніх церквах дуже було поширене перехрещування. Коли віруючий християнин переходив від однієї церкви до іншої, тоді його обов’язково перехрещували. Цим безперечно універсальність тайни хрещення надто обмежувалась. Христос один раз увійшов в Йордан і зійшовши над світом, як Сонце Правди, всім світить, всіх гріє і дає життя, а тому не потрібно людей перехрещувати. Іншими словами, заганяти Ісуса Христа у Йордан силою людською по декілька разів непотрібно.

Другий вселенський собор навчає у символі віри: «Визнаю єдине хрещення задля відпущення гріхів», тобто цілком досить одного хрещення для одержання всіх дарів і благодаті, щоб почати нове життя у Христі з надією на воскресіння мертвих і життя майбутнього віку. Отже хрещення, як духовне народження на вічне життя, може відбутись над людиною тільки один раз. Перехрещення є профанацією благодаті хрещення.

Неправильно роблять баптисти, коли не визнають хрещення дітей, тому що малі діти ще не можуть свідомо поставитись до цієї тайни і беруть перехрещують дорослих. Апостол Павло свідчить проти таких, кажучи, що не за діла праведні ми їх зробили, а з своєї ласки й чоловіколюбства Бог народжує нас в купелі хрещення і поновляє нас дарами Святого Духа. З причини чоловіколюбства Бог не позбавляє дітей своєї благодаті.

Умовою дійсності тайни хрещення є погруження охрещуваного три рази у воду з призиванням Пресвятої Тройці «В ім’я Отця і Сина і Святого Духа» (Мт.28:19). Апостол Павло каже: «Так бо і з кожним, хто народжується від Духа» (Ів.3:8).

Зневаження благодаті хрещення є тоді, коли хрещенню надають більше юридичного, аніж благодатного значення, вважаючи, що хрещенням приєднується не до Христа, а до тої чи іншої конфесії. Надають деколи більшого значення метриці хрещення, аніж благодаті його. За князя Володимира Київ був охрещений в католицьку віру, тому що в той час в ІХ-му віці ще не було поділення церков, а була одна церква католицька (всесвітня) до якої належали і Візантія і Рим.

Український народ охрестився тоді, коли слова католицький і православний описували одну християнську віру. Благодать хрещення одна для всіх людей і народів, а право належати окремого чоловіка зі своїми переконаннями до тієї чи іншої конфесії залежить уже від самої особи. Від особистого вибору конфесії залежить життя і спасення та вічність.

Хоча люди запитують: «Чому існує хрещення в християнстві? Для чого воно?». Насправді в людських душах існує темрява щодо розуміння хрещення. Ця «тайна побожности – велика: Христос явився у тілі, засвідчений у Дусі» (І Тим. 3:16) є темрявою, а для практикуючого християнина це – світло велике. Тому й хрещення називається звичайно «просвіщення». Наприклад, Київська Русь за Володимира Великого просвітилася хрещенням. Хрещення не осліпило наш народ, а просвітило і відкрило двері в Європу. Наш рідний народ живе цим світлом і буде жити, поки не переможе темряву невірства, яка врятує його від загибелі.

Христос сам охрестився і повелів кожному чоловікові хреститися, тому що «Христос полюбив Церкву й видав себе за неї, щоб її освятити, очистивши купіллю води зі словом, щоб появити собі Церкву славну, без плями чи зморшки або чогось подібного, але щоб була свята і непорочна» (Еф. 5:25-27). От на це головну увагу мусимо звернути і ми всі хрещені, щоб і наша УГКЦ, яка має непереривну єдність з Володимировим хрещення ніколи не потребувала оздоровлення Томосом чи іншими документами. УГКЦ – ця церква мучениця з українським народом і за український народ, бо вона була свята і непорочна.

Висновки. Прославлення Месії продовжується у Богоявленні, коли Син Божий об’явився світові як друга Особа Пресвятої Тройці. Христос виконав усяку правду: хрещення у воді, а пізніше хрещення у власній крові. Хрещені люди сполучені зі святою і непорочною Церквою в цілому і радісно святкувати Богоявлення. Віра в Бога спонукує нас найбільше любити Україну, воїнів, інвалідів, поранених, інвалідів, дітей сиріт.

Нехай Пресвята Богородиця, Мати Божа Неустанної Помочі, допоможе кожному християнину зрозуміти значення особистого хрещення.

Богоявлення зобов’язує нас до апостольської праці і захисту Батьківщини в час війни на території нашої держави.

Благословення Господнє на вас! Амінь!

 

+Василь Івасюк

Єпарх Коломийський

 

19 січня 2019 року Божого

Катедральний собор Преображення Христового м.Коломия