Апостол: Кл 3, 12-16 Євангеліє: Лк 18, 18-27

Святий апостол і евангелист Лука, подібно, як інші євангелисти-синоптики, описує дуже важливу зустріч Ісуса Христа і багатого юнака. Святитель Іван Золотоустий вважає, що запитання молодого чоловіка про збереження заповідей не було хитре й підступне, він радше називає його "грошолюбом і невільником багатства" (Бесіда 63 на Матея). Молодий чоловік цікавився спасінням, вірив у вічне життя, але не тільки це - він виконував заповіді Божі від дитячого віку.

Важливою є також ще одна деталь у розмові Христа з юнаком: коли той називає Ісуса благим, або добрим, Христос відповідає, що таким є тільки Бог. Тут Ісус хоче сказати, що доброта Бога є цілком відмінна від доброти людей, Він не відкриває себе юнакові як Бог, тому й не сказав, що благим є Його Отець: "... ніхто не благий, хіба один Бог". Ісус бажає допомогти юнакові, тому вказує, що той має робити в майбутньому, зазначаючи: "одного тобі бракує" - тобто небагато. Ти зробив уже більше, що маєш за собою, залишилося тільки одне: продай, роздай убогим, цим набудеш правдивого скарбу, а тоді йди за Мною. Юнак отримав конкретну відповідь на конкретне запитання, але, почувши таку відповідь, віддалився засмучений, навіть нічого не відповів. Так сильно вразила його відповідь Ісуса Христа, що він не спромігся навіть щось підтвердити чи заперечити. Звідси видно велику владу багатства, котра впевнено тримає людину в рабстві (пор.: св. Ів. Золотоустий, Бесіда 63 на Матея).

Бачимо, що хлопця дуже цікавило питання вічності, він так багато зробив, щоб наблизитися до Ісуса й поговорити привселюдно з Ним про вічне життя, але не прийняв поради Спасителя, тому й відійшов засмучений, почувши небажану відповідь. Очікував іншої відповіді, мабуть, не думав, що його спасіння базується на тому, щоб продати й роздати все, але Ісус виразно пригадує, що все-таки йому одного бракує. Тут причина не в багатстві, тому що воно дане людям для їхньої користі, а справа в людині, в її нутрі, що прив'язане більше до багатства, ніж до вічного спасіння. Що це означає для нас? Ми можемо робити добрі справи, багато молитися, постити, давати милостині і т. д., але коли будемо прив'язані до якоїсь пристрасті, тобто будемо ставити когось або щось на першому місці, а потім Бога і своє спасіння, то таким чином не зможемо осягнути неба. Цей молодий чоловік був грошолюбом і невільником багатства, це і стало йому на перешкоді йти за Христом.

Ісус підкреслює, що багатство справді породжує велику перешкоду в спасінні людини, додаючи, що верблюдові легше пройти через вухо голки, ніж людям, що посідають багатства, увійти до неба. Здавалося б, що з багатством немає виходу, що багаті втратять небо, але Ісус заспокоює таких поясненням, що в Бога все можливе, відповідно, також і осягнення неба багатими людьми. Розуміємо, що не йдеться тут про якісь хитрощі і людське вміння, а про те, що велику нагороду зуміють здобути й багаті люди, коли будуть мудро вживати своїх багатств для себе, але також допомагаючи бідним та убогим. Господь дає багатства, щоб ними ділитися з потребуючими, допомагати їм придбати одежу, харч, ліки і т. д. Багатство має служити суспільству, а не навпаки, коли ціле суспільство чи окремі люди служать багатству, тобто живуть лише для того, щоб назбирати його якомога більше.

Отже, Господь закликає нас усіх трудитися на дорозі, котра провадить до спасіння. Ніхто не може сісти і скласти руки, розчарувавшись, мовляв, за мною в житті багато гріхів і помилок. Ні! У Бога все можливо - треба йти до Творця, просити, благати, каятися, покутувати - і тоді навіть найбільші провини будуть відпущені. Може, ми не подібні до юнака, не маємо багатств, нам бракує грошей, але збагачуємося різного роду помилками, носимо в собі багато гріхів, маємо прив'язання до матеріальних речей або провадимо пристрасне життя. Юнак жив за Божими заповідями, а чи знаємо і виконуємо їх ми? Йому бракувало одного, а нам, можливо, бракує набагато більше, щоб здобути спасіння. Не мудро покладатися на багатства. Події в Індонезії, Таїланді й інших близьких і далеких місцях світу показали, що в одну мить стихія може знівечити не тільки автомобілі, будинки, банки..., а й людське життя. З усього цього пізнаємо, що на землі ми з вами тимчасові люди, але Господь приготував для нас іншу, постійну, щасливу батьківщину, до котрої маємо прямувати. Таку батьківщину святий апостол Павло в листі до Коринтян описує так: "Те, чого око не бачило й вухо не чуло, що на думку людині не спало, те наготував Бог тим, що його люблять" (1 Кр 2, 9).

Притча: якась поважна пані на високих кам'янистих горах однієї річки зривала квіти. Один рибалка бачив, як вона нахилилася над обривом скелі, щоби зірвати крайню, віддалену, квітку. Не втримала рівноваги, втратила землю під ногами і з відчайдушним криком впала вниз. Коли підняли її мертву, вона тримала в руці квітку червоного маку. Бажаючи зірвати квітку, втратила життя.

На жаль, багато людей, подібно, як ця жінка, ганяються за швидко в'янучими квітами життєвого задоволення, тілесних насолод, різного роду втіх і не звертають уваги на те, що в них не твердий грунт під ногами, а слизькі береги провалля.

Тож перепросімо Господа Бога за наше нечесне життя і поручімо себе покрову Пречистої Діви Марії, яка бажає допомагати нам, слабосильним людям, в осягненні вічного щастя!

+ Ігор Митрополит Львівський, УГКЦ

Собор Св. Юрія, м. Львів, 30.01.2005.